Деякі правові проблеми судочинства в баченні КС та фінал багатолітньої епопеї з визначенням статусу Рахункової палати
Так склалося, що більшість рішень Конституційного Суду в 2013 р. були присвячені саме різноманітним питанням правосуддя. Через кілька днів після оголошення вердикту за поданням Верховного Суду єдиний орган конституційної юрисдикції оприлюднив наступне рішення із цієї ж сфери. Проаналізуємо його по суті.
Проблема вимог до кандидата на посаду судді
Рішення, ухвалене 12.06.2013, стосуєтьсяяк сфери правосуддя в цілому, так і деяких положень ст.65 закону «Про судоустрій і статус суддів». Йдеться про справу за конституційним зверненням громадянина А.Суботи щодо офіційного тлумачення приписів ч.5 ст.127 у системному зв’язку з ч.3 цієї ж статті Конституції та ст.65 названого закону.
Автор клопотання наполягав на офіційному тлумаченні наведених норм в аспекті отримання відповіді на три запитання:
• чи можуть вимоги до кандидата на посаду судді встановлюватися іншими, крім Конституції та законів України, нормативно-правовими актами?
• чи є перелік вимог до такого кандидата, встановлений ч.3 ст.127 Конституції та чч.1 і 2 ст.64 закону «Про судоустрій і статус суддів, вичерпним?
• чи є певні особисті або морально-етичні якості кандидата на посаду судді підставою для усунення його від участі в доборі кандидатів?
Надзвичайне значення особистих і моральних якостей
Звернення відповідало вимогам ст.42 закону «Про Конституційний Суд України», зокрема, в ньому були доведені неоднозначність застосування названих положень Вищим адміністративним судом та Вищою кваліфікаційною комісією суддів, а також підстави для звинувачення в можливому порушенні права заявника на рівний доступ до державної служби.
Як завжди, КС на основі аналізу низки статей Конституції, закону «Про судоустрій і статус суддів», власних позицій, сформульованих у попередніх рішеннях, Європейської хартії про закон «Про статус суддів» 1998 р., Основних принципів незалежності судових органів 1985 р., Бангалорських принципів поведінки суддів 2006 р. та інших документів досить чітко відповів на друге і третє запитання А.Суботи, а саме: вичерпний перелік вимог до осіб, які виявили бажання стати суддею, та до кандидатів на посади суддів установлюється виключно Конституцією та законами України.
Оцінка ВККС особистих і моральних якостей кандидата на посаду судді може бути підставою для відмови в наданні рекомендації для призначення на цю посаду.
Питання додаткових вимог
Що стосується відповіді на перше запитання заявника, то Суд розтлумачив, що ч.5 ст.127 Конституції поширюється на осіб, які вже мають статус професійного судді, а не на кандидатів. Тобто положення про додаткові вимоги до окремих категорій суддів не стосується питання, яке поставлене в конституційному зверненні, і не потребує офіційної інтерпретації.
Проаналізоване рішення КС повинне стати міцним опертям для вдосконалення підбору та призначення кандидатів на посади суддів і недопущення проникнення в їх середовище осіб з низькими морально-етичними якостями.
Про розстрочку виконання рішення суду
Незабаром, у тому ж червні 2013 р., Суд ухвалив третє підряд рішення, що стосувалося сфери правосуддя. Йдеться про справу за конституційним зверненням Акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 закону «Про виконавче провадження».
Зі змісту клопотання очевидно, що об’єктом офіційної інтерпретації мали стати правові проблеми, пов’язані з розстрочкою виконання рішень господарських судів, а конкретними предметами роз’яснення — запитання:
• чи є ухвала господарського суду про розстрочку виконання його рішення окремим виконавчим документом, який виконується в загальному порядку, встановленому законом?
• чи є наявність постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду в одній і тій самій справі обставиною, передбаченою законом, яка виключає здійснення виконавчого провадження, якщо стягувач подав до примусового виконання ухвалу господарського суду про розстрочку виконання невиконаного рішення цього суду за відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання такої ухвали?
• чи вважається одним завершеним виконавчим провадженням, яке не може бути розпочате знову, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у випадку, коли після його закінчення за наказом суду стягувач подав заяву про відкриття виконавчого провадження за ухвалою суду про розстрочку виконання того ж невиконаного рішення суду?
