Замість релігійних авторитетів над законом стоятиме армія на чолі з президентом-фельдмаршалом
Міністр оборони Єгипту, фельдмаршал Абдель-Фаттах аль-Сісі став практично безальтернативним кандидатом на пост президента, вибори якого пройдуть наприкінці квітня. Політична історія цієї країни, зробивши за останні три роки неймовірний кульбіт, повертається у вихідну точку — до авторитарної військової диктатури.
За численними проханнями народу
Свідомі громадяни почали надсилати А.аль-Сісі чолобитні з проханням стати президентом Єгипту майже відразу після повалення попереднього глави держави — Мухаммеда Мурсі, який позбувся влади на початку липня 2013 року.
Щойно генерал присягнув Аллахом, що не збирається брати владу в свої руки і не допустить створення військової хунти, як зусібіч на нього посипалися пропозиції зробити саме це. Власне завзяття активісти пояснювали скромністю свого кумира, котрий пообіцяв «усьому підкорятися волі народу». А.аль-Сісі не став заперечувати — демократія все-таки.
При цьому він щосили прагнув створювати хоча б видимість відсторонення від керівництва країною, навіть призначив зіц-президента — колишнього керівника Конституційного суду Адлі Мансура. Втім, «фіговий листок» виявився замалим: і прихильники, і противники нової влади свої хвалу і прокляття відповідно адресували саме міністру оборони.
Сумнівів у тому, хто є справжнім керманичем держави, не було також в іноземних спостерігачів. Мотопіхотний стиль управління країною говорив сам за себе — його відмінно характеризує ставлення військових до своїх противників із числа прихильників старої влади (і цього разу про демократичні цінності ніхто не згадував).
Як тільки М.Мурсі змінив тісний президентський костюм на зручну тюремну робу, його соратники з «Братів-мусульман» улаштували в Каїрі та інших містах масові акції протесту, вимагаючи повернути поваленого главу держави. Оскільки розходитися демонстранти відмовлялися, їх (як зазвичай і буває в таких випадках) оголосили «терористами», «бандитами» та «іноземними найманцями».
Підрозділи піхоти за підтримки вертольотів і бронетехніки провели кілька операцій з використанням бойової зброї — унаслідок цього тисячі прихильників М.Мурсі опинилися під слідством і в лікарнях, сотні — на каїрських кладовищах. Саму релігійно-політичну асоціацію «Брати-мусульмани» заборонили, її лідерів посадили, а активи — заморозили.
Такі методи ведення діалогу з опозицією дещо збентежили Захід, проте завдання влади в Каїрі загалом було виконане: сильно проріджені ісламісти, проклинаючи владу, розійшлися по домівках. А.Мансура — хоч і тимчасового, але все таки президента — ніхто навіть не звинувачував у тому, що сталося. Всі розуміли, що команду стріляти по людях із бетеерів та вертольотів віддавав не він.
Політично активні єгиптяни не тільки не осудили міністра оборони, а й перейнялися щирою прихильністю до нього. А жителі столиці, яким неабияк докучали табори протестуючих ісламістів, і зовсім були в захваті.
Суворий, рішучий та діяльний генерал викликав гострий напад народної любові. Прапорів, магнітиків, плакатів і графіті на підтримку улюбленого керівника багатьом уже забракло для того, щоб виразити всю палкість почуттів. У Єгипті почали виготовляти футболки і светри, цукерки і торти з його зображеннями, з’явилися ювелірні прикраси з його ініціалами, до крамниць завезли лимонад «Аль-Сісі», в кебабні — однойменні бутерброди, а Інтернет заполонили ролики з напівроздягненими дівчатами, які млосно вигинаються біля портрета генерала. Водночас якісь «молодіжні організації» за кілька місяців назбирали мільйони підписів за висунення А.аль-Сісі на пост глави держави.
Бракувало лише дещиці — якогось підтвердження «обраності» А.аль-Сісі та його місії. Нарешті знайшлося і воно: у пресу потрапила фотографія головного героя Єгипту — народного улюбленця і незаперечного авторитета Гамаля Абдель Насера з 6-річним хлопчиком на руках. Неважко здогадатися, ким саме виявилася ця дитина.
Деякі місцеві ліберали, щоправда, поставили під сумнів схожість малюка з нинішнім 60-річним лисіючим генералом. Однак тим гірше для них. Більшість лідерів прозахідної опозиції тепер можуть ділитися своїми міркуваннями з приводу того, що відбувається, лише в межах їхніх камер. До в’язниць їх, щоправда, запроторили не за суперечки щодо потертої фотографії, а за серйозніші діяння.
