Експерти радять мінімізувати людський фактор у системі виконавчого провадження та ввести інститут «приватників»
Те, що система виконання судових рішень та органів державної виконавчої служби потребують реформування, в експертів сумнівів не виникає. Як один з напрямів перебудови правники називають інститут приватних виконавців, який добре зарекомендував себе в багатьох європейських країнах. Юристи пропонують поглянути свіжим оком на раніше відкликаний законопроект із цього питання й оцінити його на предмет відповідності вимогам сьогодення.
Сумні «службові» реалії
Протягом свого існування ДВС не раз зазнавала реформування: її то виокремлювали в незалежний орган, то знову повертали під патронат Мін’юсту. Однак численні «виконавчі» трансформації не привели до бажаного результату. Як відзначали учасники засідання ради комітету з конкурсного права Асоціації правників України, наразі стан справ у ДВС доволі сумний, робота служби викликає безліч нарікань, а статистика свідчить, що показники діяльності цього органу далекі від аналогічних показників у розвинених зарубіжних країнах.
Так, член ради комітету Юліан Хорунжий, спираючись на статистичні дані за минулий рік, повідомив, що фактична кількість державних виконавців у звітному періоді становила 6 тис., кількість рішень, які перебували на виконанні, — 8,3 млн, при цьому фактично виконано з них лише 20%. Вражає й середньомісячне навантаження на одного спеціаліста служби, яке становить 122 виконавчі провадження. Тож через надмірне навантаження й на додачу мізерну заробітну плату держвиконавців складається ситуація, за якої домогтися реального та своєчасного виконання судових рішень досить складно.
Реалії «виконавчого» сьогодення, за словами адвоката Андрія Авторгова, такі, що проблеми у сторін провадження починаються з такої банальної речі, як ознайомлення з його матеріалами. Здавалося б, які труднощі можуть виникати на цьому етапі? Річ у тім, що, з одного боку, закон «Про виконавче провадження» закріплює право сторін на ознайомлення з матеріалами справи, з другого — працівники служби послуговуються інструкцією з організації примусового виконання рішень, в якій чітко зазначено, що сторона виконавчого провадження може знайомитися з його матеріалами у відповідному органі ДВС у спеціально визначений для прийому громадян час. Що стосується «неприйомного» часу, то знадобиться письмове клопотання та резолюція начальника відповідного відділу служби. Із цим, за словами експертів, виникають труднощі. Мовляв, часто-густо потрапити до керівника відділу ДВС неможливо, адже доступ відкритим є лише до канцелярії, решта кабінетів захищені кодовим замком.
«Із таких дрібниць складається враження про всю роботу виконавчої служби», — констатує А.Авторгов. Поряд з тим адвокат звертає увагу на нагальну необхідність удосконалення нормативної бази. Зокрема, за чинним законодавством, після спливу семиденного строку, відведеного на добровільне виконання боржником свого зобов’язання, державний виконавець розпочинає процедуру примусового виконання. Однак на неї відведено 6 місяців, тож немає жодної гарантії, що реальні дії розпочнуться саме на 8-ий день, а не набагато пізніше. На переконання доповідача, ця норма профільного закону потребує суттєвого доопрацювання.
Проаналізувавши законодавство, яке регламентує стягнення виконавчого збору, А.Авторгов дійшов невтішного висновку: у багатьох випадках ДВС неправомірно стягує виконавчий збір, користуючись тим, що, по-перше, боржники здебільшого неуважно читають закон, по-друге, останній нечітко виписаний. Адвокат також звертає увагу на появу таких собі негласних помічників органів ДВС, які фактично виконують роботу держвиконавців та отримують за це кошти від сторін провадження. «Система перетворилась у такий собі виконавчий абсурд», — констатував А.Авторгов.
Як варіант виходу із цієї непростої ситуації юридичний радник Центру комерційного права Ігор Ніколаєв пропонує мінімізувати людський фактор, натомість зробити ставку на електронну складову організації процесу. Мовляв, замість того, щоб ускладнювати й без того непросту процедуру та навантажувати персонал, усі дії мають учинятися за «один клик».