Необхідність долучення додаткових матеріалів
Зміст клопотання свідчить, що для чіткого роз’яснення офіційного тлумачення лише положень одного п.2 ч.2 ст.17 закону «Про виконавче провадження» явно замало, а інтерпретація п.8 ч.1 ст.26 та ч.1 ст.50 того ж закону в аспекті порушених правових проблем не є обов’язковою, оскільки відповідь, на яку очікувала АК «Харківобленерго», перебувала в іншій правовій площині.
Ось чому КС довелося залучити до системного аналізу і низку статей Конституції, і стст.1—3, 5, 17, 36, 40, 57, 58, 62 закону «Про виконавче провадження», і ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів», і стст.436, 437, 67, 84, 115—117, 120, 121 Господарського процесуального кодексу, і позиції самого Суду в рішеннях від 25.04.2012 та від 13.12.2012, і практику Європейського суду з прав людини.
Лаконічна інтерпретація
У результаті дещо незвично була сформульована й резолютивна частина. В її тексті виявилися відсутніми посилання на п.8 ч.1 ст.26 та ч.1 ст.50 закону «Про виконавче провадження», а саме офіційне тлумачення, яке мало задовольнити прохання суб’єкта конституційного звернення, базувалося на положеннях п.2 ч.2 ст.17 названого закону в їх системному зв’язку з положеннями стст.116 і 121 ГПК та ст.36 закону «Про виконавче провадження». Воно зводилося до стислого узагальненого припису: «Ухвала про розстрочку виконання рішення господарського суду не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню в раніше відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким надається розстрочка виконання судового рішення».
Історичний аспект проблеми
Крім п’яти проаналізованих рішень, у першій половині 2013 р. КС ухвалив ще й один висновок у справі за зверненням Верховної Ради про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до ст.98 Конституції вимогам стст.157 і 158 Основного Закону, за який було проголосовано 21.05.2013. Ця справа мала давню передісторію, яка, мабуть, буде цікавою для шановних читачів.
Так сталося, що «недостатня конституційна визначеність» статусу Рахункової палати в ст.98 Конституції була констатована парламентом ще в постанові ВР від 1.10.96, тобто за два тижні до створення КС. Нагадаємо, що сам закон «Про Рахункову палату Верховної Ради України» побачив світ 11.07.96.
Після набрання чинності Конституцією 28.06.96 тлумачення законів покладалося саме на парламент. Але постановою від 1.10.96 ВР протлумачила не закон про Рахункову палату, а ст.98 уже чинної Конституції. За поданням Президента КС в одному з найперших своїх рішень (11.07.97) визнав постанову ВР «Про тлумачення статті 98 Конституції України» неконституційною, і вона втратила чинність.
Клопотання та маневрування
23 грудня 1997 р. (теж за поданням глави держави) КС, керуючись ст.98 Основного Закону, у справі про Рахункову палату визнав неконституційними:
найменування закону від 11.07.96;
визначення її як органу вищого державного фінансово-економічного контролю;
встановлення гарантій правового статусу посадових осіб РП;
усі приписи про її повноваження у сфері, що виходять за межі використання коштів державного бюджету
(14 норм 8 статей закону);
усі функції, які стосувалися сфери надходження коштів до держбюджету (7 норм 6 статей закону), та ін.
Та суперечки між главою держави й парламентом щодо правового статусу Рахункової палати, тобто ст.98 Конституції, не вщухали.
Вже через три тижні після набрання чинності згаданим рішенням КС, 14.01.98, парламент ухвалив постанову «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату України». 23 січня цього ж року в газеті «Голос України» був опублікований текст закону «Про Рахункову палату України» начебто з урахуванням рішення КС від 23.12.97.
Насправді цей текст виявився новою редакцією окремих положень однойменного закону, де використовувалися нові слова, словосполучення та фрази, яких не було в законі від 11.07.96. Та й рішення єдиного органу конституційної юрисдикції враховувалося не в повному обсязі.
У зв’язку із цим постанова ВР від 14.01.98 була визнана КС неконституційною.
Перший висновок в історії КС
Ним став висновок від 25.03.99 у справі про внесення змін до ст.98 Конституції, якими передбачалося викласти ст.98 в такій редакції: «Вищий парламентський контроль за формуванням та виконанням Державного бюджету України по доходах і видатках від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата України.
Повноваження, порядок організації і діяльності Рахункової палати України визначаються Законом».
Незважаючи на те що КС визнав таким, що відповідає вимогам стст.157 і 158 Конституції, майже весь запропонований текст, окрім терміна «вищий», який не відповідав вимогам ст.157 Конституції, 21.09.2000 ВР звернулася до КС із новою пропозицією.
