Спроби держави допомагати нужденним позбавляють їх шансу переступити межу бідності
Недавня пропозиція Уряду поставити розмір державної допомоги на дитину в залежність від рівня доходів сім’ї миттєво отримала негативну оцінку з боку громадян. І хоча проект №9516 пообіцяли зняти з розгляду, питання залишається відкритим.
Насправді допомогу по догляду за дитиною не забирають
Проект «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (щодо надання різних видів соціальної допомоги з урахуванням рівня доходів сім’ї)» був покликаний прибрати із закону поняття «малозабезпечена сім’я з дітьми», жорстко пов’язавши соціальні виплати із середньомісячним доходом.
Зауважимо, що сьогодні згідно із законом передбачено кілька видів державної допомоги на дитину:
1) у зв’язку з вагітністю та пологами;
2) при народженні (усиновленні) дитини;
3) по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
4) на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
5) одиноким матерям.
Скандальний проект №9516 стосується тільки двох видів допомоги: у зв’язку з вагітністю та пологами, а також одиноким матерям. Деякі ЗМІ, не розібравшись у питанні, поспішили оголосити про припинення всіх виплат на дитину понад 80% українців. Варто відзначити, що на допомогу від держави у зв’язку з вагітністю та пологами згідно з ст.7 чинного закону мають право лише ті жінки, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного страхування. За решту платить працедавець.
Декретні відпускні надаються (ст.9 закону) в розмірі 100% середньомісячного доходу за весь період відпустки. За загальним правилом, це 70 календарних днів до пологів і 56 — після.
А ось якщо мама офіційно не працювала, мінімальний розмір державної допомоги у зв’язку з її вагітністю та пологами становить 25% від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Згідно з проектом цей вид допомоги пропонується розраховувати виходячи з різниці між прожитковим мінімумом і середньомісячним сукупним доходом сім’ї на одну особу за останніх півроку з розрахунку на місяць.
Іншими словами, якщо станом на грудень 2011 року мінімальна державна допомога у зв’язку з вагітністю та пологами становить 251 грн., незалежно від доходів, то в разі реалізації проекту, її не отримуватимуть ті сім’ї, де батько заробляє більш ніж 3012 грн. на місяць (при одній дитині в сім’ї).
Крім того, проектом №9516 пропонувалося обмежити допомогу заможним, на думку держави, самотнім матерям, а саме — не призначати її тим одиноким матерям, самотнім усиновлювачам або матері чи батькові (у разі смерті одного з батьків), якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї перевищує величину, що розраховується як сума встановлених на час звернення по допомогу відповідних прожиткових мінімумів для кожної дитини до 18 років, яка виховується в сім’ї, та для кожного іншого члена сім’ї й дитини до 23 років, котра вчиться, середньої заробітної плати, визначеної для працівників, зайнятих у галузях економіки, що склалася в Україні в місяці, які передують періоду, за який обчислюється сукупний дохід.
Схожий підхід використовується при виплаті допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, але тут прив’язка йде не до прожиткового мінімуму, а до середньої зарплати.
Наскільки справедливі пропоновані урізування — хай кожен вирішить сам, проте все ж таки вони не такі масштабні, як це подали журналісти.
Спотворена філософія
Проте назвати появу законопроекту випадковою або помилковою не можна. Й ось чому. Ще в червні 2010-го Комітет з економічних реформ при Президентові затвердив Програму економічних реформ на 2010—2014 роки «Багате суспільство, конкурентоздатна економіка, ефективна держава». Документ визначив основні напрями реформ для підвищення конкурентоспроможності економіки.
Зокрема, з метою зменшення дефіциту бюджету необхідними були названі реформи соціальних секторів (перехід на адресну соціальну допомогу) й системи соціальної підтримки.
На думку високих чинів з комітету, розподіл державних соціальних трансфертів є несправедливим: менш ніж 23% від їх загальної суми потрапляє дійсно малозабезпеченим, решта (майже 17 млрд грн. щорічно, тобто близько 6% доходів бюджету) — зовсім не бідному населенню.
Причинами цієї проблеми названі надання більшості видів допомоги без урахування рівня доходів і майна, що перебуває у власності одержувача допомоги, а також відсутність необхідної системи моніторингу оцінювання доходів. Причому соціальна допомога, орієнтована на максимальне охоплення населення, була визнана «спотвореною філософією соціальної підтримки».
Виправити «філософію» планується до 2014 року шляхом уніфікації підходів до надання всіх видів соціальної допомоги на принципах адресності й обліку доходів одержувачів. До речі, варто відзначити, що допомога при народженні або усиновленні дитини згідно з документом спочатку не підпадала під таку уніфікацію.
Крім того, усувати проблему було запропоновано за допомогою введення непрямих методів оцінювання доходів громадян, котрі претендують на отримання соціальної допомоги.
