Попалися в мережі

Нацкомісія з питань моралі вимагає назвати імена всіх любителів еротики

Верховна Рада в першому читанні прийняла законопроект, що зобов’язує інтернет-провайдерів блокувати сайти або їх розділи з еротичним змістом. Боротьба за суспільну мораль учергове перетворюється на абсурд і загрожує обернутися посиленням цензури.

Робота з Інтернетом

 За проект «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» (№7132), який зобов’язує інтернет-провайдерів обмежувати вільний доступ до сайтів чи їх розділів, котрі нацкомісія з питань моралі визначила як еротичні, проголосувало 276 депутатів. Прикметно, що ініціаторами проекту виступили як «регіонали», так і представники БЮТ і помірковано опозиційної «Нашої України». Серед ініціаторів «засвітилися» також депутати від фракцій Народної та Комуністичної партій.

Таким чином нардепи фактично дозволили Національній комісії з питань захисту суспільної моралі регулювати ту сферу, яку вона намагається взяти під контроль досить давно. Ще у квітні 2010 року нацкомісія намагалася провести подібну норму через парламент. «Оператори і провайдери телекомунікацій зобов’язані вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо обмеження вільного доступу до електрон­них інформресурсів (їх частин), які комісія з питань захисту моралі визначила як еротичні», — мовилося в документі. Не вийшло. У лютому 2011 року комісія вирішила розробити технічні методи ідентифікації користувачів, що порушують норми суспільної моралі в мережі, і встановити для них відповідальність за такі дії. «Ми хочемо впорядкувати й сформулювати етичні норми, що існують у нашому суспільстві, й контро­лювати їх дотримання, особливо в Інтернеті», — заявив голова комісії Василь Костицький. Прикметно, що тоді нацкомісія була за крок від розформування — відповідно до президентської адмінреформи її мали ліквідувати.

Проте минув час. І ось новий закон, котрий об’єднав у собі ініціативи як квітня 2010 року, так і лютого 2011-го. А сама комісія існує й досі.

Проект №7132 передбачає внесення низки змін до закону «Про захист суспільної моралі». Зокрема, він передбачає також зобов’язання інтернет-провайдерів за рішенням суду протягом доби забезпечувати технічними засобами видалення з національного сегмента Інтернету всього того, що завдає шкоди суспільній моралі. У разі розміщення подібного контенту за межами України пропонується зобов’язати провайдера надійно блокувати доступ до нього.

Прийнятий у першому читанні проект зобов’язує провайдера «негайно надавати інформацію, за допомогою якої можна встановити вид інформаційної послуги, особу користувача послуги та інші відомості, які можна отримати за допомогою угоди або домовленості про постачання послуг, місце встановлення телекомунікаційного обладнання, час і місце створення, функціонування інформаційних ресурсів і дані, що стосуються доступу до них користувачів телекомунікаційних систем». Працюватиме з провайдерами Єдина спеціалізована інформаційно-телекомунікаційна система даних щодо стану суспільної моралі, фінансування якої має здійснюватися з державного бюджету. Розпорядником цієї системи передбачається призначити Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі. Правоохоронним органам доступ до неї має надаватися безкоштовно.

Проте спрямований на «захист суспільної моралі» закон суттєво обмежує особистий простір людини, більш того, фактично зобов’язує провайдерів стежити за всіма своїми клієнтами.

На думку фахівців, вимоги нац­комісії та народних депутатів просто нездійснимі. Інтернет-асоціація України вважає технічно неможливим обмеження провайдерами вільного доступу до веб-сайтів або їх частин, визначених комісією як еротичні. Незрозуміло також, яким чином провайдери видалятимуть вміст, котрий потенційно загрожує суспільній моралі, із сайтів Уанету. Крім того, ухвалення цього законопроекту в другому читанні фактично означатиме запровадження в Україні цензури.

 Імітація бурхливої діяльності

 Обмежуючи еротику, та ще й в Інтернеті, нацкомісія суперечить не тільки здоровому глузду, а й самій собі. Так, у 2009 році вона розробила критерії визначення належності матеріалу до порнографії та еротики. Що стосується останньої, то в документі йшлося: «Цілісність еротики — зображення людини в усій різноманітності почуттів, переживань, емоцій... Еротика — це спосіб вільного самовираження художника. Еротика розширює межі людської свободи». Тепер же, виходить, еротика визнана небезпечною для суспільства. Отже, те, що розширює межі людської свободи, для громадянина України сьогодні стає небажаним?

Варто зазначити, що обмеження доступу до еротичної продукції, зокрема й в Інтернеті, депутати й НЕК пояснюють захистом дітей. Крім того, в законі основний акцент робиться все-таки на боротьбі з розповсюдженням порнографічної продукції. Але це не виправдовує ініціаторів законопроекту. Прикметно, що захисники дітей не звернули уваги на випадок, котрий стався на початку жовтня: тоді народний депутат Геннадій Москаль повідомив, що «справу педофілів», яка прогриміла на всю країну в 2009 році, закрито (див. №41/2011 «ЗіБ». — Прим. ред.). В МВС поспішили спростувати слова нардепа: так, 30 вересня винесли постанову про закриття справи, але потім її скасували. Проте вражаючий «прогрес» у справі дозволяє засумніватися, що її доведуть до суду. Якщо це провокація, то так і не покарають того, хто її вчинив, «прославивши» дітей на всю країну. А якщо ні, то педофіли так і не будуть покарані.

Сьогодні Україна є одним з провідних постачальників дитячої пор­нографії. У 2010 році Deutsche Welle опублікувала матеріал, згідно з яким 18% серверів, на яких викладається дитяча порнографія, — на території України. Як зазначило видання, сюди почали перебиратися навіть росіяни. Причина — в Україні подібним бізнесом займатися легко. Прикметно, що в МВС і СБУ нині й без проекту №7132 є правовий інструментарій для боротьби із цією напастю. Проте проблема залишається невирішеною. А ЗМІ щодня повідомляють про зник­лих дітей.

Прийнятий у першому читанні проект значно звужує право українців на особисте життя. Якщо його ухвалять, у розпорядженні НЕК опиняться персональні дані будь-якого громадянина, що користується Інтернетом. З урахуванням того, як охороняють подібні таємниці (на ринках можна купити як бази ДАІ, так і телефонні бази), а також рівня корупції в державі, це означає, що дані про українців будуть доступними всім охочим. Варто також відзначити, що створення єдиної спеціалізованої інформаційно-телекомунікаційної системи даних щодо захисту суспільної моралі потребуватиме фінансових і матеріальних ресурсів, що в нинішніх умовах — зай­ве навантаження для держбюджету. А в нацкомісії тим часом не сумують і готують уже етичний кодекс українського вчителя.

podrobnosti.ua