Петро ПИЛИПЧУК: «Пропозиції щодо недоцільності існування спеціалізованих судів на розгляд з’їзду не вносились»
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду оприлюднено заяву його прес-служби від 7.06.2010, в якій стверджується, що президія ВГС звинуватила мене як голову Ради суддів у тому, що я дезінформував членів робочої групи з питань судової реформи стосовно змісту заяви VIII, позачергового, з’їзду суддів від 7.12.2007 «Про концептуальні засади подальшого здійснення судової реформи в Україні».
Стверджується, начебто я та Голова Верховного Суду Василь Онопенко на VIII з’їзді суддів України 7.12.2007 вносили пропозиції стосовно недоцільності існування спеціалізованих судів в Україні, що такі пропозиції не були підтримані делегатами.
Але в заяві з’їзду, начебто, цю позицію мною було перекручено, внаслідок чого в ній міститься положення про необхідність ліквідації спеціалізованих судів.
Текст заяви прес-служби ВГС оприлюднений у багатьох юридичних виданнях. У зв’язку із цим уважаю своїм обов’язком заявити про таке.
Зазначені твердження, висловлені президією Вищого господарського суду, є неправдивими.
Лейтмотивом VIII з’їзду суддів України, який проходив у два етапи (26.06 і 7.12.2007), було саме об’єднання зусиль суддів усіх судів (у тому числі спеціалізованих) з метою протидії системному втручанню в судову діяльність, посяганням на самостійність судової влади та основні засади її здійснення. На з’їзді також обговорювалися питання про неприйнятність тих законодавчих ініціатив, які могли призвести до погіршення функціонування судової влади, руйнування судової системи в цілому або її окремих частин через послаблення дії принципу єдності судової влади, віддалення громадян від правосуддя, неадекватного збільшення фінансових витрат на утримання судів.
У заяві з’їзду було висловлено бачення суддів щодо шляхів і засобів здійснення реформи.
Пропозиції щодо недоцільності існування спеціалізованих судів в Україні на розгляд з’їзду не вносились і не обговорювались.
Одне з положень проекту заяви, підготовленого відповідною робочою групою, було викладено так: «Зокрема, шляхом внесення змін до Конституції України необхідно: …усунути нечіткості й суперечності окремих її положень щодо побудови і функціонування судової системи, чітко визначити організацію системи судів (зокрема, судді вважають доцільним побудувати в державі триланкову систему загальних судів, до якої входили б суди першої інстанції, апеляційні суди і Верховний Суд як суд касаційної інстанції; відповідно до Конституції потрібно вилучити положення про вищі суди як вищі судові органи спеціалізованих судів) та органів, що забезпечують функціонування судової влади».
Обгрунтовуючи доцільність таких положень, я, як доповідач із цього питання, заявив: «Існуюча система судів загальної юрисдикції, без сумніву, потребує вдосконалення з метою реалізації засад судочинства, визначених Конституцією, міжнародних зобов’язань України щодо забезпечення права кожної особи на захист компетентним і неупередженим судом, а також з метою наближення правосуддя до громадян. Для забезпечення права особи на розгляд справи в розумний строк, а також інших прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доцільно побудувати таку систему загальних судів, яка б повністю відповідала потребам суспільства, була оптимальною і не була надмірно дорогою для платників податків.
На моє переконання, більшість судоустрійних питань має вирішуватися не в Конституції, а в законодавстві. Це давало б можливість Верховній Раді оперативно реагувати на зміни, які відбуваються в суспільстві. Наприклад, конституційне положення про те, що вищі суди є вищими органами спеціалізованих судів, не дозволяє створити спеціалізовані суди тільки на рівні місцевих судів (наприклад, ювенальні чи сімейні суди могли б створюватися лише на рівні судів першої інстанції). Якщо тільки ми створимо такі суди на рівні першої інстанції, відразу ж відповідно до Конституції треба створювати відповідні апеляційні та вищі суди, що не завжди потрібно, але завжди надмірно дорого. Проблему можна було б вирішити шляхом вилучення з Конституції положення про вищі суди як вищі судові органи спеціалізованих судів».
