Та обставина, що у вироку не вказано однієї із ознак злочину, сама по собі не може бути визнана істотною підставою для втручання в рішення
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
5 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Короткевича М.Є.,
суддів: Прокопенка О.Б. та Гриціва М.І.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18.03.2010 щодо Особи 5 і Особи 6,
УСТАНОВИЛА:
Цим вироком Особу 5, Інформація 1, уродженця і мешканця Адреса 1, громадянина України, такого, що не має судимості,
та Особу 6 , Інформація 2, уродженця м.Первомайська Миколаївської області, мешканця Адреса 2, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч.3 ст.185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки кожного.
На підставі стст.75, 104 КК Особу 5 та Особу 6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи, навчання та проживання, періодично з’являтися на реєстрацію в цю інспекцію.
Покладено на законних представників неповнолітніх засуджених Особу 7 та Особу 8 обов’язок щодо нагляду за засудженими і проведення з ними виховної роботи.
Постановлено стягнути з Особи 5 та Особи 6 солідарно на користь експертної установи 234 грн. 60 коп. судових витрат.
Особу 5 і Особу 6 визнано винними у тому, що вони таємно викрали майно потерпілого Особи 9. З цією метою Особа 5 сам 28 і 29.11.2009, а наступного дня за попередньою змовою в групі з Особою 6 за Адресою 3 прийшли до будинку потерпілого, розбили шибку у вікні й через отвір, що утворився, проникли всередину, звідки викрали належні Особі 9 побутову техніку, системний блок та інші комплектуючі до комп’ютера на загальну суму 1670 грн.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що з урахуванням того, що порядок дослідження доказів відбувався в порядку ст.299 КПК, суд не мав права виключати з обвинувачення Особи 5 кваліфікацію його дій за ознакою повторність. Крім того, суд не врахував ступінь вини засуджених, їх майновий стан, унаслідок чого неправильно стягнув судові витрати з них у солідарному порядку. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора Л.Вергізову, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор не оспорює фактичні обставини події злочинів, доведеність винності засуджених у цих діяннях, кримінально-правову оцінку їх дій за ч.3 ст.185 КК. Не ставиться під сумнів у скарзі й дотримання передбаченого кримінально-процесуальним законом порядку судового розгляду справи, вид і розмір покарання, рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.
Та обставина, що суд не вказав у вироку однієї із кваліфікуючих ознак злочину — повторності, сама по собі не може бути визнана істотною підставою для втручання у судове рішення. Ця ознака була інкримінована Особі 5 під час досудового слідства. У судовому засіданні оголошувалася йому під час читання обвинувального висновку. Засуджений захищався від обвинувачення у крадіжці, кваліфікованої за тією ознакою, визнав свою провину у цьому діянні і не наполягав на дослідженні фактичних обставин справи. Крім того, як видно із вироку, формулюючи обвинувачення, суд виклав обставини справи таким чином, що з них, фактично, можна визначити наявність у діях засудженого Особи 5 ознак скоєння крадіжки чужого майна повторно.
Тому доводи касаційного подання про неправильне застосування кримінального закону є необгрунтованими.
Поряд з тим слід визнати слушними твердження прокурора про неправильне обрання способу відшкодування судових витрат.
Відповідно до ст.93 КПК у разі, якщо винними у злочині визнаються декілька осіб, обов’язок відшкодування судових витрат покладається на кожного із них, ураховуючи ступінь вини та майновий стан засудженого.
Зі справи видно, що роль і ступінь участі засуджених Особи 5 і Особи 6 у настанні злочинного результату неоднакова: Особа 5 двічі сам та один раз із Особою 6 вчинив крадіжки майна Особи 9. Судові витрати складаються із сум, витрачених на проведення дактилоскопічної експертизи, проведеної після закінчення всіх епізодів злочинної діяльності засуджених. У справі немає даних, які б вказували на істотні відмінності між майновим станом засуджених.
Ці обставини дають підстави покласти обов’язок із відшкодування встановлених у даній справі судових витрат у різних частинах: на Особу 5 — у розмірі 156 грн. 40 коп., на Особу 6 — 78 грн. 20 коп. При цьому треба зазначити, що таке рішення не тягне за собою необхідності скасовувати вирок, на чому наголошується в поданні прокурора.
Керуючись стст.394—396 КПК, п.2 розд.XIII «Перехідних положень» закону від 7.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.
Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18.03.2010 щодо Особи 5 і Особи 6 змінити: стягнути з Ос-би 5 судові витрати в розмірі 156 грн. 40 коп., а з Особи 6 — 78 грн. 20 коп.
У решті вирок залишити без зміни.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.77 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!