Уряд прошерстить «єдинників», обкладе «квадрати» та зекономить на відшкодуванні ПДВ
Останній місяць чиновники Уряду, задіяні в підготовці проекту Податкового кодексу, працювали в авральному режимі. Вечір понеділка напередодні відкриття 7-ї сесії парламенту — дед-лайн, установлений Кабміну на підготовку підсумкової версії проекту, — пройшов не менш інтенсивно.
Лідер фракції Партії регіонів у ВР Олександр Єфремов спрогнозував, що 15 вересня Кабмін має затвердити ПК після попереднього обговорення підприємцями, наступного дня він потрапить на розгляд Верховної Ради і «десь до числа 23-го буде готовність винести його на перше читання».
Депутатам буде над чим попрацювати. По суті, доопрацьована версія Податкового кодексу — абсолютно новий документ, котрий сильно відрізняється від того, за який парламентарі голосували. Поки варто зупинитися на найбільш важливих новаціях.
«Спрощенців» помножать на нуль
Клас «спрощенців» звузиться до ринкових торговців, лоточників і мануфактурників. Нова версія глави «Спеціальні режими оподаткування» суттєво відрізняється від первинної.
На перший погляд, у новаціях немає нічого страшного. За новою концепцією, нинішні «спрощенці» поділяються на дві групи: мікробізнес, який продовжує залишатися на спрощеній системі, та малий бізнес, який буде змушений перейти на загальну систему оподаткування, щоправда, на пільгових умовах.
Спрощеною системою зможуть користуватися підприємці, річний обсяг доходів яких не перевищує 300 тис. грн., а кількість найнятих — не більше 2 осіб, включаючи членів сім’ї.
Платники єдиного податку, у формулюваннях Мінфіну, це суб’єкти, котрі займаються господарською діяльністю у сфері інформатизації, роздрібної торгівлі, послуг таксі та ще двох десятків позицій. Для мінімізації критики з боку преси не забув Мінфін і про журналістів: послуги позаштатних кореспондентів також належатимуть до спрощених видів діяльності.
Новими «спрощенцями» мають стати підприємці, які надають індивідуальні послуги: ремонт взуття, годинників і велосипедів, послуги перукарні і ритуальні послуги, виготовлення меблів на замовлення.
Для автоперевізників, зокрема міжнародних, установлений адаптаційний період. Вони зможуть користуватися спрощеним режимом лише до 1 січня 2012 року.
Перелік видів діяльності, що вибувають зі спрощеної системи, набагато ширший. Право користуватися єдиним податком утратять експортери, імпортери, торговці підакцизними товарами, девелопери, власники нерухомості, антиквари, інтернет-торгівці, продавці секонд-хенду. Не зможуть користуватися спрощеною системою підприємці, які займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням та іншими високоприбутковими видами бізнесу. Галузеві лобісти цих сфер діяльності проти, адже на спрощеній системі перебувають близько 90% учасників ювелірного ринку із 7500. Представники малого ювелірного бізнесу вважають, що цю ініціативу Мінфіну лобіюють великі ювелірні заводи, які втратили значну частку ринку і не витримують конкуренції.
Автори кодексу також посилюють вимоги до звітності «спрощенців». Уводиться контроль за їх господарським оборотом, зокрема, «спрощенцями» не можуть бути підприємці, в яких сумарний залишок товарів на складі або торговій точці перевищує обсяг річного доходу, тобто 300 тис. грн. Іншими словами, податкова контролюватиме всі угоди платників ПДВ зі «спрощенцями», і якщо чийсь обіг перевищить 300 тис. грн., до нього виїде перевірка.
Якщо ж платник єдиного податку торгуватиме контрабандним або контрафактним товаром, його позбавлять права застосовувати спрощену систему з моменту встановлення такого порушення протягом 20 звітних періодів. Що¬правда, ця норма запрацює тільки після ухвалення нової редакції Митного кодексу, коли в митників з’явиться право проводити аудит магазинів і базарів. Такі правки до Митного кодексу вже підготовлені й нині перебувають на роз¬гляді Уряду.
