Член ВРЮ Віталій Кузьмишин:

«Сильний, авторитетний, захищений суд — це один із принципів демократичного суспільства»

Іноді служіння Феміді буває небезпечним: законникам погрожують, обіцяють помститися за «неправильні» рішення, поширюють їхні особисті дані. Проблема захисту суддів особливо загострилась у зв’язку з останніми подіями в країні. Аби вберегти володарів мантій від тиску, гарантувати безпеку їм та їхнім сім’ям, парламент прийняв відповідний закон. Однак через деякий час Верховна Рада визнала його таким, що втратив чинність. Який вихід із цієї ситуації бачать судді? Із цим та іншими запитаннями, які стосуються безпеки суддів, ми звернулися до голови Вінницького апеляційного адміністративного суду, члена Вищої ради юстиції Віталія КУЗЬМИШИНА.

«Гарантії незалежності судової влади та повага до неї — запорука стабільності правової держави»

— Віталію Миколайовичу, зовсім недавно були внесені зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» і процесуальних законів стосовно додаткових заходів захисту безпеки громадян. Але на сьогодні ці зміни скасовані. Як ви прокоментуєте ситуацію?

— Осмислюючи останні зміни в законі «Про судоустрій і статус суддів» та подальші події, розумію, що все ж таки законодавцеві потрібно буде знову повернутися до цього питання. Адже, як би не прикро було про це говорити, у засобах масової інформації та в промовах деяких публічних осіб продовжується паплюження судової влади. Причому без будь-яких аргументів та з посиланням на абстракції. І тут потрібно замислитися не лише над тим, що такі дії залишають негативний відбиток на репутації судової влади, а й над тим, що в такий ганебний спосіб чиниться тиск на суддів та формується хибна думка громадян щодо упередженості судових органів.

Поряд з тим уважаю за необхідне зауважити, що в судах працюють люди, для яких ця професія стала життям, і вони не менш сумлінно ставляться до своєї справи, ніж представники інших професій.

Прийняття кожного судового рішення супроводжується ретельним вивченням матеріалів справи та дотичних до неї правових норм, особ­ливо коли йдеться про людські долі. Тому з упевненістю кажу, що не можна розглянути справу, не пропустивши її через себе, не переживши кожного конкретного випадку.

— Чому сьогодні так багато уваги приділяється питанню гарантій незалежності та поваги до суддів?

— Насправді це питання було важливим завжди. Адже саме суддя відіграє головну роль як у забезпеченні захисту прав людини, так і в гарантуванні безпеки, загального спокою громадян, як у розвитку економіки держави в цілому, так і в забезпеченні публічних і приватних прав кожного громадянина. І саме тому існує необхідність посилити гарантії незалежності та поваги до судових органів, оскільки такі гарантії є невід’ємним елементом неупередженості суддів і функціонування судової влади взагалі.

Водночас підкреслю, що гарантії незалежності судової влади, без перебільшення, тільки забезпечать суддям право на власну позицію при здійсненні ними своїх повноважень, а громадянам — своєчасний та належний захист прав. А це у свою чергу сприятиме розвитку громадянського суспільства, демократії та справедливості. І тому гарантії незалежності судової влади та повага до неї — не привілей суддів, а запорука стабільності правової держави.

Із цією метою, а також в інтересах держави та всіх громадян необхідно негайно припинити приниження честі та гідності суддів, яке здійснюється за допомогою відповідних політтехнологій, інтернет-ресурсу, ЗМІ тощо, адже в демократичному суспільстві такі речі є неприпустимими з точки зору як моралі, так і закону.

— Одним із чинників критики недавніх змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» були висловлювання, що ЗМІ та громадяни відтепер будуть позбавлені права на критику суддів за прийняті ними неправосудні рішення або неналежну поведінку.

— Стосовно таких висловлювань зазначу, що відповідно до Конституції та закону «Про судоустрій і статус суддів» у державі існують відповідні органи та порядок, за яким ці органи компетентні давати оцінку професійній діяльності та поведінці конкретного судді.

Зокрема, законодавством передбачено, що кожна особа, у тому числі й представники ЗМІ та політики, мають право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів або до Вищої ради юстиції з повідомленням про вчинення суддею порушень при здійсненні правосуддя або ж про його неналежну поведінку як у суді, так і за його межами. Крім того, задля додержання моральних вимог, які суспільство висуває до суддів, на з’їзді суддів прийнято Кодекс суддівської етики.

