ЗМІ допоможуть у боротьбі з хабарницьким «менталітетом»
Останнім часом боротьбі з корупцією надають дедалі більшого значення. Принаймні на цю тему досить часто дискутують політики, правоохоронці, юристи та судді. Семінари та круглі столи стали традиційними форумами, під час яких, за словами одного політика, учасники звикли заговорювати проблеми, замість того, щоб їх вирішувати.
Під час чергового зібрання учасники обговорили шляхи реалізації законодавчих ініціатив щодо запобігання та протидії корупції. Втім, наскільки ефективними були розмови, покаже час.
Плоди літньої спеки
До години «Ч», коли антикорупційний пакет законів уступить у дію, залишилося близько чотирьох місяців. Перший заступник голови Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Геннадій Москаль, відкриваючи захід, зауважив, що 1 січня не за горами, «а в нас нічого не готово».
Утім, чиновники, які опі¬куються антикорупційною політикою, переконували, що під час літньої спеки активно працювали над удосконаленням механізму. Так, у нещодавно створеному бюро з питань антикорупційної політики займалися розробленням національної антикоруп¬ційної стратегії, яка має відповідати міжнародним стандартам, зокрема вимогам Конвенції ООН проти корупції.
За словами директора бюро Руслана Рябошапки, було проаналізовано недоліки попередніх концепцій боротьби з корупцією, серед яких: відсутність розуміння загрози корупції для суспільства та прогнозування еволюції цього негативного явища.
Він ознайомив присутніх з основними пріоритетними напрямками нової концепції. Насамперед її ключовими тезами є запобігання конфлікту інтересів, за¬провадження фінансового контролю за діяльністю держслужбовців, створення прозорих засад фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Також серед новел нової стратегії Р.Рябошапка відзначив удосконалення діяльності органів, покликаних протидіяти корупції, залучення ЗМІ та інституту громадянського суспіль¬ства для реалізації антикорупційних заходів (останні, за результатами опитування, мають най¬більший потенціал у боротьбі з незаконним збагаченням) та формування філософії несприйняття корупції. Як підкреслив посадовець, останні два напрями є найважливішими компонентами стратегії.
Згідно з висновками дослідження, проведеного співробітниками бюро, 2/3 українців визнали, що мали корупційний досвід. Практично на кожному заході, присвяченому цьому явищу, у виступах присутня теза, що корупція в Україні вже давно стала звичним способом вирішення проблем. На проблему звикання суспільства до незаконних схем неодноразово звертали увагу і європейські фахівці.
Етична профілактика
За інформацією Р.Рябошапки, лише третина співвітчизників готова боротися з корупцією, співпрацювати з правоохоронними органи, зокрема повідомляти про вчинення протиправних дій. Очевидно, недостатня суспільна активність зумовлена низьким рівнем довіри до правоохоронців та зневірою в ефективності антикорупційного механізму.
«Оскільки суспільство є толерантним до корупційних проявів, нам необхідно донести до свідомості громадян вигідну модель вирішення питань у некорупційний спосіб та знайти інші шляхи формування несприйняття корупції у свідомості населення», — наголосив Р.Рябошапка.
У свою чергу народний депутат, член Комітету ВР з питань правосуддя Сергій Власенко запевнив, що змінити ставлення громадян до корупції, викоренити продажність під силу законопроектам про заходи державного фінансового контролю публічної служби, якими передбачається декларування доходів і видатків, про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів.
Згадані ініціативи, на переконання С.Власенка, виводять боротьбу з корупцією на сучасний рівень. Щоправда, далеко не всі воліють жити у відповідності до запропонованих правил. Як відзначив доповідач, він порушував питання декларування витрат і доходів на комітетських слуханнях під час обговорення реформи судової системи, однак не всі судді засвідчили готовність до нововведень. Так, один зі служителів Феміди, схопившись за голову, почав бідкатися, як вони зможуть усе декларувати.
