«Проект нового КПК будує систему за принципом ніпеля»
9 лютого парламент прийняв у першому читанні проект Кримінального процесуального кодексу, внесений Президентом. Ця подія вивела кодекс, який фахівці називають «другою Конституцією», на фінішну пряму. Про те, в якому вигляді цей документ отримає статус закону та які його положення є принципово новими для українського судочинства, кореспондентові «ЗіБ» розповів завідувач відділу головного управління з питань діяльності правоохоронних органів Адміністрації Президента Андрій ПОЙДА.
«Намагаємося почути якнайбільше зауважень щодо КПК та врахувати їх»
— Пане Андрію, з огляду на скрупульозну роботу над проектом КПК робочої групи, а також узгодження його положень з європейськими експертами, очевидно, якихось кардинальних утручань у текст уже не буде, аби не порушити логіку кодексу. Воднораз під час обговорення проекту, зокрема на сторінках нашого видання, висловлювалося чимало зауважень до окремих норм проекту. Чи можуть бути внесені поправки перед остаточним ухваленням цього документа?
— Можу вас запевнити, що Адміністрація Президента, як представник суб’єкта законодавчої ініціативи, здійснює активну роботу стосовно опрацювання проекту КПК. Ми намагаємося відслідковувати максимальну кількість думок, які висловлюються публічно, та проаналізувати їх. Серед іншого приділяємо час і тим зауваженням, які після голосування в парламенті почали з’являтися в засобах масової інформації, зокрема у вашому виданні та Інтернеті, включаючи навіть анонімні повідомлення на різноманітних юридичних форумах.
— Чи є слушні думки, які можуть бути враховані?
— На жаль, велику кількість думок висловлюють люди, які, напевно, не досить детально ознайомилися з проектом. Часто вони спираються на вихоплені з контексту уривки або критикують положення, які взагалі відсутні в документі. Проте, враховуючи значимість та складність законодавчого акта, про який ідеться, ми намагаємося почути якнайбільше зауважень та врахувати їх під час роботи над проектом перед його другим читанням у парламенті.
— Як ви вважаєте, чому окремі юристи дещо насторожено поставилися до запропонованого Президентом проекту?
— Проект містить чимало новацій, які не мають історії застосування в нашій державі. Це одна з причин, яка ускладнює сприйняття проекту нового КПК фахівцями та подекуди викликає запитання в тих, хто знайомиться з його текстом.
Ще до внесення проекту в парламент главою держави, текст витримав безліч дискусій та обговорень, піддавався моделюванням та прогнозуванню застосування відповідних норм на практиці. Це одна з причин, чому ми впевнені в життєздатності та ефективності закладеної в проекті моделі кримінального судочинства та її інститутів.
Ми переконані, що набрання чинності кодексом уможливить побудову якісно нової системи кримінального судочинства, що буде відповідати вимогам часу та забезпечувати як належний рівень захисту прав громадян, так і ефективність процесу.
«Скасування формалізованої стадії початку кримінального провадження дозволить оптимізувати роботу правоохоронця»
— Що мали на меті розробники нового КПК?
— Одним з досягнень нового КПК має стати суттєве підвищення оперативності кримінального провадження. У проекті закладено велику кількість норм та інститутів, які повинні сприяти дотриманню максимально стислого строку від початку досудового розслідування до прийняття кінцевого рішення.
Насамперед ідеться про скасування формалізованої стадії початку кримінального провадження. Така новація дозволить оптимізувати роботу правоохоронця під час початку кримінального провадження та дасть йому можливість зосередитися власне на розслідуванні, а не на творчості з написання процесуальних документів та діях, які згодом доведеться повторювати.
Наприклад, згідно з чинним кодексом після вилучення в особи речовини, схожої на наркотичний засіб, слідчий або дізнавач під час дослідчої перевірки має відібрати пояснення в понятих та отримати довідку експерта про те, що вилучена речовина належить до наркотичних засобів, після чого — порушити кримінальну справу. Далі, оскільки пояснення осіб та довідка експерта не є джерелами доказів, слідчий знову має опитати понятих (але вже у формі допиту) та призначити експертизу й отримати тепер уже висновок експерта щодо належності вилученої речовини до наркотичних засобів, тобто повторити фактично виконані дії. Очевидно, чинна система дуже далека від понять ефективності та раціональності.
