Звернення зборів суддів Верховного Суду України до Вищої ради юстиції від 14 листопада 2011 року

ЗВЕРНЕННЯ
зборів суддів Верховного Суду України
до Вищої ради юстиції

 

14 листопада 2011 року,  м. Київ

Найважливішою передумовою верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави є функціонування у ній незалежного та неупередженого суду. Це визнається всіма державами, які мають довготривалі демократичні традиції, державами, що задекларували свій рух до демократії, прогресивною частиною міжнародної спільноти.

Відповідно до пунктів 1 і 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Рекомендація № (94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року, містить положення про те, що виконавча і законодавча гілки влади повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від кроків, які б могли поставити її під загрозу.

Незалежність і недоторканність суддів гарантовано Конституцією України (статті 126 і 129). Встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” визначив засоби, за допомогою яких забезпечуються конституційні гарантії самостійності судів і незалежності суддів.

Основними елементами незалежності суддів відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, особливий порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, а також визначення відповідальності за прояви неповаги до суду або суддів. Згідно з частиною другою статті 83 цього Закону навіть скасування або зміна судового рішення не може тягнути за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення було допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

 Згідно з Рекомендацією СМ/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам–членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленою 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

Як визначив Комітет Міністрів Ради Європи в пункті 69 зазначеної Рекомендації, дисциплінарне провадження щодо судді може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов’язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.

Конституція України (частина перша статті 34) гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Разом з тим, реалізацію цього права може бути обмежено в інтересах підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Коментуючи рішення судів, виконавча та законодавча влада відповідно до пункту 18 Рекомендації СМ/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи мають уникати критики, яка може підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї. Їм також слід уникати дій, які можуть ставити під сумнів їхнє бажання виконувати рішення суддів, за винятком випадків, коли вони мають намір подати апеляцію.

На необхідності зміцнювати судову владу і дбати про її авторитет неодноразово наголошувалося в публічних виступах усіх сучасних політичних діячів України.

Однак практичні кроки окремих членів Вищої ради юстиції не завжди узгоджуються з цими деклараціями.

Так, 7 листопада 2011 року заступник Генерального прокурора України, член Вищої ради юстиції М. Гаврилюк провів брифінг, на якому зробив публічну заяву про те, що за наявною в нього інформацією до Вищої ради юстиції надійшли звернення народних депутатів України, в яких містяться дані про порушення присяги суддями Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України у 2009–2010 роках під час розгляду окремих кримінальних справ. М. Гаврилюк зазначив, що судді Верховного Суду України “змінили вироки 15 особам, що вчинили вкрай небезпечні для суспільства насильницькі злочини з корисливих мотивів (вбивства, зґвалтування). Абсолютно необґрунтовано та незаконно судді змінили злочинцям покарання з довічного позбавлення волі на строк 15 років”. Крім того, М. Гаврилюк указав на можливість звільнення суддів Верховного Суду України, причетних до прийняття зазначених судових рішень, з посади за порушення присяги судді і притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Правова оцінка М. Гаврилюком як заступником Генерального прокурора України та членом Вищої ради юстиції обґрунтованості та законності судових рішень Верховного Суду України, його висловлювання щодо порушення суддями Верховного Суду України закону, зроблені до проведення в установленому законом порядку перевірки зазначених звернень народних депутатів України (тобто за відсутності будь-яких правових підстав), є порушенням визначених Конституцією, законами України та міжнародно-правовими актами гарантій незалежності суддівської діяльності, проявом незаконного втручання у здійснення правосуддя суддями Верховного Суду України, неправомірного впливу на них у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

Слід зазначити, що для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності Законом України ”Про Вищу раду юстиції“ (стаття 39) передбачено спеціальну процедуру, яка включає перевірку даних про дисциплінарний проступок, відкриття дисциплінарного провадження, розгляд дисциплінарної справи, прийняття рішення. Зазначену процедуру розроблено відповідно до принципів дисциплінарної відповідальності, згідно з якими вина особи встановлюється виключно після повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи.

Будь-які публічні висловлювання члена Вищої ради юстиції про наявність чи відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності до проведення належної перевірки і прийняття відповідного рішення у встановлений законом спосіб може вказувати на його упередженість, несумлінне виконання обов’язків, а також на зловживання наданими йому правами, що прямо заборонено в пункті 3 параграфа 1 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 року № 791/0/1510.

Вказана заява М. Гаврилюка не відповідає його високому статусу члена Вищої ради юстиції, суперечить вимогам Конституції та Закону України ”Про Вищу раду юстиції”та вказує на його упередженість, а отже, може свідчити про порушення ним присяги члена Вищої ради юстиції, згідно з якою член Вищої ради юстиції має виконувати свої обов’язки сумлінно, чесно і неупереджено (стаття 17 зазначеного Закону).

Зроблені за таких обставин оцінки та висловлювання М. Гаврилюка завдають шкоди авторитету Верховного Суду України, дискредитують найвищий судовий орган держави, порушують правові засади діяльності Генеральної прокуратури України та Вищої ради юстиції.

Судді Верховного Суду України розцінюють ситуацію, що склалася, як загрозливу для засад демократичного устрою, забезпечення прав і свобод людини та громадянина через можливе зниження рівня їх захисту незалежним і неупередженим судом.

У зв’язку з наведеним судді Верховного Суду України, не маючи на меті втрутитися у діяльність конституційного органу держави, закликають членів Вищої ради юстиції вжити заходів для забезпечення об’єктивного і неупередженого розгляду зазначених звернень народних депутатів України відповідно до чинного законодавства.

Збори суддів Верховного Суду України уповноважують суддю Верховного Суду України, голову Ради суддів України Романюка Я.М. представляти у Вищій раді юстиції їх інтереси під час розгляду відповідних звернень народних депутатів України.

Звернення затверджено зборами суддів Верховного Суду України 14 листопада 2011 року.