Таким чином, у своєму виступі на з’їзді я пропонував порушити питання про внесення таких змін до Конституції та законів України, які б дозволили парламенту оперативно, шляхом внесення змін до законодавства, вирішувати питання про створення нових (крім господарських і адміністративних) спеціалізованих судів.
Однак пропозиція стосовно необхідності вилучити з Конституції положення про вищі суди як вищі судові органи спеціалізованих судів не сприймалася представниками господарських судів, які вважали, що вона спрямована на ліквідацію спеціалізованих судів.
У зв’язку із цим я надав ще раз такий коментар (цитую протокол з’їзду): «У моєму виступі і в проекті рішення з’їзду йдеться не про ліквідацію існуючих спеціалізованих судів, а про виключення з Конституції положення про вищі суди. Справа в тому, що ця конституційна норма перешкоджає в подальшому створювати нові спеціалізовані суди. Наприклад, є суспільна потреба створити ювенальні суди. Але вони потрібні лише на районному рівні, на рівні судів першої інстанції. Проте чинна Конституція в разі створення таких судів на рівні району вимагатиме створення апеляційних ювенальних судів, вищих, відповідної палати у Верховному Суді. Це обтяжливо для держави і нерозумно. Саме на ліквідацію цієї нерозумності й спрямовано мою пропозицію».
Однак редакційна комісія з’їзду, до складу якої входили і представники господарських судів, запропонувала з тексту заяви виключити цю спірну тезу, що й було зроблено. Положення ж про те, що «судді вважають доцільним побудувати в державі триланкову систему загальних судів, до якої входили б суди першої інстанції, апеляційні суди і Верховний Суд як суд касаційної інстанції» на з’їзді критиці не піддавалося, зауваження чи пропозиції щодо нього до редакційної комісії не надходили.
За рекомендацією редакційної комісії, зміст заяви з цим положенням було затверджено. При голосуванні лише один делегат утримався, інші ж (усього в роботі з’їзду брало участь 333 делегати, в тому числі 54 — від господарських судів) своїми голосами затвердили текст вказаної заяви.
Положення, стосовно якого прийняла згадане рішення президія ВГС, звучить так: «Зокрема, шляхом внесення змін до Конституції необхідно… усунути нечіткість формулювань та розбіжність між окремими положеннями Конституції щодо побудови і функціонування судової системи, чітко визначити організацію системи судів (зокрема, судді вважають доцільним побудувати в державі триланкову систему загальних судів, до якої входили б суди першої інстанції, апеляційні суди і Верховний Суд як суд касаційної інстанції) та органів, що забезпечують функціонування судової влади».
Жодного слова про необхідність чи доцільність ліквідації спеціалізованих судів у цьому тексті немає. Йдеться про необхідність оптимізувати судову систему, уніфікувати судові процедури та побудувати в державі триланкову систему загальних (у тому числі спеціалізованих) судів.
Наприкінці 2007 — на початку 2008 року заяву і мою доповідь було оприлюднено в засобах масової інформації (див. №1—2/2008 «ЗіБ». — Прим. ред.). Заяву було надіслано Президентові, Голові Верховної Ради, Прем’єр-міністрові, голові Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Після цього текст заяви неодноразово надавався посадовим особам, які мали причетність до напрацювання концептуальних положень судової реформи.
Саме цю заяву й було в березні 2010 року надано мною як головою РСУ робочій групі з питань судової реформи, утвореній Президентом Віктором Януковичем.
Варто відзначити, що за 3 роки 6 місяців, які пройшли з часу проведення з’їзду, жоден делегат не поставив під сумнів відповідність тексту заяви волевиявленню делегатів. Таким чином, саме президія ВГС вдалася до дезінформації суспільства і членів робочої групи з питань судової реформи.
Вважаю, що перекручення і спотворення фактів, до яких удалася президія Вищого господарського суду, зумовлені бажанням дискредитувати не тільки мене як головуючого на з’їзді, а й усіх делегатів з’їзду, а також увести в оману суспільство і членів робочої групи з питань судової реформи.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!