— Іноді можна почути застереження, що скасування стадії порушення кримінальної справи призведе до завалення правоохоронців безпідставними заявами про злочини, за якими доведеться проводити досудове розслідування. Наскільки це відповідає дійсності?
— Вважаємо такі аргументи безпідставними. Якщо уважно придивитися до руху заяви про злочин та порівняти чинну й запропоновану проектом процедури, стає очевидним, що за новою системою слідчий не буде здійснювати більший обсяг роботи.
Сьогодні всі заяви про злочин підлягають реєстрації та перевірці. За наслідками останньої приймається рішення або про порушення справи, або — про відмову через необгрунтованість заяви. За проектом, усі заяви про злочин також підлягатимуть реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. У разі встановлення необгрунтованості заяви кримінальне провадження відразу зможе бути закрите. Таким чином, в обох випадках слідчий вчиняє схожі дії та приймає одне процесуальне рішення.
— За словами віце-спікера Миколи Томенка, новий КПК обмежуватиме підсудних у можливості вільного вибору захисника, бо обиратимуть лише з-поміж тих, хто значиться у відповідному реєстрі адвокатів. Це не призведе до звуження права на захист?
— Положення ч.2 ст.45 проекту, згідно з яким захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього, жодним чином не призведе до обмеження конституційного права громадянина на захист. Адже всі адвокати мають бути внесені до такого реєстру. Більше того, ця норма згідно з п.1 «Прикінцевих положень» проекту КПК буде введена в дію тільки через рік після створення такого реєстру.
Крім того, відповідно до п.16 «Перехідних положень» проекту особи, які на день набрання чинності новим кодексом беруть участь у кримінальному провадженні як захисники й не мають статусу адвоката, продовжують здійснювати повноваження захисника під час досудового розслідування та провадження в судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та Верховному Суді.
До речі, ще одне зауваження з боку адвокатів стосувалось обмеження кількості захисників, які можуть одночасно брати участь у судовому розгляді, — не більше 5 для одного обвинуваченого. Проте йдеться виключно про кількість адвокатів, одночасно присутніх у залі судових засідань, а загалом особі, яку притягнули до кримінальної відповідальності, можуть надавати правову допомогу хоч 50 захисників. Експерти Ради Європи, які аналізували проект КПК, зазначили, що таке положення відповідає міжнародним стандартам та практиці Європейського суду з прав людини.
«Інститут угод дозволить відійти від принципу «процедура заради процедури»
— Якщо обсяг дій правоохоронців залишається тим самим, то за рахунок чого досягатиметься оперативність кримінального судочинства?
— Одним з головних чинників, який, за нашими прогнозами, приведе до суттєвого підвищення оперативності правосуддя, є запровадження інституту угод у кримінальному провадженні. Нагадаю, що згідно з положеннями проекту в певних категоріях проваджень може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, а також угода між прокурором та підозрюваним про визнання останнім винуватості. Узгоджуватиметься міра покарання та дії, які обвинувачений має вчинити на користь потерпілого або в інтересах правосуддя відповідно.
Якщо розглядати цю новелу вітчизняного процесуального законодавства з погляду оперативності судочинства, ми отримаємо потужний механізм прискорення кримінального провадження й звільнення державного апарату від необхідності виконувати зайву бюрократичну роботу. Адже відразу після досягнення домовленості провадження зупинятиметься, а справа направлятиметься до суду для розгляду питання про затвердження угоди.
Наведу такий приклад. Нині досить велика кількість справ, що надходять на розгляд суду, стосується такого злочину, як незаконне зберігання наркотичних засобів. У таких справах обвинувачені практично завжди визнають свою вину, а докази скоєння злочину наявні на початковій стадії процесу. Більше того, на цій же стадії як орган слідства, так і сам обвинувачений, котрий визнає свою вину, вже з високою часткою ймовірності можуть спрогнозувати покарання, яке буде призначене судом, оскільки ці злочини є однотипними, а судова практика — усталеною. Незважаючи на це, слідчий зобов’язаний у повному обсязі провести досудове слідство, а суд здійснити провадження. На все це витрачається купа часу та інших процесуальних ресурсів, а результатом такого тривалого процесу стає прийняття заздалегідь очевидного вироку.
