Кар’єрного зростання не буде

ВККС відмовила володарю мантії в переведенні до апеляційного суду. Через «старі помилки»?

Ігор Ушатий виявив бажання перейти на роботу до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Однак Вища кваліфікаційна комісія суддів не підтримала його прагнення. Чому ж вона відмовила законнику з великим стажем роботи в галузі права та 10-річним керівницьким досвідом?

Представлення судді

Долі володарів мантій — у руках Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Адже саме від цього органу залежить, чи працюватиме суддя на своїй посаді безстроково, чи зможе перевестися до іншого суду. У більшості випадків «кваліфікаційники» підтримують заяви кандидатів. Однак окремим законникам не вдається отримати від комісії позитивний вердикт.

3 лютого не пощастило І.Ушатому з Токмацького районного суду Запорізької області. У цій установі він працює майже 14 років: призначений на посаду указом Президента від 5.06.2000. Уже в грудні 2003-го І.Ушатий очолив суд і був його головою аж до січня минулого року.

За словами члена ВККС Дмитра Сокуренка, який доповідав матеріали справи, законник характеризується позитивно, підвищує свою кваліфікацію. «Однак мав місце факт розгляду його поведінки як голови суду Радою суддів загальних судів. 6 грудня 2012 року рада прийняла рішення про те, аби поставити перед Вищою радою юстиції питання про звільнення І.Ушатого з посади голови за неналежне виконання ним посадових обов’язків», — зауважив Д.Сокуренко.

Дійсно, за результатами вивчення стану організаційного забезпечення та діяльності Токмацького районного суду Запорізької області РСЗС прийняла відповідне рішення — і вже в лютому 2013-го в установі з’явився новий керівник.

Також Д.Сокуренко додав: Апеляційний суд Запорізької області постановляв щодо І.Ушатого одну окрему ухвалу, в якій указувалося, що при розгляді однієї з кримінальних справ суддя «неправильно застосував до засудженої акт амністії».

«Кваліфікаційник» поцікавився у володаря мантії, чи пов’язане його звільнення з адміністративної посади лише з неналежним виконанням обов’язків або також з «конфліктом з керівником апарату суду, підлеглими, працівниками судової адміністрації». І.Ушатий зауважив, що рада суддів перевіряла діяльність установи. «Я ні з ким не конфліктував», — наголосив служитель Феміди.

Тоді Д.Сокуренко запитав: чи вважає суддя, що готовий працювати в Апеляційному суді Дніпропетровської області. «Думаю, що так», — відповів І.Ушатий.

Він розповів, що під час перевірки діяльності суду до нього як до судді жодних запитань не було. «Були питання до керівника апарату суду», — підкреслив І.Ушатий. А його «звинуватили» в неналежному контролі роботи апарату суду. Адже відповідно до п.3 ч.1 ст.24 закону «Про судоустрій і статус суддів» один із обов’язків керівника установи — стежити за її діяльністю.

«Голова місцевого суду контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства», — йдеться в законі.

Як зазначив Д.Сокуренко, рада суддів виявила факт розподілу справ не за допомогою комп’ютерної програми.

«До ВККС надійшло 12 скарг на суддю. Підстав для відкриття дисциплінарних справ комісія не знайшла», — повідомив Д.Сокуренко.

ВРЮ не погодилася з ВККС

Доповідач не повідомив про те, що у 2011 р. І.Ушатого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Нам вдалося відшукати документи, які підтверджують, що рішенням ВККС від 14.07.2011 законнику оголосили догану. Проте вже через 4 місяці ВРЮ скасувала вердикт «кваліфікаційників».

Так, комісія виявила «факт необгрунтованої відмови на той час ще головою суду І.Ушатим у виданні копій постанов суду за результатами розгляду адміністративних матеріалів відносно гр.Л. потерпілій особі».

І.Ушатий тоді пояснив, що особисто не брав участі в розгляді згаданих адмінматеріалів, жодних постанов не виносив, а тому не міг допустити процесуальних порушень щодо скаржниці. За словами законника, він лише підписав лист-відповідь громадянці щодо відмови у виданні копій постанов. При цьому текст відповіді сам не готував, а лише підписав лист як голова суду.

Однак комісія виявила в діях І.Ушатого «грубі порушення норм процесуального права та суттєве обмеження права громадянки на доступ до правосуддя».

«І.Ушатий як голова та керівник Ток­мацького районного суду Запорізької області має виявляти більшу увагу та відповідальність при прийнятті відповідних рішень при виконанні адміністративних функцій відносно осіб, які звертаються до суду, та виявляти виваженість, стриманість та об’єктивність відносно громадян, не порушуючи при цьому чинного законодавства», — зазначалося в рішенні ВККС.

ВРЮ не погодилася з мотивами рішення «кваліфікаційників». Вона встановила, що І.Ушатий не здійснював правосуддя у справах щодо гр.Л., тому не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.83 закону «Про судоустрій і статус суддів» за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом.

«ВРЮ вважає за необхідне зазначити, що ст.83 згаданого закону містить вичерпний перелік підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Однак у ньому не зазначено такої підстави дисциплінарної відповідальності судді, як неналежне виконання обов’язків на адміністративній посаді голови суду», — звернув увагу конституційний орган.

***

Чому «кваліфікаційники» відмовилися надавати І.Ушатому рекомендацію для переведення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, залишилося таємницею нарадчої кімнати. Може, члени ВККС пригадали володарю мантії «старі помилки», які, на їхню думку, він допустив на посаді керівника суду?

Отримавши рішення, І.Ушатий дізнається про причину позбавлення його можливості продовжити кар’єру в апеляційному суді. Не виключено, що цей вердикт він оскаржить.