Саморозпад оборони. Фіаско проекту «НС» було визначене наперед... чи не з першого дня його існування
Якщо політична смерть «Народної самооборони» настала вже давно (в усякому разі понад 100 днів тому), то нині, схоже, проект розвалюється й організаційно: в парламенті ліквідовується однойменна депутатська група, а сам Юрій Луценко вже встиг оголосити про злиття своєї партії «з реальною опозиційною політичною силою». При цьому велика частина «самбістів» уже давно не прислухається до свого «польового командира» і співпрацює з владою в рядах коаліції.
Давид і Голіаф
Якщо коротко, то фіаско проекту «НС» було визначене наперед... чи не з першого дня його існування. Нагадаємо: у 2007 році, маючи досить високий рейтинг, «люди Луценка» пішли до парламенту в складі блоку «НУНС», фактично шантажуючи Президента Віктора Ющенка і не бажаючи ділитися з його «Нашою Україною» квотами в партсписку. Трохи пізніше, коли стало зрозуміло, що в Уряді Віктора Януковича міністр Ю.Луценко пробуде недовго, народився і громадський рух «Народна самооборона».
Кажуть, політтехнологи переконали його основного спонсора Давида Жванію і головного «креативника» Тараса Стецьківа (який перед тим посварився з колегами по партії «Реформи і порядок»), що імідж «польового командира» і залишки революційних настроїв майдану зможуть створити справжнє електоральне диво. У його пошуках «самбісти» кинулися колесити по Україні — дуже вже хотіли вірити «намальованим» 7% підтримки у населення.
І все ніби в «НС» могло вийти, почали навіть підтягатися партнери, але після першого указу В.Ющенка про розпуск парламенту в справу втрутився головний на той момент заводій передвиборних інтриг. Віктор Балога зумів переконати Ю.Луценка, вмовивши його поступитися амбіціями заради майбутнього лідерства у віртуальній єдиній партії, котра, як було заплановано, мала допомогти «НУНС» отримати перемогу над БЮТ на виборах.
Проте вся ця «королівська рать» (а до блоку ввійшли представники ще десятка дрібних партій) набрала на виборах... аж 14%. У результаті в Ю.Луценка недорахувалися мінімум половини із запланованих депутатів — і люди Д.Жванії, Ю.Луценка, Т.Стецьківа фактично були усунені від ухвалення кардинальних рішень у «НУНС». Тоді ж фактично «Самооборона» вперше втратила лиск і драйв та отримала «електоральний» ляпас.
Відтоді між Ю.Луценком і В.Балогою пробігла величезна чорна кішка — і почався «дрейф» «НС» у бік БЮТ. Цьому вельми посприяли і скандали — вже чого-чого, а їх вистачало. Ю.Луценко періодично провокував, перебуваючи на посаді міністра, а у Франкфурті й зовсім розійшовся не на жарт. У «НС» був і свій головний біль: усередині «помаранчевої» фракції вирували неабиякі пристрасті, ніхто не хотів поступатися!
Гризня проявлялась і в глобальному аспекті — в парламенті справа дійшла до того, що В.Ющенко видав наступний указ (№911) про розпуск Верховної Ра-ди — і тут батьки-засновники «НС», як кажуть, умили руки. Розрахунок був у тому, щоб і електорат не дратувати, і гроші заощадити. Тепер зрозуміло: вже тоді Ю.Луценко з товаришами готові були йти на вибори за списком БЮТ — і проект «Самооборони» принести в жертву, наче агнця. Але недорозкручена інтрига завадила навіть цьому: парламент не розігнали, В.Ющенко і Ю.Тимошенко зчепилися вже не на жарт.