Не викликає сумнівів, що за таких обставин абсолютно відсутня потреба в тривалому та громіздкому процесі, оскільки сторони від самого початку фактично не мають будь-якого спору й лише знаходяться в режимі очікування та автоматичного здійснення непотрібних дій виключно заради дотримання процедури. Інститут угод дозволить відійти від принципу «процедура заради процедури».
— Якою буде роль суду, якщо особа, в якої знайдуть наркотичну речовину, визнає свою вину?
— Згідно з нормами проекту описана ситуація може знайти своє вирішення з таким самим результатом, але набагато швидше, без зайвого витрачання ресурсів і при цьому без шкоди для інтересів учасників кримінального провадження. Так, прокурор і підозрюваний зможуть на згаданій початковій стадії процесу укласти угоду про визнання вини. Цю угоду надсилатимуть до суду, який у підготовчому засіданні перевірятиме її на відповідність вимогам закону, пересвідчуватиметься в добровільності її укладення, з’ясовуватиме, чи правильно сторони угоди зрозуміли її умови, наслідки укладення та невиконання, після чого затверджуватиме її вироком.
Крім економії, безсумнівними позитивними наслідками запровадження інституту угод у кримінальному провадженні є:
• для угоди про примирення — забезпечення швидкого поновлення прав потерпілого, оскільки підозрюваний буде зацікавлений компенсувати завдану шкоду, прагнучи якнайменшого покарання;
• для угоди про визнання винуватості — підвищення ефективності розслідування злочинів, оскільки взамін на узгоджену міру покарання підозрюваний зможе вказати на своїх спільників чи організаторів злочину, дати проти них показання або розкрити схеми злочинної діяльності.
— Це щось на кшталт того, що ми бачимо в кінострічках про розслідування в Сполучених Штатах?
— Так, цей інститут у проекті виписаний з урахуванням досвіду США. Вивчаючи його, ми встановили, що в них понад 95% кримінальних проваджень закінчуються затвердженням угоди про визнання вини та співробітництво. Це дуже гарний приклад, яким чином держава може налагодити функціонування системи кримінального судочинства, забезпечивши процесуальну економію, не жертвуючи заради цього рівнем захисту прав учасників процесу. Цей інститут, крім іншого, дозволяє США в умовах достатньо складної процедури та великої кількості кримінальних проваджень уникнути перевантаження судової системи, що є вкрай актуальним і для нашої держави.
Разом з тим, оскільки інститут угод у кримінальному судочинстві для України є новим, можливість його застосування обмежена окремими категоріями кримінальних проваджень за критерієм тяжкості правопорушення, в учиненні якого обвинувачується особа. Ми прогнозуємо, що позитивний досвід функціонування цього інституту приведе до розширення сфери його застосування в майбутньому.
«Повернення справи на додаткове розслідування — це потужний фактор тяганини»
— За оцінками практиків, чи не найскладнішим для адаптації правоохоронних органів стане заборона суду повертати справи на дорозслідування.
— Скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування дійсно є важливим кроком на шляху підвищення оперативності правосуддя. Крім великого значення для самої концепції кримінального судочинства з точки зору забезпечення дотримання презумпції невинуватості та об’єктивності й неупередженості суду, ця новела також суттєво сприятиме скороченню строків провадження.
Усім відомо, що повернення справи на додаткове розслідування — це потужний фактор тяганини. Юристи-практики можуть наводити безліч прикладів багаторазового кругообігу однієї й тієї самої справи: «судовий розгляд — додаткове розслідування — судовий розгляд». На щастя, після прийняття нового КПК поняття додаткового розслідування має залишитися тільки в застарілих підручниках із кримінального процесу. А правоохоронним органам доведеться вчитися працювати по-новому, оскільки суд уже не вказуватиме на їхні прорахунки й не даватиме другого шансу довести вину обвинуваченого.
— Яка мета появи такої новели, як дистанційний судовий процес?
— Запровадження можливості проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції насамперед сприятиме усуненню причин затягування кримінального провадження.
Нині низька процесуальна дисципліна учасників провадження, а саме їх неявка на виклик до слідчого або суду, є однією з головних причин затягування судового розгляду. У свою чергу така неявка досить часто зумовлена необхідністю для особи прибувати на виклик до іншого населеного пункту й пов’язаними із цим складнощами.
