Правильне судове рішення іноді шукають шляхом логічних побудов і аналогії, а також мудрої інтерпретації закону
Керівник судової системи, проконсультувавшись із членами Верховного суду, призначає голову ВС Ірану й генерального прокурора, пропонує рахбару кандидата на посаду міністра юстиції, а також обирає 6 із 12 членів Ради вартових конституції — спеціального надпарламентського органу влади. Решту членів ради призначає глава держави. Верховний суд здійснює контроль над нижчими судами та стежить за одноманітністю юридичної процедури. Він також є останньою апеляційною інстанцією. Суддею ВС Ірану, як і генеральним прокурором, може стати тільки муджтахід.
Інстанції різного класу
Нижчі інстанції — це суди в цивільних і кримінальних справах. Окрім них є суди, що зосереджуються на певному колі цивільних відносин. Спеціальні цивільні суди займаються вирішенням сімейних спорів: про розлучення, опікунство, встановлення спорідненості, спадщину.
Суди в кримінальних справах діляться на суди першого та другого класів. Перші займаються тяжкими злочинами, за які може бути призначена страта, високий штраф, конфіскація не менш ніж 2/5 власності підсудного або позбавлення волі як мінімум на 10 років. Решта справ розглядається в судах другого класу.
У кримінальних судах першого класу справи, як правило, розглядає один суддя, а в судах другого — головуючий і другий суддя, який виконує функцію консультанта — забезпечує головуючого письмовими коментарями, після чого той самостійно виносить вердикт. Рішення кримінальних судів другого класу можуть бути оскаржені в судах першого класу. На рішення останніх можна подати апеляцію до Верховного суду.
Існує третій, особливий вид судів у кримінальних справах — революційні суди. Вони покликані боротися з ворогами режиму. До їх компетенції віднесені справи про будь-які злочини проти внутрішньої безпеки, про замах на політиків, про наркотики, спроби повстань і повалення режиму, державну зраду тощо. Раніше рішення революційних судів були остаточними, але закон 1988 року дав можливість подавати на них апеляції до ВС Ірану.
Крім цього, є військові суди, що займаються справами, які так чи інак пов’язані зі збройними силами країни або їх представниками.
Діють також духовні суди. Вони відають справами, пов’язаними з мусульманським духівництвом, але до того ж відповідають за цензуру й конфіскацію праць, що не відповідають принципам ісламу та державної ідеології. Суди цього типу підкоряються безпосередньо рахбару, що, по суті, виводить їх за рамки загальної судової системи.
Суддями можуть стати тільки правовірні мусульмани, які добре знають тонкощі релігії та є фахівцями в мусульманській правовій системі. Жінки не можуть обійняти посаду судді. Очолюють майже всі суди, крім військових, а також Міністерство юстиції представники духівництва.
Той, хто бажає займатися юридичною практикою в країні, повинен отримати ліцензію в Асоціації юристів Ірану. Всі правники поділяються на два класи: до першого зараховуються ті, хто має право виступати в будь-якому суді, у тому числі й Верховному, до другого — юристи, які мають право виступати в будь-якому суді, крім Верховного.
Чотири джерела права
Принципи шаріату грунтуються на кількох джерелах. По-перше, це Коран (священна книга мусульман містить 80 віршів, які безпосередньо стосуються юридичних питань життя). Друге важливе джерело — Суна (учення та приклад життєвого шляху пророка). До Суни звертаються, якщо Коран не дає відкритої рекомендації, як учиняти в тому чи іншому випадку.
Якщо обидва джерела не дають чіткої відповіді, рішення може дати третій — іджма. Цим поняттям позначають консенсус, до якого дорадчим шляхом доходять мусульманські знавці закону, коли вирішують, як застосувати закон у конкретній ситуації. Іджма є угодою, яка може змінюватися залежно від обставин. Якщо ж безсилі всі три засоби, юристи згадують про акль — пошук правильного рішення шляхом логічних побудов і аналогії, мудрої інтерпретації закону. До цього засобу може вдаватися тільки муджтахід.
У сфері цивільних відносин мусульманське право домінує в сімейних спорах. В інших сферах досить сильні основи романо-германської правової системи. Наприклад, трудовий кодекс Ірану здебільшого схожий на трудові кодекси інших країн, що розвиваються, хоч і вирізняється специфікою ісламського суспільства.
Принципи кримінального покарання за шаріатом кодифіковані й закріплені у створеному в 1993—1994 роках кримінальному кодексі. Можна виділити 4 таких принципи, що застосовуються до різних категорій злочинів:
- ходуд (або хадд) — покарання, ступінь якого визначається тільки за шаріатом і унеможливлює застосування інших джерел; це покарання встановлюється за найтяжчі злочини проти Аллаха;
- кесас — покарання за принципом відплати («око за око»); воно притаманне тяжким злочинам проти ближнього;
- діа — грошовий штраф («гроші за кров»), що сплачується злочинцем родичам потерпілого: сума штрафу коливається залежно від тяжкості заподіяної шкоди (від каліцтва до вбивства);
- таазірат — покарання, міра якого не може бути визначена на основі шаріату та встановлюється суддею відповідно до четвертого джерела права під назвою «акль»; це може бути позбавлення волі, штраф або різки.
Судовий процес грунтується більшою мірою на слідчому процесі за французьким зразком, ніж на принципі змагальності, притаманному британському судочинству. У складних випадках до судді приєднуються двоє суддів-асистентів, а у справах, де теоретично може бути призначена смертна кара, кількість асистентів збільшується до чотирьох. Якщо до розгляду залучені ЗМІ, рішення може виносити журі присяжних.
В Ірані узаконена страта. Вона може застосовуватися як покарання за вбивство, згвалтування, спокушання неповнолітнього, содомію, торгівлю наркотиками, збройне пограбування, викрадання людини, тероризм і державну зраду. Найвища міра покарання в деяких випадках застосовується й до неповнолітніх.
У Верховному суді Ірану доводиться стежити не тільки за дотриманням норм права, а й приписів Корану.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!