Зі шлейфом скандалів
Узагалі треба сказати, що «самбістам» не таланило із самого початку. Їх весь час супроводжував шлейф скандалів та інтриг. Представники цього руху (за рідкісним винятком) постійно втрачали бали на всякого роду прямих ефірах через свою радикальність і нетолерантність відносно опонентів. Природно, слабшала і любов електорату. Ще одним тривожним дзвіночком стало те, що блок «НУНС» на чолі з Ю.Луценком, який повернувся в крісло міністра, прокотили на виборах до Київради в травні 2008 року.
Коли ж «НС» виявилася «цементуючим розчином» для коаліції БЮТ, «НУНС» і Блоку Володимира Литвина, то про самостійність проекту довелося забути. Ю.Луценко й Ко зробили остаточний вибір — поставили на перемогу Ю.Тимошенко в президентському забігу і на місця в списку її політсили. Фактично вже тоді проект можна було згортати, він був нежиттєздатним. І головна причина цього — такий розрахунок мав би сенс, якби була гарантована перемога Прем’єра в боротьбі за пост №1. Але Ю.Тимошенко програла — і кулак на штандарті об’єднання став розтискатися...
Другий руйнівний ураган промайнув над «НС» тоді, коли головному спонсорові, Д.Жванії, просто набридло перебувати в опозиції. Серйозність конфлікту Ю.Луценко — Д.Жванія стала прямо пропорційною перебіганням соратників-депутатів у нову коаліцію. А це вже була точка неповернення.
Остаточний хрест на «Самообороні» поставив особисто Давид Важаєвич, коли разом з п’ятьма іншими депутатами перейшов у коаліцію. Тоді й самому Ю.Луценку нарешті стало зрозуміло: «Самооборону» вже не врятувати!
«Заходь, Карлсоне!.. Ну і ти, Малюку!»
Коло розбитих ночов «Самооборони» залишилися тільки вірні «самбісти». Групу, яка розділилася на дві рівні частини, вже не об’єднати. Адже тільки випадок може привести цих депутатів у БЮТ: нині там не до «самооборонців», своїх би куди влаштувати, чистки за чистками. А тут ще глобальне завдання: пристроїти Ю.Луценка.
Юрій Віталійович устиг, як кажуть, неабияк наслідити в політиці та на держслужбі. З рейтингом не склалося: після Франкфурта, спроб учепитися в міністерське крісло, після дутих викриттів, телефонних звинувачень, бійок і скандалів, після руйнівного «майдану» в МВС важко розраховувати лише на себе. Ще важче сподіватися на спонсорів.
Можливо, радники Ю.Луценка вважають, що подібна «скандальність» їхнього об’єкта розкручуванню і не зашкодить. Але часи тепер інші: немає особливої потреби в агресивних «польових командирах», оскільки немає самого «поля», на майдан нині й у свята мало кого витягнеш.
Чи потрібні репутація невдахи і «скандальний» шлейф, що волочиться за Ю.Луценком, лідерові БЮТ? Складне питання. З одного боку, з її оточення вміло «вибиваються» (а іноді — й самі собою «відпадають») колись вірні соратники. З другого — де гарантія, що навіть для тих, хто залишився, вистачить місця в найближчій перспективі? Час і обставини нині явно грають «у мінус» для ЮВТ — у медіа все менше місця, в опозиційному уряді все менше реальності, в оточенні все менше авторитетних в очах електорату людей. Коли починає стискатися шагренева шкіра — не до компліментів.
З БЮТ просочилася інформація: політтехнологам блоку на хвилину здалося, що розкол у «НС» і «бовтанку» з Ю.Луценком можна використати, так би мовити, в крайньому випадку, якщо раптом (або, точніше кажучи, найімовірніше) доведеться демонструвати рух «із наповнення» опозиції. Що там говорити: вельми несподівана роль приготована «польовому командирові» майдану.
Проект «Самооборони», що йде в історію, мабуть, з часом стане одним з прикладів невдалої політичної діяльності. Все, як бачимо, за Черномирдіним: хотіли як краще, а вийшло як завжди!..
Володимир КАЦМАН
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!