Бездоганна поведінка та сумлінне ставлення до праці й навчання свідчать, що особу не можна вважати суспільно небезпечною
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
20 вересня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Гриціва М.І.,
суддів: Таран Т.С. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора — Гладкого О.Є.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 22.02.2010 щодо Особи 4,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 22.02.2010 Особу 4, Інформація 1, раніше несудимого,
засуджено за ч.1 ст.186 КК до 120 годин громадських робіт.
В апеляційному порядку цей вирок не переглядався.
За вироком суду, Особу 5 визнано винним у тому, що він 29.10.2009, приблизно о 20.30, знаходячись на вул. Шевченка в м.Богодухові Харківської області, поблизу дитячого парку «Юність», відкрито заволодів майном Особи 6, чим завдав їй шкоди на суму 832 грн.
У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, внаслідок чого засудженому призначено занадто м’яке покарання. Зазначає, що на час вчинення злочину Особі 4 не виповнилось 16 років, а відтак суд не міг призначити йому покарання у виді 120 год. громадських робіт. Просить скасувати вирок щодо Особи 4 та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який касаційну скаргу підтримав, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини Особи 4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів і не заперечується у касаційній скарзі.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії Особи 4 за ч.1 ст.186 КК кваліфіковано правильно, що також не оспорюється.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд призначив засудженому Особі 4 занадто м’яке покарання, є необгрунтованими.
Як убачається з вироку, при призначенні покарання Особі 4 суд відповідно до вимог ст.65 КК належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК є злочином середньої тяжкості, конкретні обставини справи та дані про його особу. Зокрема, суд узяв до уваги те, що він уперше притягається до кримінальної відповідальності, злочин учинив у неповнолітньому віці, повністю визнав свою винність та щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілій завдану шкоду, характеризується позитивно.
Крім того, врахував суд і думку потерпілої Особи 6, яка не мала до Особи 4 претензій та просила суворо його не карати.
Обставин, обтяжуючих покарання Особі 4, по справі судом не встановлено.
Отже, твердження прокурора про необхідність скасування вироку щодо Особи 4, в зв’язку з необхідністю призначення йому більш суворого покарання, колегія суддів вважає безпідставним, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Разом з тим доводи прокурора у касаційні скарзі про неправильне застосування судом кримінального закону є слушними.
Відповідно до вимог ст.98 КК, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.
Згідно зі ст.100 КПК громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
Однак, обираючи Особі 4 покарання у виді громадських робіт, суд не взяв до уваги те, що він на момент вчинення злочину (29.10.2009) не досяг 16-річного віку, що унеможливлювало застосування до нього такого виду покарання.
Проте суд цих обставин при призначенні покарання не врахував, а отже, порушив вимоги зазначеної вище статті.
Водночас ця помилка суду першої інстанції може бути виправлена колегією суддів шляхом зміни вироку зі звільненням Особи 4 від призначеного покарання.
Відповідно до вимог ч.4 ст.74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
За вироком суду, Особу 4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК, який згідно зі ст.12 КК є злочином середньої тяжкості.
Як убачається з матеріалів справи, Особа 4 з моменту вчинення злочину, за який його засуджено, нових злочинів та правопорушень не вчиняв. З наданої характеристики за місцем навчання характеризується виключно позитивно.
Згідно з довідкою, виданою кримінально-виконавчою інспекцією Богодухівського району Харківської області з 29.11.2010, Особу 4 знято з обліку в інспекції у зв’язку з відпрацюванням 120 год. громадських робіт, призначених вироком суду від 22.02.2010.
Таким чином, бездоганна поведінка та сумлінне ставлення до праці й навчання свідчать про те, що Особу 4 не можна вважати суспільно небезпечним.
Отже, враховуючи зазначене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне звільнити Особу 4 від покарання, призначеного йому за ч.1 ст.186 КК.
Виходячи з наведеного, керуючись стст.395—396 КПК та п.2 «Перехідних положень» закону №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 22.02.2010 щодо Особи 4 змінити, звільнивши його від покарання за ч.1 ст.186 КК.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.05 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!