Завдяки можливості проведення процесуальних дій як на стадії розслідування, так і на стадії судового розгляду в режимі відеоконференції кількість проблем суттєво зменшиться. Так, свідок, який, наприклад, проживає в Дніпропетровській області, для давання показань суду, розташованому в Києві, зможе з’явитися до найближчого суду та з використанням сучасних технологій узяти участь у засіданні дистанційно. Як наслідок, отримуємо значну економію коштів та часу, а також мінімальне втручання у звичний уклад життя громадянина.
Крім того, скоротити строки кримінального провадження допоможе суттєве звуження причин для призначення апеляційною інстанцією нового розгляду в місцевому суді. Адже проект передбачає таку можливість лише за підстав, які на практиці виникають доволі рідко та є швидше винятком з правил. В усіх інших випадках апеляційний суд буде зобов’язаний ухвалити своє рішення.
Загалом проект КПК будує систему за принципом ніпеля: кримінальне провадження максимально швидко рухається в одному напрямі — до свого логічного завершення у вигляді кінцевого рішення суду щодо винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Можливості повернення провадження на вже пройдену стадію зведено до мінімуму.
— Урахувавши всі згадані вами новації, скажіть: наскільки коротким буде час від повідомлення про злочин до судового вердикту?
— Проект містить прямі норми, що скорочують строки кримінального провадження. Так, досудове розслідування має бути закінчено протягом 2 місяців. Цей строк може бути продовжений максимум до 6 місяців у разі злочинів невеликої або середньої тяжкості та до 12 місяців — тяжких або особливо тяжких злочинів. Нагадаю, що згідно з чинним КПК строк розслідування становить 2 місяці з можливістю необмеженого продовження незалежно від тяжкості злочину.
У цілому закладена філософія дебюрократизації процесу та підвищення його оперативності. Забезпечувати досягнення відповідного результату має:
• скасування необхідності винесення безлічі формальних та зайвих процесуальних документів;
• запровадження концепції розумних строків;
• об’єднання нині відокремлених стадій дізнання та досудового слідства в одну стадію — досудове розслідування;
• автоматичне набуття особою статусу потерпілого та можливості користуватися процесуальними правами відразу після подання заяви про злочин без необхідності отримувати дозвіл слідчого у формі постанови;
• розширення судового контролю на стадії досудового розслідування;
• запровадження спрощеного порядку провадження щодо кримінальних проступків;
• суттєве розширення та вдосконалення провадження у формі приватного обвинувачення;
• позбавлення судів першої інстанції повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг;
• запровадження широкого застосування технічних засобів фіксування провадження;
• надання при дотриманні певних умов можливості здійснювати виклики учасників провадження електронною поштою.
Цей перелік можна продовжувати.
— За вашими прогнозами, наскільки важко буде всій правоохоронній та судовій системам прилаштуватися до нових умов роботи?
— Ми сповнені оптимізму стосовно застосування на практиці нового КПК (сподіваємося, він найближчим часом буде прийнятий як закон). Звичайно, очевидним є, що на перших порах не вдасться уникнути певних складнощів у застосуванні його норм. Вони, безсумнівно, будуть, оскільки система кримінального судочинства має повністю оновитись, а це вимагає напрацювання нової практики, оновлення методів правозастосування, перегляду підходів до роботи правоохоронців, адвокатів і суду. Та й обсяг і складність самого проекту КПК, безсумнівно, може зумовити певні недоліки нормативного матеріалу. Проте це —нюанси, які завжди супроводжують оновлення законодавства подібного масштабу і, безперечно, ці проблеми є вирішуваними.
Оптимізм щодо функціонування нової системи кримінального судочинства грунтується на величезній роботі, проведеній під час підготовки проекту, а також на висновках авторитетних експертів Ради Європи, які двічі аналізували поданий до парламенту документ і високо оцінили його. Нагадаю, що після повторного аналізу європейські експерти зауважили, що 99% їхніх зауважень та пропозицій ураховані.
Взагалі новий КПК навіть на стадії проекту вже виконав величезне завдання. Якщо ще якихось 2 роки тому переважна більшість чиновників сприймали його як книжку науково-популярної фантастики, а саму концепцію кодексу називали щонайменше нереальною, то тепер дискусія стосується переважно конкретних положень, а не ідеології. Це означає, що ідеї, закладені в проекті, вже вкоренились у свідомості суспільства. Отже, процес приведення вітчизняного кримінального процесуального законодавства у відповідність до міжнародних стандартів на засадах змагальності вже є незворотним.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.04 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!