Банки мають покрити інфляційні втрати навіть за час мораторію на повернення коштів
Часто до судів звертаються кредитори, кошти яким заборгували банки. Вирішувати такі справи інколи досить складно, адже в банку може бути введено тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів. Тому слід з’ясувати, чи можна стягувати з фінустанови інфляційні втрати і 3% річних за період дії обмежень.
Від компенсації не втекти
Інфляційне нарахування та 3% річних додаються, незважаючи на винуватість чи невинуватість боржника та незалежно від сплати ним суми основного боргу за порушення зобов’язань. Відповідно до ст.85 закону «Про банки і банківську діяльність» НБУ може встановити мораторій на задоволення вимог кредиторів фінустанови. Однак указані вище кошти входять до складу грошового зобов’язання, у зв’язку із чим дія мораторію на них не поширюється.
Натомість штрафними санкціями можна назвати неустойку, штраф, пеню, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних не санкції, а є способом захисту майнового права та інтересу, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов’язання.
Необхідно враховувати, що індекс інфляції — це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги. Він визначається Держкомстатом, найменший період — місяць. Тому прострочення платежу за менший час не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Розмір боргу визначається виходячи із суми боргу станом на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за відповідний період. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року тощо проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Індекси інфляції розраховуються щомісячно починаючи з 1991 р. і публікуються в офіційних виданнях. Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики ці показники згідно з стст.19, 21, 22 закону «Про інформацію» є офіційними й можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. При цьому позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а зупинення перебігу позовної давності відбувається в разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторію).
Протягом цього часу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Проте з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію. Нарахування неустойки та інших економічних санкцій поновлюється за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами. Отже, зобов’язання щодо сплати пені можуть бути відстрочені, але в будь-якому разі мають бути виконані.
Позиції трьох інстанцій
Як приклад можна навести випадок звернення прокурора в інтересах держави з позовом до банку про стягнення інфляційних утрат, 3% річних та пені. Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що відповідач, на порушення умов укладеного договору, не повернув у визначений строк банківський вклад.
Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, постановивши стягнути з банку 3% річних та судові витрати. Рішення мотивувалося тим, що інфляційні втрати та частина 3% річних нараховані позивачем протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому вони не можуть бути стягнуті з банку. У виплаті пені було відмовлено, оскільки сторони не уклали письмової угоди про можливість її стягнення.
Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками своїх колег і змінив рішення. У резолютивній частині було зазначено: «Позов задовольнити частково. Стягнути з банку інфляційні втрати, 3% річних та судові витрати. У решті позову відмовити». При цьому в апеляційній інстанції зазначили, що інфляційні втрати та 3% річних не можна віднести до штрафних санкцій, які не нараховуються під час дії мораторію, тому вони підлягають стягненню.
Вищий господарський суд погодився з позицією апеляційної інстанції. Касаційна інстанція зазначила, що незалежно від наявності чи відсутності мораторію на задоволення вимог кредиторів банку пеня не підлягає стягненню, оскільки між сторонами не укладено письмової угоди про можливість такої відповідальності.
В основу постанови ВГС було покладено висновок про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку відповідно до положень стст.58, 85 закону «Про банки і банківську діяльність» не поширюється на інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов’язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання.
Мовою закону
Обгрунтування позиції касаційної інстанції полягає в тому, що згідно з приписами ст.66 закону «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання в цій галузі здійснює НБУ. Відповідно до ст.85 цього закону Нацбанк під час здійснення роботи тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж 3 місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів фінустанови.
Протягом дії відстрочення:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих та інших документів та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства;
2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів.
Мораторій не поширюється на зобов’язання, пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, компенсацією шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівників банку, а також на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.
Крім того, відстрочення не стосується зобов’язання банку з перерахування органам Пенсійного фонду єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на зобов’язання з повернення фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування розміщених на депозитних рахунках у банках тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів коштів цих фондів.
З моменту закінчення дії мораторію неустойка, а також суми завданих збитків, які банк зобов’язаний відшкодувати кредиторам, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію. Крім цього, поновлюється нарахування неустойки, інших економічних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами. Те саме стосується зобов’язань, які виникли під час дії мораторію.
Частиною 2 ст.58 закону «Про банки і банківську діяльність» установлено, що фінустанова не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми, яку слід сплатити в разі порушення, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Статтею 625 Цивільного кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, інфляційне нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати. Тому ці гроші нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних уходять до складу грошового зобов’язання, у зв’язку із чим дія мораторію на них не поширюється.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.04 МБ)
Фінустанови повинні не лише повернути «затримані» депозити, а й компенсувати втрати.
Матеріали за темою
Спрощено умови погашення споживчих кредитів
12.06.2023
В НБУ озвучили рівень інфляції у 2023 році
27.01.2023
Нумізматам: введено в обіг пам’ятну монету
24.01.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!