Слідами білорусів

На суддю наклали стягнення за противників Лукашенка

Вища кваліфікаційна комісія суддів винесла догану законниці, яка кілька разів замінювала тримання під вартою на м’якші запобіжні заходи. Таким чином судді вкотре отримали сигнал про небезпеку, яку становлять для кар’єри спроби заперечити прокуратурі.

Часові рамки

Засідання ВККС почалось із надання рекомендацій кандидатам на роботу в третій гілці влади. «Кваліфікаційники» підтвердили вибір 30 охочих долучитися до суддівської професії, після чого почали розгляд скарг.

Як завжди, не обійшлося без скарг на надто тривалий розгляд справ. У таких випадках «кваліфікаційникам» доводилося розбиратись у причинах порушення строків, і, на щастя для суддів, не завжди члени ВККС уважали закиди обгрунтованими. Однак для декого візит до столиці все ж закінчився доганою.

Не пощастило, зокрема, Надії Шереметі з Городоцького районного суду Львівської області, яка розглядає одну зі справ ще з листопада 2008 року. Законниця пояснила, що в неї дуже велике навантаження. Крім цього, причину тривалого розгляду жінка вбачає в тому, що позивач кілька разів змінював вимоги, а відповідач не з’являвся на засідання. Та, незважаючи на це, «кваліфікаційники» вирішили, що розгляд справи все одно надто тривалий, і винесли Н.Шереметі догану.

 Прокурорський нагляд

 У більшості випадків скаржниками виступали громадяни, проте представницею Дарницького районного суду м.Києва Тамарою Трусовою невдоволеною виявилася прокуратура. На засідання комісії навіть прибула людина з органу державного обвинувачення.

Причиною звернення став той факт, що суддя змінила міру запобіжного заходу для кількох громадян Білорусі, яких затримали за зберігання наркотиків. Підозрювані перебували під вартою, але після клопотань запроторених за грати суддя погодилася відпустити їх на поруки. Далі громадяни Білорусі на засідання суду не з’являлись, і їх оголосили в розшук.

Ускладнює справу той факт, що пі­дозрювані, за словами судді, були противниками нинішньої білоруської влади. Саме через можливі переслідування на батьківщині вони перебували в Україні.

Як розповіла Т.Трусова, в ході розгляду справи підозрювані деякий час з’являлися в суд. Це та деякі інші об’єктивні фактори і стали причиною того, що суддя погодилася випустити їх на поруки. Однак над громадянами Білорусі нависла нова небезпека — їх могли екстрадувати на батьківщину. А це, очевидно, для опозиціонерів несло більшу загрозу, ніж українське правосуддя. Як наслідок, вони вирішили триматися від суду якнайдалі.

Невдоволення прокуратури викликало й кілька інших випадків, коли суддя змінювала запобіжний захід. Щоправда, крім білорусів, ніхто від суду не тікав, а тому незрозуміло, яка користь обвинуваченню була б від того, що підозрювані підривали своє здоров’я в СІЗО.

Водночас очевидно, що прокуратурі незручно працювати із суддями, які не погоджуються відправляти людей за грати на першу вимогу. Чого доброго, через них і кількість виправдувальних вироків зростатиме. Сьогодні їх тільки 0,2%, що демонструє практично ідеальну роботу обвинувачення.

Нещодавно прокуратура вже просила покарання для іншого судді – Сергія Аніпка (див. №31 «ЗіБ»), який відмовився відправити підозрюваного за грати, обмежившись підпискою про невиїзд. Тоді «кваліфікаційники» вирішили, що догани буде замало і, побачивши ознаки порушення присяги, відправили матеріали до Вищої ради юстиції. А ось члени ВРЮ поставилися до судді більш лояльно і відмовилися його звільняти. Правда, сам С.Аніпко на засіданні конституційного органу заявив, що вважає своє рішення неправильним: мовляв, якби мав можливість, то зробив би інакше.

Очевидно, що й інші судді, зважаючи на активність прокуратури і лояльність до неї членів кваліфкомісії, теж не раз подумають, перш ніж відмовити представникам обвинувачення, нехай навіть клопотання буде необгрунтованим. Зайвий раз поставати перед ВККС чи ВРЮ ніхто не хоче.