Звернення з вимогою про відшкодування ПДВ та відмова ДПІ в цьому не є достатніми підставами для висновку про прямий умисел на заволодіння чужим майном
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
21 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Гошовської Т.В.,
суддів: Гриціва М.І., Шаповалової О.А.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,—
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21.06.2010.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29.03.2010 Особу 6, Інформація 1, уродженку і жительку м.Бердянська Запорізької області, громадянку України, несудиму, —
виправдано за ч.2 ст.15 і ч.3 ст.191, ч.2 ст.15 і ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21.06.2010 цей вирок залишено без зміни.
Органами досудового слідства Особа 6 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи службовою особою — директором ТОВ «П.», шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій з ПДВ відносно сум бюджетного відшкодування за період 2005—2008 років здійснила замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, вчинений повторно, а також службове підроблення.
Зокрема, Особа 6 з метою отримання бюджетного відшкодування ПДВ, умисно, за обставин, детально викладених у вироку, 18.04.2005, всупереч закону «Про податок на додану вартість», у податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року задекларувала до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 672886 грн. від придбання атракціонів. При цьому відповідно до наданих до ОДПІ первинних документів розрахунок за придбані атракціони здійснено шляхом імітування векселів на загальну суму 3641000 грн. Вказану податкову декларацію Особа 6 подала до Бердянської ОДПІ.
Однак у період з 23 до 31.05.2005 Бердянською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення і повноти нарахування до бюджету ПДВ ТОВ «Парк розваг-Бердянськ» за березень 2005 року, в результаті якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету, внаслідок чого грошові кошти в сумі 672886 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ «П.».
Також 31.07.2007 Особа 6, всупереч закону «Про податок на додану вартість», умисно, повторно, за наведених у вироку обставин, в податковій декларації за 2.04.2007 задекларувала до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у банку суму ПДВ у розмірі 612893 грн. та 7.08.2007 забезпечила її надання разом із заявою про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування до Бердянської ОДПІ.
Проте у період з 14 до 24.09.2007 Бердянською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «П.» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за II квартал 2007 року на поточний рахунок платника, в результаті якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 612893 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ «П.».
Крім того, Особа 6, достовірно знаючи, що ТОВ «П.» Бердянською ОДПІ було двічі відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 672886 грн. і 612893 грн., відповідно, не маючи законних підстав, умисно, повторно, за обставин, викладених у вироку, втретє задекларувала в податковій декларації з ПДВ за IV квартал 2007 року суму ПДВ в розмірі 612893 грн. від суми придбання атракціонів та 5.02.2008 забезпечила надання цієї декларації разом із заявою про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування до Бердянської ОДПІ.
Однак у період з 13 до 19.03.2008 Бердянською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «П.» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2007 року на поточний рахунок платника, в результаті якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 612893 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ «П.».
Крім цього, Особа 6, умисно, повторно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою незаконного отримання з державного бюджету грошових коштів у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ, за обставин, викладених у вироку, задекларувала до бюджетного відшкодування на рахунок підприємця в банку у податкових деклараціях по ПДВ ТОВ «П.» за травень, червень, липень 2006 року суму ПДВ у розмірі 32979 грн. (у тому числі за травень — 7500 грн., за червень — 17222 грн., за липень — 8257 грн.) та, відповідно, 15.06, 18.07 і 17.08.2006 забезпечила надання цих декларацій разом із заявами про повернення вказаних сум бюджетного відшкодування до Бердянської ОДПІ.
Проте у період з 1 до 21.09.2006 Бердянською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 16.08.2004 до 30.06.2006, за результатами якої було виявлено незаконність заявленого відшкодування грошових коштів з бюджету України, внаслідок чого грошові кошти в сумі 32979 грн. не були перераховані на рахунок ТОВ «П.».
Крім іншого, Особа 6, умисно, з метою заволодіння чужим майном, у тому числі в особливо великих розмірах, за обставин, детально викладених у вироку, внесла завідомо неправдиві дані в офіційні документи — податкові декларації з ПДВ ТОВ «П.» і платіжні доручення, зокрема:
— у податкову декларацію з ПДВ за березень 2005 року про відшкодування ПДВ в розмірі 672886 грн.;
— у податкову декларацію з ПДВ за квітень, червень і липень 2006 року про відшкодування ПДВ в розмірі 32979 грн. (у тому числі за травень — 7500 грн., за червень — 17222 грн., за липень — 8257 грн.);
— у платіжні доручення про перерахування грошових коштів ТОВ «П.» з поточного рахунку у ВАТ «Кредитпромбанк», які підтверджували факт оплати грошових коштів в сумі 3641000 грн. за поставлені за договорами атракціони в грудні 2004 року;
— у податкову декларацію з ПДВ за II квартал 2007 року про відшкодування ПДВ в розмірі 612893 грн.;
— у податкову декларацію з ПДВ за IV квартал 2007 року про відшкодування ПДВ в розмірі 612893 грн., а також засвідчила правильність цих даних особистим підписом і відтиском печатки ТОВ «П.», після чого забезпечила надання цих документів до Бердянської ОДПІ.
