КС удруге відмовив комітету ВР у праві погоджувати керівників і структуру спецпідрозділів
Влада, як відомо, починається там, де твій підпис або голос може просунути чи зупинити певне питання. Якщо ж ідеться про силові структури, то контроль над призначенням керівників правоохоронних підрозділів та особисте знайомство з ними може стати в пригоді, якщо в поле зору їхніх підлеглих потрапить хтось із знайомих чи однопартійців.
За таких передумов цілком виправдані законодавчі намагання нардепів зберегти вплив на кар’єрні просування в спеціальних державних органах, що покликані боротися з організованою злочинністю та корупцією. Однак з таким розподілом владних повноважень не погодилися судді КС, які своїм рішенням удруге позбавили профільний комітет контрольно-кадрових функцій.
Нормотворчий пінг-понг
Лише рік тому єдиний орган конституційної юрисдикції досліджував це питання й у рішенні від 27.05.2009 №12-рп/2009 констатував: «До відання Верховної Ради не належить вирішення питань щодо призначення на посади і звільнення з посад керівників підрозділів правоохоронних органів, відповідальних за боротьбу з організованою злочинністю і корупцією». Тож відповідні повноваження комітету, передбачені законом «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 №3341-XII, не узгоджуються з Конституцією.
Тоді судді КС припустили, що законодавці просто не встигли узгодити норми «доконституційного» акта з новим поділом влади. Та виявилося, що парламентарі, не чекаючи на вердикт Суду, вже готували зміни до цього закону. Але не задля усунення невідповідностей, а для підтвердження своїх контрольних функцій.
Під час першого читання, що відбулося 16.03.2009, заступник голови комітету й один з авторів проекту Микола Джига доводив необхідність ухвалення змін тим, що «призначення начальників міських і обласних управлінь УБОЗ на посади проводяться без погодження з комітетом, у той час як у Службі безпеки це робиться за погодженням із комітетом, прокурорські працівники, які наглядають за діяльністю спецпідрозділів, теж призначаються за погодженням із комітетом. Це єдиний такий момент, який треба урівняти і в подальшому використовувати його».
Друге читання затяглося більш ніж на півроку, але й 23 жовтня нардепів не полишило бажання «урівняти і використовувати». Таких виявилося 377, що на 20 більше, ніж під час першого читання. Про вже наявне на той момент рішення КС доповідачі не обмовились і словом.
Власне, автори проекту «зачепилися» за необережне зауваження Суду про те, що погодження призначень на керівні посади в правоохоронних органах унеможливлене відсутністю в ст.14 закону «Про комітети Верховної Ради України» від 4.04.95 №116/95-ВР функції стосовно вирішення кадрових питань. Немає? Буде! І, повертаючи комітету погоджувальні повноваження, додали в закон новий пункт в стст.14 та 331, в яких і застерегли за комітетами право на «погодження питань та проведення консультацій стосовно призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, що пов’язані з предметом відання комітетів».
Допомагати, і не більше!
Проте виявилося, що нардепи «не дочитали» попередній висновок. Бо в ньому наголошувалося, що «функції, які стосуються кадрових питань, віднесені законодавцем не до контрольних, а до організаційних». Тому 16 червня в рішенні №16-рп/2010 КС знову наголосив, що комітети «не є самостійними суб’єктами парламентського контролю».
Так, вони можуть обговорювати кандидатури посадовців і готувати свої висновки, але тільки стосовно тих осіб, чиє призначення або звільнення потребує згоди парламенту. Тобто лише «сприяти Верховній Раді у здійсненні повноважень щодо парламентського контролю, виконуючи певні дії допоміжного (інформаційного, експертного, аналітичного тощо) характеру». І не більше!
Суд не забув, що вже давав оцінку аналогічним законодавчим нормам. Тому звернув увагу як народних обранців, так і всіх інших представників органів державної влади на неприпустимість того, щоб «відтворювати положення правових актів, визнаних неконституційними». Звісно, якщо за цей час не змінилися відповідні положення Конституції.
Щоправда, як свідчить практика, про цю заборону і народні депутати, й інші високопосадовці добре знають, але дотримуватися обов’язковості приписів Суду не квапляться. Достатньо пригадати епопею з ухваленням Регламенту ВР або «гру в скасовані укази». Останній приклад — проект судової реформи, в який, за оцінками фахівців, просочилися норми, які раніше КС визнавав неконституційними.
Тому не виключено, що згодом нардепи переконають самі себе в недостатності власних повноважень і спробують в інший спосіб «урегулювати» питання. А до того часу, як установив Суд, неконституційні положення пп.3—6 ст.9, пп.3—5 ст.10, пп.«г» п.1 ст.24, п.3 ст.26 закону №3341-XII вже не зобов’язують МВС і СБУ погоджувати з профільним комітетом структуру спецпідрозділів боротьби з корупцією та організованою злочинністю і призначення їх керівників, а також начальників відділів прокуратури, що наглядають за цією боротьбою. Одночасно рішенням КС із переліку функцій комітетів, що визначений законом №116/95-ВР, та з додатку до постанови ВР від 4.12.2007 №4-VI викреслені «контрольно-кадрові» питання.
Якщо ж парламентарям боязко залишити боротьбу зі злочинністю без свого контролю, то інакше як змінами до Конституції цьому не зарадити.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!