По чому фунт знань?

Британці платитимуть більше за своє навчання, аби зберегти іноземних студентів

Велика Британія установила «рекорд» у вищій освіті: навчання в її університетах і коледжах — одне із найдорожчих у світі і, поза сумнівом, найбільш витратне в Європі. Уряд задля скорочення витрат на систему освіти переклав частину витрат на студентів та їхніх батьків.

Британцям пояснили: вони платитимуть за навчання більше, щоб його вартість для іноземних студентів залишилася порівняно низькою (скільки брати з них, кожен вуз вирішує самостійно).

Таке малозрозуміле пояснення призвело до того, що студенти вийшли на масові акції протесту. Нападу зазнала штаб-квартира торі, було пошкоджено автомобіль принца Чарльза та захоплено університетські аудиторії. Аргумент борців за безплатне навчання у вузах був цілком зрозумілим: освіта має бути не привілеєм, а правом кожного громадянина. Однак є також інша точка зору, її, зокрема, навела колумніст The Guardian Поллі Тойнбі: «В ідеальному світі освіта, звичайно, повинна бути безплатною, але хіба у світі, де доводиться рахувати кожну копійку, можна змусити сім’ї, чиї діти ніколи не підуть до університету, платити податки за тих, кому було призначено народитися господарями життя?»

Постійна дискусія між британськими студентами і владою триває також щодо того, хто кому більше зобов’язаний: держава студентам (оскільки отримує кваліфікованих працівників і активних учасників демократичного суспільства) або студенти державі (оскільки вища освіта дозволяє їм збільшити особистий дохід). Відстоюючи платну освіту, британська влада заявляла (і це було підтверджено різними дослідженнями), що вузівський диплом дозволить його володільцю заробити за все його життя на ‡400 тис. (приблизно 5,3 млн грн.) більше порівняно з тими, хто обмежився середньою освітою.

У 2007 році одна з консалтингових компаній опублікувала своє дослідження, і його результати виявилися набагато скромнішими. В середньому ступінь бакалавра збільшує дохід на ‡160 тис. (понад 2 млн грн.), а ступінь магістра і наукові ступені — ще на 70—80 тис. фунтів (приблизно 1 млн грн.). При цьому показники істотно різняться залежно від професії.

Розпочавши рух до платної освіти, уряд отримав додаткову проблему у вигляді конкуренції з боку приватних вузів, кількість яких почала збільшуватися. У 2012 році у приватні навчальні заклади вступили загалом 160 тис. осіб. Приватні вузи приваблюють тим, що пропонують дворічні курси за більш стислою програмою. Крім того, їх студентам доводиться платити за рік у середньому удвічі менше, ніж тим, хто навчається в державних навчальних закладах. Дипломи більшості приватних коледжів і університетів, за винятком Оксфорда і Кембріджа, безумовно, є менш престижними, проте вони офіційно визнані державою.

В Уельсі місцева влада услід за Англією дозволила вузам брати за навчання до ‡9 тис., але при цьому пообіцяла, що оплачуватиме навчання своїх студентів у будь-якому британському вузі, якщо воно буде дорожчим ніж ‡3,5 тис. фунтів (46 тис. грн.) за рік. У Північній Ірландії вартість навчання обмежена ‡3,7 тис. (49,5 тис. грн.).

У Шотландії освіта в державних університетах є повністю безплатною для місцевих жителів, а також для громадян країн Євросоюзу. При цьому з 2012 року місцева влада дозволила брати плату зі студентів з інших частин Великої Британії в розмірі ‡9 тис. за рік. Таку політику в уряді пояснюють захистом інтересів своїх студентів і міркують над тим, як бути у разі здобуття незалежності. Можливо, британській молоді є сенс підтримати відокремлення Шотландії — адже вона зможе навчатися в місцевих вузах безплатно.