У касаційній скарзі прокурор, уважаючи виправдувальний вирок незаконним, просить скасувати його через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та повернути справу на новий судовий розгляд. Стверджує, що при постановленні вироку судом порушено вимоги стст.323, 327 КПК, оскільки не наведено достатніх підстав для виправдання підсудної із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. На думку прокурора, в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують винуватість Особи 6. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.377 КПК.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку захисника, який заперечив проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.323 КПК в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам із точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК. При цьому усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок.
Як свідчать дані протоколу судового засідання і зміст вироку, суд при розгляді справи за обвинуваченням Особи 6 дослідив всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та повно й всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази й дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст.67 КПК, на що вказує наведений у вироку розгорнутий аналіз доказів, із яким погоджується і колегія суддів ВС.
Так, відповідно до пред’явленого органами досудового слідства обвинувачення, Особа 6, будучи директором ТОВ «П.», шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій по ПДВ відносно сум бюджетного відшкодування в розмірі 612893 грн., за період 2005—2008 років здійснила замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, повторно. Зокрема, 18.04.2005 в податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року задекларувала до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 674,1 тис. грн., у тому числі 612,9 тис. грн. від придбання атракціонів; у червні — серпні 2006 року задекларувала до бюджетного відшкодування за травень — липень 2006 року суму ПДВ у розмірі 32979 грн.; 31.07.2007 в податковій декларації за II квартал 2007 року задекларувала до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 612893 грн.; 5.02.2008 задекларувала до бюджетного відшкодування за IV квартал 2007 року суму ПДВ у розмірі 612693 грн. та подала відповідні документи до Бердянської ОДПІ. У всіх цих випадках податкова інспекція з різних причин відмовляла ТОВ у відшкодуванні ПДВ.
Згідно з ч.3 ст.191 КК заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає у незаконному оберненні чужого майна на свою користь або користь третіх осіб із використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересів служби. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Службове підроблення, передбачене ч.1 ст.366 КК, також може бути вчинене лише з прямим умислом.
Як встановив суд, і це не заперечується стороною обвинувачення, у період 2005—2008 років ТОВ «П.» уклало угоди по закупівлі атракціонів (основні фонди), а також на виконання робіт по благоустрою земельної ділянки підприємства, на якій розташований парк розваг (капітальні інвестиції), які відповідно до закону «Про податок на додану вартість» від 3.04.97 є об’єктом оподаткування, і які Особа 6 як директор ТОВ, будучи впевнена в законності своїх дій, неодноразово вказувала в податкових деклараціях з ПДВ та в заявках на відшкодування ПДВ як підставу для бюджетного відшкодування.
Той факт, що кожного разу податкові органи з різних причин відмовляли підприємству у відшкодуванні ПДВ, проводили позапланові перевірки та виносили відповідні податкові повідомлення-рішення, свідчить про виникнення між державою з одного боку та платником податків з другого боку, відповідних правовідносин, які повинні вирішуватись у встановлений законом спосіб, а не автоматично тягнути за собою кримінальну відповідальність, про що правильно зазначено у вироку суду першої інстанції.
Цей висновок суду підтверджується також тим, що, як свідчать матеріали справи, одне з оскаржених ТОВ у суді податкових повідомлень-рішень, зокрема, від 1 жовтня 2007 року №*, і на якому грунтуються висновки органів досудового слідства, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року повністю скасовано, а два податкових повідомлення — рішень від 22.03.2007 №**та №*** постановою Господарського суду Запорізької області від 30.01.2008 скасовані частково.
Отже, наведені рішення відповідних судових інстанцій, які набрали законної сили, підтверджують, що висновки податкових органів щодо безпідставності вимог ТОВ «П.» про бюджетне відшкодування ПДВ є помилковими та суперечать вимогам податкового законодавства і відповідно такі дані не можуть бути використані як доказ у кримінальній справі та покладені в основу обвинувального вироку.
Таким чином, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та приймаючи рішення про виправдання Особи 6 за відсутністю в її діях інкримінованих їй органами досудового слідства злочинів, передбачених ч.5 ст.15 і ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК, суд дійшов правильного висновку, що сам по собі факт звернення Особи 6 як директора ТОВ «П.» до податкових органів з вимогою про одержання бюджетного відшкодування та відмова податкової інспекції у такому відшкодуванні, на чому фактично грунтувалось обвинувачення, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях Особи 6 прямого умислу на заволодіння чужим майном та службове підроблення, а відтак і складу вказаних вище злочинів.
Будь-яких інших доказів, крім матеріалів перевірок податкової інспекції та показань осіб, які проводили ці перевірки, які б підтверджували висновки органів досудового слідства, в матеріалах справи немає і додатково стороною обвинувачення суду надані не були.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд повинен був направити справу на додаткове розслідування, є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону.
З огляду на викладене суд на законних підставах постановив у справі виправдувальний вирок щодо Особи 6 за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ч.2 ст.15 і ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК, належним чином умотивувавши своє рішення.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не допустив порушень закону і правильно прийняв рішення про залишення виправдувального вироку без зміни, а апеляції прокурора — без задоволення, навівши в ухвалі у відповідності до вимог ст.377 КПК України грунтовні мотивування з приводу доводів, наведених прокурором.
За таких обставин підстав для скасування вироку щодо Особи 6, як про це йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись стст.394—395 КПК та абз.1 п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду від 29.03.2009 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21.06.2010 щодо Особи 6 — без зміни.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.77 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!