«Полководець» залишився головним по партії, але військову владу передав у спадок
Перший за 30 років надзвичайний з’їзд Трудової партії Кореї не подарував очікуваної сенсації: Кім Чжон Ин, молодший син північнокорейського лідера Кім Чен Іра, не був оголошений офіційним наступником. Проте ціла низка чинників указує на те, що саме він залишається найбільш імовірним претендентом на посаду керівника КНДР.
Улюблений син, улюблений онук...
У суворій відповідності з традицією офіційної інформації про порядок денний майбутньої зустрічі не було ніякої, і протягом 3 місяців експерти і ЗМІ один поперед одного пропонували різні версії — чого чекати від з’їзду. Навіть про формат зборів писали по-різному (одні — що йдеться про засідання політбюро ТПК, інші — що про надзвичайний з’їзд, при цьому, очевидно, мали місце обидві події).
Практично відразу ж ¬з’явилася й упевненість у тому, що у вересні буде офі¬ційно названо ім’я наступника «улюбленого керівника». Упевненість грунтувалася на тому, що такі екстраординарні збори проводилися за багаторічну історію партії тільки двічі. На останньому з них, у 1980-му році, окремі ключові посади в державі були передані Кім Чен Іру, який після смерті свого батька в 1994 році взяв на себе управління країною й отримав титул «полководець». Чогось на зразок цього чекали й від вересневого з’їзду.
На роль наступника готували (і продовжують готувати) Кім Чжон Ина — молодшого сина 68-річного очільника КНДР. Із січня 2009 року в країні проводилася інформаційна кампанія, спрямована на те, щоб дати суспільству можливість звикнути до фігури нового спадкоємця. Зокрема, Кіму Молодшому (за різними відомостями, йому 27 чи 28 років) був присвоєний почесний титул «блискучий товариш», день його народження оголошено національним святом, його ім’я згадували в піснях, а сам він почав супроводжувати батька під час візитів на заводи й фабрики. Крім того, за останні півтора року Кім Чжон Ин, якщо вірити повідомленням південнокорейських ЗМІ, отримав цілий ряд посад у різних керівних структурах КНДР, від парламенту до Служби безпеки країни.
Проте, за інформацією західних ЗМІ, офіційні особи в Пхеньяні спростували чутки про прихід до влади Кім Чжон Ина. До того ж раніше про це ніби оголосив сам Кім Чен Ір. Утім, південнокорейські ЗМІ написали навпаки: нібито негласно вище керівництво країни визнало Кіма Молодшого «єдиним наступником» батька.
Операція «Ин»
«Історична» місія з’їзду, напевне, полягала в оголошенні про перепризначення Кім Чен Іра на посаду генерального секретаря ТПК (хоча найближчими днями можна чекати нових офіційних заяв). Кім Старший був удостоєний овацій та отримав запевнення в «абсолютній довірі й підтримці» з боку північнокорейського народу. Ключові події, проте, відбулися ще напередодні.
Зокрема, 27 вересня стало відомо, що Кім Чжон Ину було присвоєно звання чотиризіркового генерала — за деякими даними, це його перший офіційний військовий чин. Повідомлення про надання останнього стало також першою згадкою про Кім Чжон Ина центральним телеграфним агентством Кореї.
Наступного дня південнокорейська газета «Чосон ільбо» написала, що Кім Молодший був направлений на надзвичайний з’їзд ТПК як офіційний делегат від північнокорейських збройних сил. Це дозволило припустити, що Кім Молодший уведений у структуру керівництва армією, яка відіграє вагому роль в управлінні країною. Отже, він став ще на крок ближче до отримання повноважень батька.
Одночасно з присвоєнням звання Кім Чжон Ину було оголошено про те, що найвищий офіцерський корпус КНДР поповнився ще одним генералом: аналогічне звання отримала молодша сестра Кім Чен Іра — Кім Ген Гі. Пов’язати дві ці події більшість експертів змогли одним-єдиним способом: при молодому спадкоємцеві поставлять регентів, і будуть ними, очевидно, Кім Ген Гі та її чоловік Чан Сон Тхек. Останнього називають одним з найвпливовіших у КНДР, уважається, що під час хвороби Кім Чен Іра він фактично очолював країну. Крім того, недавно Чан Сон Тхека призначили на посаду заступника голови Верховних зборів КНДР.
Таким чином, Кім Чжон Ин залишається найбільш імовірним претендентом на посаду очільника КНДР, хоча самостійно керувати країною він, очевидно, не зможе, принаймні попервах. Мабуть, приставивши до сина регентів, Кім Чен Ір розраховує на те, що влада після його смерті залишиться в руках сім’ї. Крім того, наявність впливових опікунів у теорії може допомогти молодому і явно недосвідченому наступникові заручитися підтримкою різних північнокорейських угруповань і згодом стати повноправним одноосібним правителем КНДР.
Урешті-решт у 1980 році не було жодної впевненості в тому, що Кім Чен Іру вдасться очолити країну, проте він упорався із цим завданням. Щось схоже, очевидно, належить зробити і його синові.
Костянтин БЕНЮМОВ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!