Асамблея про все і ні про що

Продуктивні зустрічі Києва з партнерами перевершили декларативні виступи

65-а Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй, що проходила 22—24 вересня в Нью-Йорку, визначила пріоритети світової політики. Брала в Генасамблеї участь і Україна, яку представляла делегація на чолі з Президентом Віктором Януковичем. Глава держави вкотре запевнив світ, що Україна не зверне з шляху реформ. Однак і світ не стоїть на місці, і результати Генасамблеї це під¬тверджують.

Гучні промови...

Президент України відзначився на Генасамблеї і своїм виступом, і своїми зустрічами. І якщо перші були очікувано декларативними (як загалом і весь саміт), то другі, навпаки, дозволяють визначити якщо не пріоритети зовніш¬ньої політики на наступні роки, то напрями, в яких працюватиме українська влада.
Як це і прийнято на по¬дібного роду зібраннях, В.Янукович почав з глобальних проблем, а значну частину його виступу займав своєрідний «звіт про виконану роботу» — формат, до якого так звикли в Києві. Як нескладно було здогадатися навіть до виступу українського гаранта, говорив він в основному про економічну стабілізацію як про один з успіхів його «нової команди».
«Ми передали в секретаріат ООН національний звіт про виконання індикаторів Цілей розвитку тисячоліття. Як можна бачити з цього документа, Україна досягла суттєвого прогресу», — сказав глава держави. Нагадаємо: ще в далекому 2000 році Україна приєдналася до Декларації тисячоліття ООН, в якій мовилося головним чином про боротьбу з голодом і злиднями, забезпечення доступу до освіти, досягнення герндерної рівності, зниження рівня дитячої та материнської смертності, скорочення поширення важких захворювань, перед¬усім СНІДу, тощо.
Президент України не міг оминути той факт, що нова коаліція прийняла закон «Про підвищення со¬ціальних стандартів». «Нам удалося істотно скоротити частку населення, що живе за межею бідності», — підкреслив В.Янукович. Крім того, глава нашої держави похвалився успіхами країни в подоланні материнської та дитячої смертності й скороченні рівня захворюваності на СНІД.
На відміну від свого попередника на посту Президента України, В.Янукович не проголошував гучних цілей, а лише натякнув на те, що Україна не залишиться осторонь світових процесів. «У найближчій перспективі наша країна може стати важливим елементом глобальних зусиль з подолання голоду в ряді регіонів світу», — відзначив він. Більшого сказати за відведені регламентом 8 хв. глава Української держави не міг і, очевидно, не планував.
Та й на Атлантичній раді 23 вересня Віктор Федорович нічого нового не сказав. Так, він визнав, що між Україною та Росією існують розбіжності. «У нас не все йде гладко, у нас є і суперечності», — відзначив український Президент. Але при цьому він виступив захисником інтересів північно-східного сусіда.
«Україна щиро вітає перезавантаження відносин США і Росії. Новий характер американсько-російського діалогу істотно стабі¬лізує ситуацію в нашому регіоні», — сказав В.Янукович про новий етап відносин між Росією і США, який тим часом уже починають сер¬йозно критикувати в самих Штатах. Пізніше на дебатах у рамках Генасамблеї наш гарант поставив Україну за приклад усьому світу: «Сьогодні існує також насущна потреба в конкретних кроках для зменшення ризиків, пов’язаних з розповсюдженням ядерних матеріалів і технологій. За¬кликаємо інші держави — члени ООН наслідувати наш приклад у справі глобального ядерного роззброєння і нерозповсюдження».

