Ставка річних за користування коштами може бути змінена за договором
Під час щотижневого навчання судді Господарського суду Кіровоградської області обговорили правову природу та розмежування процентів, визначених статтями 536 та 625 Цивільного кодексу. У ході заняття розглянуто судову практику щодо застосування положень цих статей, а також проаналізовано, в яких випадках, до яких правовідносин та з яких підстав їх слід застосовувати.
Як повідомили «ЗіБ» у прес-службі суду, увагу присутніх було акцентовано на тому, що приписи ст.625 ЦК стосовно розміру процентів, які підлягають стягненню за порушення грошового зобов’язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Окрім того, доповідач зазначив, що неоднакова практика судів із застосування ст.625 ЦК певною мірою пов’язана із складнощами визначення правової природи відповідальності, передбаченої цією статтею, та розмежуванням цієї відповідальності та інших видів відповідальності за грошовими зобов’язаннями, зокрема неустойки (штрафу, пені) та збитків тощо.
Увагу було зосереджено й на змісті постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013 №14 і при цьому наголошено, що проценти річних, про які йдеться у ч.2 ст.625 ЦК, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст.536 кодексу.
Зокрема, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов’язання та одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов’язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст.536 ЦК, — це плата за користування чужими коштами, зокрема безпідставно одержаними, збереженими грішми.
Наголошувалося, що підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 ЦК є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге — встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв’язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч.2 ст.625 ЦК в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов’язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст.536 ЦК), це не позбавляє кредитора права — за наявності порушення боржником грошового зобов’язання — звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і 3% річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом).
Загалом під час навчання розглянуто низку інших важливих питань, пов’язаних із правовою природою та розмежуванням процентів визначених стст.536 та 625 ЦК.
Матеріали за темою
Відсьогодні Нацбанк пом’якшує низку обмежень
29.12.2023
Банки заробили удвічі більше у 2023 році
07.12.2023
НБУ встановив облікову ставку на рівні 16%
27.10.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!