або На які нюанси звертають увагу суди при вирішенні спорів щодо виконання договорів, укладених в усній формі?
У господарській діяльності часто бувають ситуації, коли відносини будуються на підставі усної домовленості. Водночас укладення усних договорів має свої особливості, а суди по-різному оцінюють як волю сторони до здійснення операції, так і докази волевиявлення. Однак за дотримання певних умов такі операції не може бути визнано фіктивними.
Прояв волевиявлення
У різних спірних ситуаціях Вищий господарський суд звертає увагу на окремі нюанси, які виникають при виконанні договорів з постачання товарів і послуг за усною домовленістю.
У постанові від 18.04.2012 у справі №3/87 Вищий господарський суд висловив свою позицію стосовно дотримання приписів ст.208 ГК: у письмовій формі мають здійснюватися, зокрема, операції між фізичною і юридичною особою, крім операцій, передбачених ч.1 ст.206 ГК.
Трапляються випадки, коли характер форми операції впливає на терміни виконання договору (справа №5011-12/10762-2012). ВГС у постанові від 9.04.2013 пов’язав усну домовленість із термінами виконання окремих етапів договору. На захист сторони вища касаційна інстанція відзначила, що, хоча узгодження сторонами перенесення терміну здачі об’єкта в експлуатацію на іншу дату не зафіксовано в додатковій угоді як одному документі, з розпорядження позивача і листа відповідача вбачається волевиявлення сторін перенести термін здачі об’єкта в експлуатацію, у зв’язку з чим ними було визначено іншу дату.
Воля сторони до здійснення операції згідно зі ст.207 ГК може виражатися в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, — таким чином операція вважається здійсненою у письмовій формі.
У свою чергу ВГС у рішенні у справі №2/73 від 27.04.2010, розглядаючи особливості прояву волевиявлення сторін, відзначає, що звернення сторони повинне містити умови про предмет договору, суму, має бути виражено намір сторони вважати себе зобов’язаною у разі прийняття цієї пропозиції.
Отже, укладення усних договорів має свої особливості, оскільки суд по-різному оцінює волю сторони до здійснення операції, а також докази волевиявлення, які можуть підтверджуватися, зокрема, первинними документами.
При цьому необхідно правильно трактувати це поняття, на що звертає увагу Мінфін у своєму листі від 30.05.2011 №31-08410-07-27/13794. Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується якась госпоперація, розпорядження або дозвіл на здійснення останньої, він має тільки інформативний характер.
Докази реальності
Зазвичай первинні документи мають значення в іншій категорії справ, які вирішуються в порядку адміністративного судочинства, а саме — встановлення реальності операції при оскарженні податкових повідомлень-рішень.
Так, згідно зі ст.9 закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення госпоперацій.
Однак при виникненні судових спорів щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень часто наріжним каменем є саме наявність доказів реальності операції.
Практика апеляційних адмінсудів із цього питання свідчить передусім про те, що податкова звертає увагу на порядок формування податкового кредиту, порушення якого, на думку органу контролю, є підставою для визнання операції фіктивною.
При цьому, виходячи з системного аналізу пп.201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу, суд уважає, що формування податкового кредиту є правом платника податків на зменшення податкових зобов’язань звітного періоду, яке виникає винятково за наявності податкових накладних. Закон забороняє включати в податковий кредит суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними (адміністративна справа №826/13318/13-а).
На думку апеляційного адмінсуду (наприклад, адміністративна справа №825/3283/13-а), реальність виконання усного договору можуть підтверджувати такі первинні документи: платіжне доручення, податкові накладні, витратні накладні, рахунки на оплату. Таким чином, якщо правовідносини стосовно спірних операцій повною мірою відображені в бухгалтерському і податковому обліку, операції з постачання товарів і послуг за усною домовленістю не може бути визнано фіктивними.
Як правило, договори на постачання послуг або робіт укладаються сторонами з включенням у ціну договору ПДВ, а з наслідків — дані про нього вносяться до реєстру податкових накладних.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!