«Приватники» мають існувати
Дискутуючи щодо шляхів реформування системи виконавчого провадження, правники дійшли висновку: позитивного ефекту вдасться досягти, якщо буде запроваджений інститут приватних виконавців. У цьому контексті А.Авторгов нагадав, що свого часу Мін’юстом та Центром комерційного права був розроблений проект закону про присяжних виконавців (№5151), який фактично передбачав існування «приватників» (поряд з державними колегами). Однак, незважаючи на позитивний висновок парламентських експертів, документ був відкликаний суб’єктом права законодавчої ініціативи.
На переконання юристів, думку яких висловив А.Авторгов, доцільно повернутися до цього проекту та проаналізувати документ на відповідність вимогам сьогодення.
Звісно, втілення в життя тих чи інших нововведень супроводжується певними складнощами та дискомфортом. Принаймні на перших порах. Щодо потенційних труднощів, пов’язаних з упровадженням інституту приватних виконавців, у професійних колах також точаться дискусії. Так, адвокат, голова комітету з конкурсного права АПУ Віталій Титич провів паралель між приватними виконавцями та арбітражними керуючими. Чому ніхто не додумався, що своєрідний інститут недержавних виконавців уже існує на вітчизняних теренах у вигляді арбітражних керуючих? З таким питанням він звернувся до аудиторії й зауважив: різниця лише в тому, що ці спеціалісти діють у конкурсному процесі. Тож можна запозичити цей досвід, тоді й жодних труднощів з уведенням «приватників» не виникатиме.
Поряд з тим експерти зачепили проблему, пов’язану зі своєчасним надходженням коштів на рахунки ДВС. Так, правники зауважили, що наразі непоодинокими є випадки, коли платежі, які перераховуються на казначейські рахунки служби, повисають у повітрі. Натомість, якщо буде уведено інститут приватних виконавців, проблема вирішиться сама собою. Адже «приватник» сам обиратиме банк, в якому обслуговуватиметься.
Можливим варіантом покращення сучасного стану виконання судових рішень (за умови, якщо не буде запроваджено інститут приватних виконавців) правники вважають збільшення принаймні вдвічі кількості держвиконавців з одночасним підвищенням соціального статусу цих фахівців. Без дотримання цих двох умов будь-які спроби «виконавчого» реформування успіхом не увінчаються.
Повернутися ніхто не захотів
До речі, якщо звернутися до європейського досвіду, то в багатьох державах виконання судових рішень покладено на приватних осіб, які мають відповідну ліцензію. Так, «приватна» система досить давно функціонує у Франції, Бельгії та Люксембурзі. У таких країнах, як Болгарія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія, вона також зарекомендувала себе з гарного боку. «Новачками» в цьому контексті є Грузія та Казахстан, в яких «приватники» запрацювали недавно.
А от у Фінляндії завдання щодо забезпечення виконання судових рішень покладено виключно на державних спеціалістів. Однак, як зауважили учасники засідання, правова культура та самосвідомість громадян цієї держави настільки високі, що в «приватниках» просто немає потреби.
За словами експертів, досвід європейських країн, які впровадили інститут приватних виконавців, продемонстрував, що ці спеціалісти працюють значно ефективніше. До речі, жодна з пострадянських держав, яка впровадила «приватну» систему виконання судових рішень, до старого формату не повернулась.
Водночас наявність приватних фахівців не означатиме самоусунення державних: нова система може бути використана як субсидіарна форма державного механізму виконання судових рішень.
***
Наостанок заслуговує на увагу адресований присутнім меседж І.Ніколаєва: «Не варто переживати за банківські установи, адже вони всі потенційні ризики закладають у розмір ставок за користування кредитними коштами, не слід переживати за адвокатів, котрі супроводжують процес виконавчого провадження, потрібно переживати за економічні процеси, що відбуваються в нашій країні, оскільки всі ми є обслуговуючим персоналом економіки». Що ж, сподіватимемося, що «виконавчі» ініціативи будуть спрямовані саме на досягнення справедливого балансу між економічними інтересами та інтересами населення.
Своєю чергою АПУ підготує лист до компетентних органів стосовно думки правників щодо доцільності уведення інституту приватних виконавців. Відповідне рішення прийнято за результатами засідання.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!