Проте, як поінформував член робочої групи з підготовки законопроекту про фінансовий контроль пуб¬лічної служби Дмитро Лук’янець, його відомство провело аналіз сприйняття ініціатив у чиновницькому середовищі. З’ясувалося, що декларування для держ¬службовців не є непосильним тягарем.
Він додав, що запропоновані проекти спрямовані насамперед на запобігання корупції. Європейські фахівці неодноразово наголошували на необхідності такого превентивного заходу, як ухвалення кодексу поведінки держслужбовців. Питання професійної етики вітчизняного чиновника вперше було врегульоване в чинному законі про державну службу. Проте, як зазначив Д.Лук’янець, практика застосування етичних норм засвідчила, що вони виписані некоректно.
Про доцільність запровадження так званих моральних кодексів вітчизняні антикорупціонери говорили вже давно. Нагадаємо: була створена робоча група з підготовки нової редакції Загальних правил поведінки держ¬службовців. Новий кодекс передбачатиме конкретні моделі поведінки в ситуації, що може призвести до корупційних проявів, та регламентуватиме чиновницький етикет. Ігнорування етичних настанов уважатиметься правопорушенням і каратиметься різними санкціями — від дисцип¬лінарних (звільнення з державної служби) до адміністративно- чи кримінально-правових, залежно від ступеня тяжкості проступку.
Як зауважив Д.Лук’янець, оскільки згадані ініціативи мають на меті не допустити корупцію, відповідальність за невиконання норм здебільшого має попереджувальний характер. «Головне, щоб людина втратила статус і гроші. Сильна криміналізація може негативно позначитися на антикорупційній боротьбі», — підсумував він.
На необхідності відходити від принципу «хапай хабарника» наполягав і С.Власенко. Мовляв, антикорупційним кредо має стати «не дай корупціонеру витратити незаконно отримані гроші».
Експертний песимізм
Більш песимістично намалював «корупційну» картину голова Комісії із запобігання корупції Горан Клеменчич. До речі, останній навідувався в Україну влітку в рамках візиту моніторингової групи, яку він очолював. За попередніми висновками експертів групи, без докорінних змін на краще залишилася ситуація в правоохоронній сфері, особливо в органах прокуратури. З часу літніх відвідин там практично нічого не змінилось.
У ході круглого столу Г.Клеменчич знову наголосив на недостатньо фаховій протидії корупційним злочинами. Зокрема, він до¬рікнув, що боротьба правоохоронних органів із цим явищем розпорошена.
Що стосується антикорупційних ініціатив, то вони, на його переконання, непогані й потребують щонайшвидшого втілення в життя. «І якщо антикорупційний механізм буде запущений у січні — це вже звучить оптимістично», — підсумував експерт. Мало не єдиним досягненням на вітчизняній антикоруп¬ційній ниві він уважає створення бюро з питань антикорупційної політики та посади урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Водночас підтримано ідею створення Національного бюро антикорупційних розслідувань. Це не менш важливо, ніж інші законодавчі «запобіжники». Втім, як визнав експерт, не в усіх країнах після створення такого органу ситуація змінилася докорінно. Кілька років тому таку службу було створено в Індонезії, і вона виправдала сподівання, засвідчивши, що може ефективно боротися з корупцією. А в його рідній Словенії відразу ж удалося заарештувати двох членів парламенту й міністра. «Без бюро такого б результату не було. У моїй країні люди починають вірити в можливість перемогти корупцію», — зауважив Г.Клеменчич.
Утім, відучити чиновників від звичних «винагород» і повернути віру в дієвість антикорупційної боротьби — справа не одного дня і, як свідчить практика, навіть не кількох років. У свою чергу скептики переконують, що викоренити корупцію — це утопічне завдання, а тому всі зусилля марні. На що оптимісти відповідають: «Борітеся — поборете!»
Тетяна КУЛАГІНА
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!