...і важливі зустрічі

Якщо в офіційних промовах В.Янукович дотримувався негласної схеми «сказати все і не сказати нічого, та ще й Україну похвалити», то його зустрічі були більш інформативними. Так, однією з найбільш обговорюваних зустрічей українського керманича було рандеву з президентом Австрії Гайнцем Фішером. Останній добре знайомий з українською специфікою. Він відвідував Київ ще в 1996 році, будучи головою Національної ради.
Австрія для України є важливим економічним партнером. За обсягом прямих інвестицій у нашу країну вона займає 4-е місце. На зустрічі двох президентів головною темою був безвізовий режим для українців, котрі відвідують Шенгенську зону. Україна зі свого боку лобіюватиме обрання Австрії непостійним членом Ради Безпеки ООН.
Ще однією знаковою зустріччю була зустріч з президентом Ізраїлю Шимоном Пересом. З ним український гарант говорив про відміну віз між нашими державами, а також про реформи в сільському господарстві, які дозволили Ізраїлю за несприятливих природних умов стати експортером сільгосппродукції.
Зустрівся В.Янукович і з президентом В’єтнаму Нгуєн Мінь Чієтом. З цією державою в України минулого року товарообіг зріс до $360 млн, і є потенціал для його подальшого збільшення. Зустрічі глави нашої держави дозволяють зробити висновок про те, що Україна покінчила з метаннями між сильними світу цього, а точніше між США і Росією, і націлена на вирішення своїх поточних проб¬лем, зокрема й на налагодження вигідних економічних і політичних зв’язків.
Єдиним моментом, що затьмарив заокеанське турне В.Януковича, стало уникнення зустрічі з представниками української діаспори. Адже саме напередодні поїздки до Нью-Йорка на президентський сайт повернули розділ про Голодомор. Мабуть, не допомогло...

Зміна близькосхідної політики

65-а Генеральна Асамб¬лея ООН залишиться в історії і як та асамблея, на якій був здійснений поворот в американській близькосхідній політиці від Ізраїлю до позиції мусульманських держав. Так, під час свого виступу на Генасамб¬леї президент США Барак Обама відзначив, що тепер саме час укласти мирну угоду між Ізраїлем і Палестинською автономією.
Переговори на цю тему ведуться за посередництва США вже кілька тижнів, але можуть бути перервані. Причина полягає в такому: ізраїльські власті не хочуть продовжувати мораторій на будівництво поселень на Західному березі річки Йордан. Б.Обама закликав Ізраїль продовжити мораторій.
Також ще до Генасамблеї Б.Обама заявив, що війна Ізраїлю з Іраном і військові удари США по іранській території не є ідеальним варіантом вирішення ядерної проблеми. А на самій Генасамблеї американський президент сказав, що готовий до діалогу з Іраном. «США і міжнародне співтовариство шукає шляхів вирішення наших розбіжностей з Іраном, і двері для дипломатії залишаються відчиненими, якщо Іран вирішить увійти до них. Але іранський уряд повинен продемонструвати чітку й варту довіри прихильність до миру і підтвердити, що його ядерна програма має мирні цілі», — сказав Б.Оба¬ма під час промови.
Проте Іран протягнутою рукою допомоги знехтував. Виступ лідера цієї країни Махмуда Ахмадінеджада обернувся скандалом. Він різко розкритикував США, звинувативши їх навіть у підготовці теракту 11 вересня. Представники США покинули зал засідань під час промови іранського президента. Проте цей виступ у цілому не зміг вплинути на політику США щодо палестинської проблеми.
Ці факти, а також у цілому жорстка позиція США стосовно будівництва поселень на Західному березі Йордану привели до охолодження ізраїльсько-американських відносин. Уже стає зрозуміло, що Вашинг¬тон вирішив вибудовувати свою зовнішню політику відповідно до тенденцій на міжнародній арені, де дедалі більшої сили набирають мусульманські держави. Зокрема й завдяки зростанню кількості прихильників у немусульманських країнах. Для адміністрації Б.Обами така політика матиме наслідком утрату підтримки єврейських громад США, що мають могутнє політичне лобі. Не виключено, що Ізраїль почне пошук нових союзників на міжнародній арені.

Борис РУДЬ,
«Подробиці»Думки політологів

Генеральна Асамблея — це політичний клуб чи платформа для налагодження економічних відносин?

Володимир КОРНІЛОВ:
— Це один із головних органів ООН. Відповідно, говорити про те, що там збираються люди «потусити» і висловити свою думку, неправильно. Оскільки приймаються резолюції Генасамблеї, які здебільшого є важливими документами і змінюють світ.

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ:
— Останніми роками ООН почала втрачати авторитет, зокрема через те, що Рада Безпеки в багатьох випадках не стала майданчиком для компромісів. Щодо Генасамблеї, то цей орган, на мою думку, має більш «декоративний» зміст. Взагалі все, що відбувається в рамках цієї організації, сьогодні є більш цікавим для країн, які розвиваються, ніж для великих держав.

Записала Тетяна КУЛАГІНА