Статтю 98 пропонувалося викласти вже в такій редакції: «Парламентський контроль за формуванням та виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по доходах і видатках від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата України.
Повноваження, порядок організації і діяльності Рахункової палати України визначаються законом».
21 грудня 2000 р. цей проект був визнаний КС таким, що відповідає вимогам стст.157 і 158 Конституції. 17 січня 2001 р. така редакція ст.98 була розглянута та прийнята парламентом. Але в подальшому їй не судилося набрати чинності, оскільки вона була заветована главою держави.
Наступні спроби вдосконалення формулювання
Проте 21.02.2001 ВР запропонувала черговий варіант змісту ст.98 Основного Закону: «Контроль за надходженням та використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної ради України здійснює Рахункова палата України».
Висновком КС від 16.10.2002 ця пропозиція визнана такою, що відповідає вимогам стст.157 і 158 Конституції. Але згідно із законом №2222-IV від 8.12.2004 ця редакція ввійшла до Конституції в дещо зміненому вигляді: «Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата».
Наказ Венеціанської комісії
Після визнання 30.09.2010 згаданого закону неконституційним ст.98 Конституції набула своєї первісної редакції: «Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата».
Згодом увага до ст.98 знову зменшилась аж до чергового «нагадування» незалежній Україні з боку Венеціанської комісії про те, що про розширення повноважень Рахункової палати слід не забувати та включити це завдання до числа зобов’язань перед ЄС.
Вказівка, як завжди, була сприйнята Україною з ентузіазмом: відповідний законопроект був ініційований главою держави, доопрацьований буквально за кілька днів і чи не миттєво — 16.04.2013 — направлений до КС.
Не забарився з висновком і Суд: вже 21.05.2013 єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні прийняв висновок про відповідність вимогам стст.157 і 158 законопроекту про внесення змін до ст.98 Конституції в редакції, що складалась із двох частин. Перша повністю відтворювала текст ст.98 у редакції закону №2222-IV від 8.12.2004, а друга формулювалася так: «Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом».
Уже через місяць (20.06.2013) парламент 263 голосами попередньо схвалив законопроект, а на наступній сесії (19.09.2013) прийняв закон «Про внесення змін до статті 98 Конституції України», який був опублікований 5.10.2013 і набрав чинності з наступного дня. Акт підтримали 380 народних депутатів.
Ухвали про припинення провадження стають рідкістю
Щодо ухвал про припинення конституційного провадження, то позитивна тенденція до їх скорочення, яка намітилась останнім часом, не переривалася й у першому півріччі 2013 р. Протягом усього названого періоду побачили світ лише дві такі ухвали КС.
Перша з них констатувала непідвідомчість Суду питання, порушеного в конституційному зверненні ТОВ «Васьковицький граніт» щодо офіційного тлумачення окремих положень закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Колегія суддів КС відкрила провадження в цій справі 22.11.2012. Але вже 2 грудня того ж року набрали чинності зміни до названого акта, які зачепили й положення, що підлягало тлумаченню. У КС не було іншого виходу, як припинити ухвалою від 23.01.2013 розпочате провадження на підставі п.3 ст.45 закону «Про Конституційний Суд України».
Проблема відмови у відкритті касаційного провадження
У другому випадку бажання Суду розв’язати правову проблему, поставлену 51 народним депутатом, теж було очевидним. У поданні останніх містилося клопотання про визнання неконституційними положень п.5 ч.4 ст.328 ЦПК та п.5 ч.5 ст.214 КАС, згідно з якими суддям ВАС та ВСС надано право відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Третя колегія КС 15.01.2013 відмовила у відкритті провадження в цій справі на підставі п.2 ст.45 закону «Про Конституційний Суд України». Проте на засіданні КС 7.02.2013 Суд усе ж відкрив таке провадження, а через тиждень навіть визнав за доцільне провести розгляд на пленарному засіданні у формі письмового слухання.
Це свідчить про ретельний підхід КС до подання народних депутатів. Та й така пильна увага до клопотання підтвердила правильність позиції третьої колегії: належного правового обгрунтування тверджень про неконституційність оспорюваних положень у тексті подання знайти не вдалося.
Суд був змушений припинити провадження з тих же підстав, що й третя колегія.
Матеріали за темою
НБУ встановив облікову ставку на рівні 16%
27.10.2023
Рівень інфляції у вересні склав 7,1%
12.10.2023
Активи Нацбанку збільшилися на 17%
24.08.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!