Підсумовуючи, зазначу, що наділення правом бути суддею означає суспільну довіру. Водночас дотримання етичних норм усіма представниками суспільства сприятиме позитивній оцінці діяльності всієї системи правосуддя. При цьому одним з основних європейських принципів незалежності судових органів є вирішення суддями справ безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-якого неправомірного впливу та тиску.

«Багато людей отримали судовий захист своїх прав. Але про це чомусь дуже мало пишуть у ЗМІ»

— Ви зазначаєте, що законодавець має повернутися до питання про внесення змін до законів, аби повернути суддям «утрачені» гарантії захисту. Не вважаєте, що це може знову викликати невдоволення в суспільстві?

— Насамперед зауважу, що сьогодні штучно створюється думка про недовіру суспільства до суду. Аби не бути голослівним, наведу приклад. Не так давно Рада суддів спільно з Центром суддівських студій провела соціальне опитування щодо довіри громадян до суду. Участь у ньому взяли відвідувачі судів України, зокрема й Вінницького апеляційного адміністративного. На запитання «Чи можете ви сказати, що суд при розгляді вашої справи був неупередженим та що ним було забезпечено справедливий судовий розгляд?» 63,9% відвідувачів ВААС відповіли «так», а 25,0% — «швидше так». Така ж ситуація була й в інших судах. Загалом більш ніж 70% громадян довіряють судовій системі України. І після таких показників ще хтось говорить про недовіру до суду?

Я з упевненістю можу сказати, що після проголошення рішень багато людей отримали судовий захист своїх порушених прав. Але про це чомусь дуже мало пишуть або взагалі не пишуть у ЗМІ.

— Як пояснити громадянам, що гарантії безпеки потрібні не так самим суддям, як громадянам, які звертаються до суду по захист своїх прав?

— Я вірю в наш народ, вірю в те, що принципи гуманізму в суспільстві все ж таки переможуть і люди розберуться: де реальний стан речей, а де мають місце звичайні політичні ігри та методи нав’язування непотрібних стереотипів.

Для роздумів задам таке запитання: а чи потрібний у суспільстві суд, до якого сторони виявляють неповагу в судовому засіданні, в якому панує не порядок і повага одне до одного, а хаос і безлад? Чи моральними та правовими є явища подання недостовірної, образливої інформації відносно судді? Але ж так можна облити брудом абсолютно кожну людину. За таких умов хто зможе відчувати себе захищеним?

Коли кожен громадянин почне ставити собі такі запитання, тоді зрозуміє, що нам потрібен сильний, авторитетний, захищений суд. Адже це один із принципів демократичного суспільства та держави, де панує верховенство права.

— На вашу думку, яких заходів має вжити суддівська спільнота, щоб парламент повернувся до питання забезпечення належного захисту суддів та їхніх сімей? Чи готові судді продовжувати боротися за внесення відповідних змін до закону?

— Вважаю, що питання поставлено дещо некоректно. Тут не може бути ніякої боротьби. Потрібно вже нарешті навчитися не боротися, а співпрацювати, кожному робити свій вагомий внесок у побудову високоморального та розвиненого суспільства, у майбутнє нашої країни. Ані правопорядок, ані суспільний устрій, ані інші процеси в державі не можуть бути тривкими, якщо вони не дістануть підпори з боку суспільної правосвідомості.

Як би не важко було долати стереотипи, суддівська спільнота повинна щоденно робити кроки до громадян та показувати, що наші суди відкриті для них і працюють на благо всього суспільства.

Потрібно усвідомити, що запорукою стабільності, миру та спокою є формування в громадській думці переконання в правоті, незалежності та об’єктивності судової влади. Це забезпечуватиме її рішенням своєрідний кредит суспільної довіри, коли кожна особа, навіть не погоджуючись із винесеним рішенням, однаково вважатиме його правильним і справедливим, виходячи із загального переконання в авторитетності судової влади. Громадянин повинен збагнути, що судовим рішенням установлюється істина та відновлюється справедливість, а тому захищений суддя перш за все потрібен самій людині. Захищений суддя впевнений при прийнятті того чи іншого рішення, не боїться висвітлювати свою правову позицію та точно знає, що не стане інструментом у політичних іграх.

Саме тому я впевнений, що найближчим часом законодавець повернеться до питання внесення змін до законів, аби повернути суддям необхідні гарантії захисту. Це вимога часу та обставин, які склались у суспільстві.