Відвертість із суддівських крісел

Юридичний форум у ВС засвідчив єдність поглядів адвокатів та законників на оновлення вітчизняної Феміди

Другий щорічний судово-правовий форум мав на меті узгодження правових позицій щодо спірних питань судової практики. Судді та адвокати змогли обговорити проблеми правозастосування та спільно обрати стратегію поведінки на різних етапах судового розгляду справи.

Перший штрих

Зустріч, яку було проведено 18 квітня у залі Пленуму Верховного Суду, розпочалася з вітальних слів господаря форуму — голови ВС Ярослава Романюка. Він нагадав, що заходу передувала низка суспільно-політичних змін, які відкрили для судової системи новий шлях. Очільник зауважив, що присутні мають нагоду не тільки обговорити актуальні питання юридичної практики, а ще й поспілкуватися з новопризначеними головами спеціалізованих судів, які були почесними гостями форуму.

Особливу увагу Я.Романюк приділив важливості законодавчих змін, які мають на меті оновити та оздоровити судову систему загалом. На його думку, прийняття закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» — тільки перший із того комплексу заходів, яких необхідно вжити. Довіра суспільства, на переконання Голови ВС, є гарантією ефективності судової системи. А гарантами мають виступати самі суди, здійснюючи ефективне, якісне та насамперед правдиве правосуддя.

Він також зауважив, що нерідко рішення суду, хоча й формально грунтуються на законі, проте, за своєю суттю, не є справедливими. Це, як наголосив очільник ВС, не зовсім правильно. «У своєму «тілі» закон закладає справедливі норми. І якщо рішення суду є формально законним, а за своєю суттю — несправедливим, то варто замислитися над тим, чи правильно ми застосовуємо закон, чи правильно ми його розуміємо, чи розуміємо ми логіку законодавця, його дух та мудрість?» — впевнений Я.Романюк.

Украй важливим, уважає керівник ВС, є звернення до норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини щодо України та інших держав. Адже саме вони, переконаний Я.Романюк, містять тлумачення положень конвенції, що дає суддям змогу правильно їх розуміти та застосовувати на практиці. Саме таким шляхом і намагається зараз рухатися і ВС, наголосив Голова ВС.

Підтримав колегу і новообраний голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Борис Гулько. Він висловив сподівання, що думки, озвучені на форумі, виявляться корисними для юридичної спільноти, суддівського корпусу та держави в цілому.

Його колега — також щойно обраний очільник Вищого господарського суду Борис Львов — підтвердив своє прагнення до плідної праці, яка, за його словами, втілюватиметься в конкретних вчинках та діях, а не обмежуватиметься тільки словами.

Я.Романюк, у свою чергу, запевнив усіх присутніх, що ВС і надалі буде намагатися узгоджувати судову практику щодо спірних питань для забезпечення її єдності. «Ми прагнутимемо, щоб суди отримували однакове розуміння норм закону та однаково їх застосовували», — пообіцяв він.

Юрособу за грати?

Форум передбачав обговорення актуальних питань за секціями та напрямами. Законники та адвокати, влаштувавшись у затишних та світлих залах ВС, створили своєрідні кола за інте­ресами — з адміністративних, кримінальних та цивільно-господарських проблем.

Досить цікаву та нову для вітчизняних юристів тему порушив адвокат і партнер АО AVERLEX Віталій Сердюк. Його виступ стосувався інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб. Доповідач відразу заявив про своє категоричне негативне ставлення до таких новел. Зокрема, через розпливчасті та, на думку В.Сердюка, не досить виважені умови притягнення підприємств до такого виду відповідальності. Адвокат розповів присутнім про кілька підстав притягнення юрособи до кримінальної відповідальності, а саме:

• злочинні дії службових та інших уповноважених осіб підприємства (до яких належать і представники юрособи, котрі співпрацюють з нею на підставі договорів, у тому числі й адвокати);

• злочинні дії скоюються в інте­ресах юрособи; (на думку доповідача, це дуже складно доказувати, адже, за доктриною кримінального права, необхідно враховувати такий чинник, як вина, притаманний тільки фізичній особі, але аж ніяк не юридичній);

• до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті підприємства тільки приватної форми власності. Тобто підприємства державного сектору до такої відповідальності не притягатимуть (складно не погодитися з думкою адвоката про вибірковість запровадження відповідальності);

• спрямованість дій на отримання конкретної вигоди та створення умов для отримання такої вигоди (В.Сердюк узагалі вважає такі визначення аморфними, адже будь-яка дія юрособи теоретично може викликати підозру).

