ВАС поспішає вберегтися від неоднакового застосування законодавства
«Неусталена практика» — таку причину скасувань рішень часто доводиться чути від служителів Феміди. Щоб допомогти колегам використовувати лише «правильні норми», пленум Вищого адміністративного суду прийняв у першому читанні дві постанови: «Про судову практику розгляду адміністративних справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності» та «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».
Межі компетенції
«На наш погляд, місцеві загальні суди, як і адміністративні, допускають помилки при застосуванні законодавства. Суди другої інстанції та ВАС можуть виправляти їх тільки під час подачі апеляційної та касаційної скарг. Часто такі скарги сторонами не подаються, тому процесуально впливати на рішення в цих справах неможливо», — пояснив необхідність прийняття першої постанови суддя ВАС Михайло Смокович.
Зокрема, в проекті документа вказується на те, що згідно з п.3 ч.2 ст.17 КАС до юрисдикції адмінсудів не належить вирішення справ про накладення адміністративних стягнень. «Постанову районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду про накладення адмінстягнення відповідно до ст.287 Кодексу про адміністративні правопорушення може бути оскаржено в порядку, визначеному КпАП, зокрема, до кримінальної палати відповідного апеляційного суду», — йдеться в проекті.
Згідно ж із ст.288 КпАП постанову іншого органу (посадової особи) можна оскаржити у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС.
Ще одним проблемним є питання оскарження протоколів про адмінправопорушення. ВАС дає таке пояснення: це не належить до юрисдикції адмінсудів, «оскільки правильність складання протоколів зобов’язаний перевіряти орган, компетенції якого стосується розгляд справи про адмінправопорушення, в якій протокол є доказом».
Два варіанти — один вихід
М.Смокович звернув увагу пленуму на те, що через двояку практику пункт проекту постанови про судовий збір викладено у двох варіантах. До другого читання необхідно буде визначитись із цим питанням. Перший варіант пропонує таке вирішення проблеми: відповідно до ч.2 ст.87 КАС розмір збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
«Ураховуючи те, що розгляд справ про притягнення до адмінвідповідальності здійснюється в порядку, визначеному КАС, із особливостями КпАП, відповідно до якого (ч.5 ст.288) особа, що оскаржила постанову в справі про адмінправопорушення, звільняється від сплати держмита, позивач у цій категорії справ при зверненні до суду з позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами не повинен сплачувати судовий збір», — зазначається в проекті.
Другий же варіант передбачає: судам слід ураховувати, що відповідно до ст.89 КАС особа, яка звертається до суду, повинна сплатити збір. Зважаючи на те, що згідно з ст.288 КпАП постанову в справі про адмінправопорушення може бути оскаржено в порядку, визначеному КАС, який передбачає сплату збору, при вирішенні цього питання слід керуватися положеннями КАС. Положення ч.5 ст.288 КпАП щодо звільнення від сплати мита не поширюються на осіб, які звертаються в порядку адміністративного судочинства.
«Одні суди вважають, що, виявивши будь-яке порушення при прийнятті постанови про притягнення до адмінвідповідальності, потрібно її скасувати — і все. Інші чинять так, як раніше було визначено ЦПК 1963 року: суд може закрити провадження в таких справах, зменшити розмір стягнення», — окреслив М.Смокович ще одну проблему неоднозначності практики. Пленуму потрібно буде вирішити і цю проблему.
«Гаряче» обговорення
У проекті документа увагу служителів Феміди звертають і на те, що передбачене ст.308 КпАП стягнення подвійного розміру штрафу за його несплату в строк, установлений ч.1 ст.307 КпАП, не є санкцією статті, за якою правопорушник притягується до відповідальності. «Тому органи під час розгляду справ про адмінправопорушення в постанові про притягнення до відповідальності не повинні застосовувати цей подвійний розмір штрафу за вказаних умов, а можуть лише роз’яснити про такі наслідки в разі його несплати в добровільному порядку», — йдеться в проекті документа.
Постанова викликала жваву дискусію. Питання виникали не тільки щодо її змісту, а й стосовно «потрібності» даної категорії справ адмінсудам. «З точки зору КАС, ця категорія справ наша, але ми розуміємо, що вона протипоказана адмінсудам. Хто назвав такі правопорушення адміністративними? Це те саме, що злочин, тільки інша ступінь суспільної небезпеки. Стовідсотково: це справи кримінальних судів. При вирішенні питання зменшення адмінстягнення ми накладаємо інше стягнення, тобто вирішуємо питання про притягнення особи до адмінвідповідальності», — зауважив суддя ВАС Василь Юрченко.
Він додав, що згідно з КАС завданням судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб. «А ми що робимо? Збираємося карати, притягувати, затримувати, конфісковувати. Вибачте, але це вже не адмінсудочинство. Згодний, що ми мусимо працювати в таких умовах, але ВАС зобов’язаний зреагувати, висловити позицію щодо розгляду справ про адмінправопорушення», — стояв на своєму В.Юрченко.
Голова ВАС Олександр Пасенюк погодився з його думкою: «Все одно треба працювати, зараз ми вимушені регулювати ці правовідносини».Однак член ВАС Любов Гончар не підтримала позицію В.Юрченка. «Адмінправопорушення скоюються особами і при здійсненні господарської діяльності. Не можу зрозуміти, який стосунок до цього мають кримінальні суди. Коли ми перевіряємо правильність застосування адмінстягнень, і навіть коли вирішуємо, що можливо зменшити тягар покарання, то таким чином ми і захищаємо права, інтереси осіб», — зауважила Л.Гончар.
«У господарській діяльності скоюються не лише адмінправопорушення, а й злочини. Кримінальний суд ніде не подінеться від їхнього розгляду. Чи злочин, чи проступок — різниці немає, все одно повинен розглядати кримінальний суд», — заперечив їй В.Юрченко.
Керівник робочої групи з підготовки проекту постанови Олександр Панченко виступив арбітром. «Ця дискусія підкреслює авторитет і роль адмін’юстиції в тому, що ми не лише працюємо з КАС, а й даємо оцінки, застосовуємо практику інших судів щодо використання КпАП. Це на нашу користь, для нашого авторитету. Це доказ того, що фахівці ВАС мають досвід, аби тлумачити й інші нормативні акти», — зауважив О.Панченко.
«Больові точки» виконавчої служби
У проекті другої постанови пропонується, зокрема, рекомендувати судам ураховувати, що справи про оскарження накладення державним виконавцем штрафу під час виконання рішень господарських судів належать до адмін’юрисдикції.
Також увагу служителів Феміди звертають на те, що «органи державної виконавчої служби є суб’єктами владних повноважень, тому до адмін’юрисдикції належать спори, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність зазначених органів, які не пов’язані з виконанням виконавчих документів, але випливають з реалізації цими органами інших владних управлінських повноважень».
За словами М.Смоковича, ще однією «больовою точкою» є виконання вироку, особливо якщо ним вирішувався ще й цивільний спір. Тому в проекті передбачено, що суди повинні зважати на таке: ст.409 КПК визначено суд, який вирішує питання, пов’язані з виконанням вироку, проте не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків, у тому числі тих, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальних справах. Відповідно до ст.181 КАС «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби» такі справи підлягають розгляду за правилами адмінсудочинства.
Розробники проектів обіцяють до другого читання врахувати всі побажання та пропозиції, щоб допомогти колегам якнайшвидше вийти із законодавчих лабіринтів і покращити якість адмінсудочинства.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!