Закон не повинен обмежувати можливості читати лекції та писати книги
Конституційний Суд указав на неприйнятність прирівнювання ви¬кладацької, наукової та творчої роботи до корупційних діянь. Таким чином, судді та депутати не будуть нести відповідальність за прочитану під час робочого тижня лекцію чи написану статтю.
Тому, незважаючи на збіг у часі роботи органів правосуддя і вузів, студенти зможуть переймати досвід професійних суддів. Щоправда, в КС натякнули на можливість «некорупційного» обмеження викладацького і творчого права. Крім цього, Суд указав на неприпустимість спеціальних перевірок матеріальних благ братів і сестер чиновників.
Звільнення музи
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 зако¬ну «Про засади запобі¬¬ган¬¬¬ня та протидії коруп¬ції» (№1506-VI), який входить до антикорупційного пакета, правопорушенням уважається зайняття іншою оплачуваною або підпри¬ємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої, медичної, інструкторської та суддів¬ської практи¬ки в спорті, що здійснюється в позаробочий час) особами, котрі уповноважені на виконання функцій держави або ор¬ганів місцевого самоврядування та прирівняні до них, а також ті, які обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків.
Однак у Верховному Суді, який звернувся до КС із поданням, переконані, що нардепи та судді, на відміну від інших посадових осіб, мають право поєднувати свою основну діяль¬ність із можливістю викладати чи здійснювати на¬укову та творчу діяльність, зокрема в робочий час. Крім того, в ході обговорення змін судді звертали увагу на той факт, що час їхньої роботи збігається з графі¬ком роботи вузів, а тому читати лекції по суті стане ніколи.
У свою чергу КС зазначив, що, за ч.2 ст.127 Конституції, «судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші опла¬чувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої». Це положення враховувалося при при鬬нятті законів. Зокрема, в чинному законі «Про судоустрій і статус суддів» (№2453-VI), прийнятому пізніше, ніж закон №1506-VI, не міститься жодних обмежень щодо зайняття суддями викладацькою, науковою і творчою діяльністю.
Питання діяльності суд¬дів у цих сферах повністю визначено Конституцією, тому законом не можуть установлюватися будь-які обмеження цього права, наголосили в КС.
У той же час в акті найвищої юридичної сили інак¬ше унормовано питання щодо суміщення служби з іншою роботою членів Кабміну, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, які мають право займатися викладацькою, науковою та творчою діяльністю в позаробочий час. Тому положення п.2 ч.1 ст.4 закону №1506-VI стосовно названих осіб відповідають Конституції та оцінюються КС як виняток із загального правила.
Мистецтво — не злочин
КС звернув увагу на той факт, що Основним Законом гарантується свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості. Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції кожен має право розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ці гарантії розвинуті у відповідних законах.
Також судді звернули увагу на той факт, що нашою державою ратифіковано ряд конвенцій. У них корупційні прояви пов’язуються з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов’язків. Це може прирівнюватися до давання чи одержання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а тବкож незаконного зба¬гачен¬ня як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обгрунтувати, тощо.
Наведені положення, переконані в КС, унеможливлюють визнання корупційними діями суто наукової чи викладацької роботи, якщо вона є джерелом законного та раціонально обгрунтовуваного за розміром доходу, ніяк не пов’язана з корисливими діями (бездіяльністю) особи при безпосередньому виконанні покладених на неї службових обов’язків.
Однак це не означає, що судді мають право відкласти професійні обов’язки й зануритись у викладацьку чи творчу діяльність, при цьому отримуючи зарплату. У КС відзначили, що з метою ефективного використання робочого часу державними посадовими особами законодавцем можуть бути передбачені додаткові дозвільні механізми, які унормовують їх участь у науковій та викладацькій діяльності. І для цього не обов’язково визнавати ці дії корупційними і встановлювати адміністративну відповідальність лише за сам їх факт.
Батьки і діти
Також ВС ставив питання щодо неконституційності ст.9 закону №1506-VI, якою встановлюються вимоги стосовно проведення спеціальної перевірки не тільки особи, яка бажає зайняти посаду, а й близьких їй громадян. До таких належать дружина (чоловік), діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи за умови їх постійного проживання разом з претендентом на посаду.
З одного боку, експерти вказували на корис¬ність цієї норми, адже нечисті на руку чиновники почасти переписують майно на близьких. З другого — фахівці констатували складність практичного виконання норми. Родичі можуть жити не лише в різних містах, а й країнах, між ними можуть бути втрачені контакти, і громадянин просто не знатиме, де вони тепер.
Зі свого боку КС указав, що, за чч.1, 2, 4 ст.32 Основного Закону, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне жит¬тя, крім випадків, пе¬редбачених Конституцією. Також не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
У пошуках втраченого часу
Крім цього, на думку ВС, положення щодо набрання законами антикорупційного пакета чинності з дня їх опублікування і введення в дію з 1.01.2010 є неконституційними, оскільки Верховна Рада, всупереч акту найвищої юридичної сили, включила в процес набуття чинності цими законами такий елемент, як «уведення їх у дію». Не передбачений головним документом країни механізм набрання законом чинності, зазначали у ВС, може призвести до порушення прав і свобод.
Фахівці ВС наголошували, що ч.5 ст.94 Конституції закріплено: закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Однак, на думку КС, Конституція надає нардепам право встановлювати строк набрання законами чинності не тільки через 10 днів після їх офіційного опублікування, а й з моменту, визначеного самим законом, зокрема з дати введення в дію. При цьому введення акта в дію з окремо визначеного в ньому часу, з якого він застосовується, передбачено в розд.XV «Перехідні положення» Конституції. Так, у п.11 цього розділу визначено, що ч.1 ст.99 Основного Закону вводиться в дію після введення національної грошової один謬¬-ці — гривні, а в п.9 — що про¬куратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до введення в дію відповідних законів.
Виходячи з цього, роблять висновок у Суді, законодавець може встановити іншу дату введення закону в дію.
Отже, КС відкрив суддям дорогу в університети, а також спростив написання наукових робіт. Так само завдяки рішенню представники третьої гілки влади зможуть легше ділитися своїми думками з читачами «ЗіБ».
Олексій ПИСАРЕВ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!