Прорахунки акціонерів

У ВГС указують на недоліки законодавства, які вможливлюють рейдерські атаки

Темою круглого столу у Вищому господарському суді стали проблеми акціонерів, котрі захищають свої права, і законників, які вирішують ці спори. На думку суддів, фрагментарність і недосконалість законодавства дозволяє проводити рейдерські атаки та змушує акціонерів частіше звертатися в суд.

Прагнення до досконалості

 «За складністю спори з корпоративного права стоять відокремлено від інших. Із цього питання Верховний Суд готував узагальнення, і приймалися відповідні постанови. Але настільки в цій сфері багаті правовідносини, що без кінця з’являються якісь нові нюанси», — такими словами секретар першої судової палати ВГС Олександр Кот  розпочав роботу круглого столу, присвяченого вирішенню корпоративних спорів.

Основною проблемою як для суддів, так і для учасників акціонерних товариств є недосконале регулювання цієї сфери. Корпоративні правовідносини прописані фрагментарно. На відміну від вітчизняного законодавства, в західних країнах це питання врегульоване значно краще. Але не можна сказати, що в цій сфері не відбувається ніяких змін. У 2009 році було прийнято закон «Про акціонерні товариства», і з того часу до нього неодноразово вносились зміни, най­масштабніші з яких відбулися у лютому цього року, коли корекції зазнали 69 із 89 статей.

О.Кот переконаний, що це зменшило можливості для рейдерських атак, але все ще не виключає захоплень підприємств шляхом зловживання правами.

«Законодавча неврегулованість, недосконалість формулювань положень нормативно-правових актів, наявність колізій у зазначеній сфері призводять до неоднакового тлумачення та застосування корпоративного законодавства. Названі фактори є причиною численних помилок при розгляді господарськими судами корпоративних спорів, високої питомої ваги скасованих та змінених судових рішень, що викликає потребу в напрацюванні єдиної судової практики», — наголосив О.Кот.

 Прагнення до знання

 Суддя ВГС Світлана Шевчук навела деякі приклади спроб акціонерів перевищити свої повноваження. За її словами, на сьогодні актуальності набувають спори щодо реалізації акціонерами свого права на одержання інформації про діяльність товариства, але не завжди в таких випадках вони намагаються здобути саме ті дані, на які мають право.

Законодавство дозволяє отримати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника воно зобов’язане надати звіти про господарську діяльність товариства, протоколи ревізійних комісій, зборів органів управління та деякі інші. Підтверджує ці права й постанова Верховного Суду №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Суди, у свою чергу, не мають права зобов’язувати товариства надавати інші документи про діяльність товариства, оскільки це є незаконним утручанням у діяльність суб’єкта господарювання.

Як правило, вимоги щодо надання інформації задовольняються, але бувають випадки некоректних звернень до суду. В одному з позовів була вимога надати перелік акціонерів товариства з указанням їхніх імен, адрес, контактних телефонів і кількості акцій. Важко сказати, що позивач планував робити із цією інформацією, але, швидше за все, прагнув скупити активи. Однак суд вирішив, що в разі задоволення вимог порушувалися б права інших акціонерів.

У той же час чинні норми ставлять бар’єри перед акціонерами, оскільки не передбачають відповідальності керівництва товариства за ненадання законної інформації. Відсутні й положення про покарання за надання неправдивих даних. Напевно, якби санкції були прописані, то з такими зверненням йти в суд доводилося б значно рідше. Зараз же акціонери та судді витрачають свої час і сили.