Непряма оцінка
А ось це вже буде цікавіше. Якщо в питанні оптимізації бюджетних витрат ми беремо за відправну точку те, що більш ніж 3/4 населення отримують її безпідставно, тоді повинен бути об’єктивний механізм контролю за кінцевим одержувачем. З другого боку, якщо людина претендує на фінансову підтримку від держави, очевидно, вона повинна дати державі можливість упевнитися в тому, що дійсно цього потребує.
У рамках реалізації згаданої програми на підставі постанови Кабміну від 27.04.2011 №448 у Луцькому районі Волинської області, Олександрійському районі Кіровоградської області, Ленінському й Кіровському районах Кіровограда та Корюківському районі Чернігівської області з травня цього року проводиться експеримент із упровадження методів непрямої оцінки доходів громадян для призначення соціальної допомоги (допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей самотнім матерям у розмірі, що перевищує мінімальний розмір такої допомоги, малозабезпеченим сім’ям, субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого й рідкого пічного побутового палива).
Суть експерименту полягає в такому: заявник, котрий розраховує на отримання соціальної допомоги, разом з основним пакетом документів подає в управління праці та соціального захисту населення «анкету домогосподарства». Інформація анкети заноситься до бази даних, на підставі її проводиться непряма оцінка доходу заявника.
Саму методику непрямої оцінки (як проводяться розрахунки), а також форму анкети домогосподарства знайти в базах нормативно-правових актів, на жаль, не вдалося. Проте за наслідками застосування методики для аналізу анкети формується чорний список, куди потрапляють 20% усіх заявників, у яких показник доходу виявився найвищим, а також ті, у кого (після уважного вивчення даних) рівень доходу виявився на 30% вищим від задекларованого.
Соціальні інспектори проводять обстеження матеріально-побутових умов сімей заявників з чорного списку, проставляючи їм бали за ті чи інші показники неблагополуччя. Результати обстеження оформляються актом. У разі якщо кількість балів перевищить граничну суму, соціальна допомога призначається.
Мабуть, експеримент виявився вдалим. За словами директора департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталія Мущиніна, «результати експерименту показали, що не повністю декларують свої доходи майже у 85 випадках зі 100. При цьому в 44 випадках зі 100 заявники не задекларували понад 30% своїх доходів, і в 14 випадках зі 100 це перевищення підтверджується перевірками».
Саме тому з квітня 2012 року непряму оцінку доходів Уряд має намір запровадити в усій країні. Про це свідчить відповідний проект постанови Кабміну, оприлюднений для обговорення на сайті міністерства.
Крім попередньої оцінки рівня добробуту, цей оновлений порядок припускає можливість здійснення контролю в процесі отримання матеріальної допомоги. І якщо при поточній перевірці бали виявляться «не на користь» одержувача, орган праці та соціального захисту населення може на підставі рішень місцевих адміністрацій та виконкомів припинити виплати.
Щоб не було багатих
Чи скоротиться кількість «пільговиків»? Швидше за все — так. Проте при цьому, напевно, доведеться найняти додаткових соціальних працівників. І, повертаючись до сказаного раніше, наскільки об’єктивним буде такий механізм контролю за кінцевим одержувачем?
При розмірі зарплати соціального працівника, яка прямує до прожиткового мінімуму працездатної особи, при, безумовно, суб’єктивній оцінці умов проживання й майна заявника (чи багатий ваш побут, що у вас на вечерю, чи є у вас пральна або посудомийна машина, «мікрохвильовка», велосипед, скутер та інше) сподіватися на справедливість не доводиться.
А що одержують ті, хто дійсно потребує соціальної допомоги й реалізував своє право на її отримання? Можливий прихід інспектора й перспектива позбавлення соцдопомоги через поліпшення життя фактично позбавляють людину стимулу працювати, заробляти гроші та створювати собі достатній життєвий рівень, обіцяний усім ст.48 Конституції.
Така людина буде позбавлена будь-яких матеріальних радощів. Замість придбання нового телевізора доведеться ремонтувати старий. Подарунок ускладчину від друзів на день народження — даруйте, я не можу прийняти. Поклеїти нові шпалери — а що я скажу інспекторові? І якщо не брати до уваги бомжів і алкоголіків, у яких немає підстав боятися приходу інспектора, то для решти людей до всього цього додається ще й постійна необхідність приховувати свої умови та скаржитися на життя. Вийде практично за Михайлом Жванецьким: «На питання «як живеш?» — завив матірно, напився, набив пику запитувачу, довго бився головою об стінку. Загалом, ухилився від відповіді».
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.77 МБ)
В одних непряма оцінка доходів відіб'є всяке бажання заробляти, інші ж будуть pмушені постійно приховувати своє матеріальне становище
Матеріали за темою
Соцпрацівників пересадять на електроскутери
18.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!