Розквіт військової демократії
З приходом А.аль-Сісі до влади в країні було прийнято закон «Про масові зібрання». Тепер громадяни, охочі виразити невдоволення владою, повинні отримати дозвіл на свій протест у цієї ж влади. Такі дозволи, однак, видавали украй неохоче, тому ліберали й стали виходити на демонстрації, нехтуючи вимогою щодо отримання необхідного документа. Результат виявився цілком закономірним: активістів кілька разів побили, а їхніх лідерів пересаджали. Втім, як показує досвід «Братів-мусульман», ліберали ще мають радіти, що влада не присікла несанкціоновану акцію за допомогою кулеметів.
Не дивно, що опозицію, як ісламістську, так і світську, таке ставлення засмутило і навіть розізлило. Ліберали, своїм звичаєм, розгорнули нещадну війну з режимом у соцмережах, почавши громити його «лайками» і «ретвітами», дотепними «аватарками» та образливими статусами. Найбільш продвинуті англійською розповідали іноземним телеканалам про «нью реліз оф мілітарі диктейтор». Ісламісти, у котрих з мовами гірше, теж знайшли собі заняття до душі. По всьому Єгипту почалися вибухи, почастішали збройні напади на поліцію і чиновників, а на туристичному Синаї навіть збили вертоліт.
Ліберали з ісламістами, зрозуміло, бойкотували референдум щодо нової конституції країни. Це, втім, особливих складнощів владі не спричинило — 98,1% тих, хто голосував, схвалили документ. Керівництво країни розцінило результати референдуму як ознаку того, що Єгипет «вступив у нову еру» демократії і стабільності. Та обставина, що в голосуванні взяли участь менш ніж 40% виборців, Каїр дуже не бентежить.
«Брати-мусульмани», чию конституцію творчо переробили аналітики Генштабу, мали б бути задоволені остаточним варіантом — документи дуже подібні. У конституції М.Мурсі універсальні права і свободи єгиптянам гарантувалися доти, доки вони не вступають у протиріччя з ісламом і «усталеними віковими традиціями». Вирішувати, що чому протирічить, а що — ні, повинні були улеми — фахівці з ісламу загалом і шаріату зокрема.
По суті, військові лише змінили «традиції та іслам» на «національну безпеку та інтереси», а «улемів» — на «військові суди», що підпорядковуться генералітету. Тепер замість релігійних авторитетів над законом стоятиме армія. Крім цього, військові отримали і багато інших повноважень (наприклад, правити бюджет), не характерних для збройних сил в інших країнах.
Останній крок до трону
Єгипетському генералітету лишалося тільки формально закріпити відновлення свого всевладдя. Наприкінці січня Вища рада збройних сил Єгипту (головний колегіальний орган Міністерства оборони) висунула А.аль-Сісі кандидатом на пост президента. А за кілька годин до цього тимчасовий президент А.Мансур присвоїв йому найвище військове звання — фельдмаршал. В Єгипті ще не було такого, щоб фельдмаршал так чи інакше не протиснувся до керма управління всією країною.
Якщо А.аль-Сісі стане президентом, Єгипет повернеться до того, з чого починав у січні 2011 року, — авторитарного режиму, на чолі якого перебуватиме формально цивільна, а насправді військова людина. У цій ситуації подальша доля країни багато в чому залежатиме від особистих якостей її керманича. Зараз про фельдмаршала в цьому сенсі можна сказати небагато, оскільки на полях битв він не відзначився і уникає публічності. Очевидно, що для досягнення поставлених цілей він не гребуватиме жодними методами. Підтвердження цієї тези — М.Мурсі, який перебуває у в’язниці, незважаючи на те, що саме він зробив А.аль-Сісі міністром оборони і наймолодшим в історії членом Вищої військової ради.
З погляду управління державою така нерозбірливість у методах може зіграти як позитивну, так і негативну роль. Якщо майбутній президент проявить усю свою підступність і жорсткість і зробить це для проведення радикальних економічних реформ, він може стати «єгипетським Піночетом». Однак якщо ці якості будуть використані для безмежного зміцнення особистої влади, то Єгипет очікує ще одна революція або військовий переворот. В Африці набагато частіше має місце другий варіант.
Суворий, рішучий і діяльний А.аль-Сісі викликав гострий напад народної любові. Як наслідок, за кілька місяців вдалося зібрати мільйони підписів за висунення його на пост глави держави.
Матеріали за темою
Нелюдський розум обмежили рамками в Європі
17.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!