Як зауважив адвокат, техніка укладання самого документа передбачає ризикованість ведення бізнесу в сучасних умовах. Потенційними злочинцями стануть підприємства, представникам яких оголошено про підозру в скоєнні злочину. «Процедура притягнення юрособи до відповідальності буде починатися з моменту, коли відповідній фізичній особі повідомлено про підозру, що, на мій погляд, є недоліком. Доречніше спочатку довести злочинність дій, отримати вирок суду, а потім вже ініціювати процедуру притягнення підприємства до кримінальної відповідальності», — переконаний В.Сердюк.

Свою позицію юрист обгрунтував тим, що з відкриттям провадження для юрособи настають певні процесуальні наслідки, пов’язані з проведенням слідчих дій. Йдеться, зокрема, про доступ до приміщень, документації, арешт майна, проведення допитів, очних ставок тощо. І це все стає можливим лише через підозру в причетності підприємства до дій фізичної особи та зацікавленості в них.

Наостанок доповідач окреслив основні ризики для підприємств, які можуть виникнути у зв’язку з новим законом. По-перше, це обвинувачення у тероризмі або його фінансуванні. Адже, як повідомив юрист, прокуратура вже заявляла про причетність деяких банків до такої діяльності. Саме через таку підозру виникає інший ризик: можливість тлумачення звичайних господарсько-правових операцій як кримінально-правових.

Ще одним ризиком, на думку адвоката, є неможливість вплинути на початок кримінального переслідування. Адже немає навіть механізму, який дозволив би оскаржити внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не кажучи вже про проведення первинних слідчих дій. А через такі слідчі заходи неминуче блокується діяльність підприємства, що може спричинити значні збитки юр­особі, яку підозрюють. Закон також передбачає, що певні наслідки наставатимуть і для материнських компаній, філіям яких у нашій країні пред’явлено підозру в скоєнні злочину.

І саме у зв’язку із цим пригадуються слова Голови ВС щодо логіки, мудрості та справедливості законодавця. Чи можна вважати справедливою можливість притягнення юрособи до кримінальної відповідальності через недбалість певної фізичної особи, нехай і пов’язаної із підприємством трудовими чи договірними відносинами? І яку іншу мету законодавця, з погляду справедливості, може віднайти в такому законі суддя, котрий його застосовуватиме? Питання аж ніяк не риторичні.

На злобу дня

Напутнім словом та своєрідним одкровенням була промова адвоката і педагога Ярослава Зейкана. Свій виступ він розпочав з озвучення того, що вже упродовж кількох місяців зависло у повітрі. «Я хочу сказати, що судді за всі роки нашої молодої незалежної держави ніколи не мали незалежності. І якщо ми дійсно хочемо, щоб вони працювали, саме нам необхідно цю незалежність їм забезпечити. Надати їм можливість, щоб вони самі очищали свої ряди», — переконаний адвокат.

Велику відповідальність за формування позитивного іміджу судової влади Я.Зейкан покладає на пресу. Юрист підкреслив, що, виконуючи певні замовлення, ЗМІ чинять колосальний тиск на суспільство в цілому і на суддів зокрема. А відтак суспільство вна­слідок однобічного висвітлення подій у ЗМІ починає тиснути на суд.

На думку Я.Зейкана, щоб забезпечити рівні та гідні умови під час судового розгляду, адвокати також повинні ретельніше ставитися до виконаня своїх обов’язків. Він навів приклад з власної практики, коли довелося вступити у справу на стадії апеляційного розгляду. Під час ознайомлення з матеріалами провадження він виявив, що діяння (злочин середньої тяжкості за ст.366 КК) скоєно ще у липні 2008 року, а вирок постановлено у 2013-му. «Отже, строк відповідальності вже сплив. А тепер питання: де був прокурор, де був адвокат, де був суддя?» — обурювався доповідач.

Усе це, на переконання юриста, означає, що інколи адвокати та інші учасники процесу виконують свою роботу абияк, виявляючи недбалість у ставленні до своїх обов’язків. Тому цілком слушними, на думку доповідача, є закиди суддів на адресу адвокатів стосовно того, що вони іноді дозволяють собі махнути на все рукою, не звертають уваги на певні факти та обставини, сподіваючись, що суддя сам усе з’ясує.

Та, безперечно, метр української адвокатури мав рацію в тому, що юридична спільнота повинна виправдовувати себе, докладаючи спільних зусиль для приведення судової системи до спільного знаменника незалежності.