У разі проведення виплат за договором особистого страхування у фонду не виникає права вимоги до людини, відповідальної за заподіяння шкоди
Верховний Cуд України
Іменем України
Рішення
25 травня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Городоцькому районі Хмельницької області (далі — Відділення) до Особи 6 про стягнення виплат по соціальному страхуванню, за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12.11.2008 та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22.01.2009,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 року Відділення звернулось із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22.12.2006 в м.Городок Хмельницької області Особа 6, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21053, номерний знак №* скоїв наїзд на Особу 7. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП) Особа 7 отримала тілесні ушкодження середньої важкості. Висновком МСЕК від 16.10.2007 Особі 7 встановлено 60% втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності строком до Інформація 1. Така подія з Особою 7 визнана нещасним випадком на виробництві, складено відповідний акт форми Н-1, й Відділення здійснило їй страхові виплати у зв’язку з ушкодженням здоров’я. Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.05.2007 відносно Особи 6 за ст.286 КК відмовлено у зв’язку з відсутністю в його діях ознак складу такого злочину. Ураховуючи викладене, Відділення просило стягнути з відповідача в порядку регресу 28464 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп. у рахунок відшкодування шкоди.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 12.11.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22.01.2009, позовні вимоги Відділення задоволено. Стягнуто з Особи 6 28464 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп. у рахунок оплати страхових виплат, виплачених Відділенням на підставі ст.34 закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
У касаційній скарзі Особа 6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову Відділенню у задоволенні його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до п.2 роз.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010
№2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу від 18.03.2004 в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Відділення суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що страхові виплати, здійснені Відділенням потерпілому на виробництві, є шкодою, право на повернення якої з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) до винної особи має позивач відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК. Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.05.2007 встановлено, що вини Особи 6 в даному ДТП не спостерігається. Однак відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від наявності вини особи, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, як зазначено у ст.1187 ЦК.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма міститься в гл.82 ЦК й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим правовідносини, пов’язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами гл.67 ЦК.
Згідно зі ст.980 ЦК предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з: 1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст.993 ЦК до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, за загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування; в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Також ст.999 ЦК передбачено, що законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено законом від 23.09.99 №1105-ХІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — закон №1105-ХІV).
Преамбулою закону №1105-ХІV передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно з чч.4, 5 ст.6 закону №1105-ХІV суб’єктом страхування є страховик —
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.
Таким чином, страхування від нещасного випадку є обов’язковим особистим страхуванням.
Оскільки сфера дії закону №1105-ХІV поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю застрахованої особи, тому до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК щодо страхування, а саме стст.993, 999 ЦК.
З урахуванням наведеного здійснення Відділенням виплат у разі настання страхового випадку є його обов’язком, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст.1166 ЦК та відповідно Відділення не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч.1 ст.1191 ЦК.
Таким чином, суд застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється, а апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив рішення районного суду без змін.
Згідно з вимогами ст.341 ЦПК суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом повністю досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.
Однак Судова колегія вважає, що висновки суду про наявність у позивача, який провів виплати застрахованій особі, права на зворотну вимогу до винної особи згідно з ч.1 ст.1191 ЦК не відповідають обставинам справи, вимогам закону, а тому таке рішення не можна визнати законним і обгрунтованим відповідно до вимог ст.213 ЦПК.
Оскільки обставини справи з’ясовані в повному обсязі, колегія суддів вважає за можливе за наявними в справі доказами ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ураховуючи викладене, на підставі норм Цивільного процесуального кодексу, стст.980, 993, 999, 1166, 1191 ЦК, закону від 23.09.99 №1105-ХІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12.11.2008 та ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 22.01.2009 підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись стст.336, 341, 344, 346 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
ВИРІШИЛА :
Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12.11.2008 та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22.01.2009 скасувати.
У задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Городоцькому районі Хмельницької області до Особи 6 про стягнення виплат по соціальному страхуванню відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.36 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!