Нерухомість — за нормою
Як і було обіцяно, в проекті з’явилася окрема глава, присвячена податку на нерухомість. Загальні параметри новації озвучив Микола Азаров: 10 грн. за 1 м2 платитимуть жителі міст, площа квартири яких перевищує 100 м2 і більше 40 м2 на одну особу. Мешканець села сплатить податок за будинок, площа якого перевищує 200 м2 або ті самі 40 м2 на людину.
Надходження від цього податку зараховуватимуться до місцевих бюджетів. Водночас юристів турбує база оподаткування. Адже бабуся в глухому селі й успішний столичний бізнесмен за одну й ту саму площу платитимуть однакову суму. Щоправда, автори встановлюють так званий регіональний коефіцієнт податку (0,5—1,5) на розсуд місцевих рад. Тобто жителі глибинки теоретично можуть платити 5 грн. за «понадлімітний» квадрат, а мешканці Кончі-Заспи — аж 15.
Утім, об’єктом оподаткування є тільки житлова нерухомість, що дозволить платнику легко уникнути оподаткування. Для цього достатньо зареєструвати надлишкові квадратні метри як нежитлові. Умовно кажучи, власник великого будинку на 1000 м2 200 м2 може зареєструвати як житло, все інше — більярдну, сауну і басейн — віднести до нежитлових допо¬міжних споруд.
Хоча порівняно з невеликою ставкою податку така перереєстрація недоціль¬на — дешевше сплатити податок, ніж змінювати документи. Якщо ж ставки зростатимуть, то оподаткування можна буде «оптимізувати».
Сенс цього податку швидше не в мобілізації доходів бюджету, а в намаганні змінити свідомість населення: платників хочуть привчити платити за активи.
Згодом податок можуть поширити на нежитлову нерухомість — виробничі, торговельні та складські приміщення, як у більшості країн світу.
Захоплююче чтиво
Проект ПК претендує стати бестселером 2010 року. Крім «спрощенців» і податку на нерухомість, у ньому багато дискусійних норм.
Так, після оприлюднення новацій, яке відбулося на початку вересня, дехто помилково сприйняв ідею про скасування ПДВ для експортерів зерна, брухту і дерева як преференцію для галузевого бізнесу. Проте цим податком фактично обкладається різниця між зобов’язаннями і кредитом. В Україні діють дві ставки ПДВ: 0 і 20%. Водночас є перелік товарів і послуг, оплата яких проводиться без ПДВ. А до податкового кредиту можна віднести лише ті сплачені суми ПДВ, які стосуються оподатковуваних у подальшому операцій. Ті, що проходять без ПДВ, такого права не дають. Тобто наявність нульової ставки дозволяла відносити низку операцій до оподатковуваних.
Іншими словами, якщо зернотрейдер купував сировину всередині країни, він у ціні товару сплачував ухідний ПДВ. При перепродажі товару за кордон операція обкладалася податком за ставкою 0% і, відповідно, виникало право на відшкодування ПДВ.
Тепер Уряд планує розширити перелік операцій без ПДВ за рахунок експорту сировини, зокрема зерна, дерева і брухту. Таким чином, приміром, трейдер, купуючи зерно і маючи вхідний ПДВ, не матиме права на податковий кредит і відповідне відшкодування. Для того щоб отримати право на кредит з ПДВ, трейдеру потрібно буде щось зробити із сировиною, наприклад переробити зерно в борошно або крупу, й експортувати вже не зерно, а борошно.
Ці обмеження існували у 2005—2006 роках, проте були скасовані під тиском галузевих лобістів. При цьому новації Уряду мають глибокий економічний сенс.
Річ у тім, що сільськогосподарські виробники, як і лісова та рибна галузі, є платниками ПДВ. Однак до бюджету податок не перераховують, а відповідні суми залишають собі «на розвиток». Тобто всі ті десятки мільярдів гривень на відшкодування ПДВ зернотрейдерам, експортерам лісу та брухту бралися не за рахунок податків, сплачених їхніми контрагентами, як це повинно бути, а за рахунок усіх інших.
Теоретично запрова¬дження цих норм має привести до падіння внутрішніх цін на зерно, ліс та брухт на 15—18%, тобто на суму недоотриманого ПДВ. Однак на практиці цього не буде, оскільки сьогодні ціни на ці групи товарів стрімко зростають у світі. Просто на українському ринку вони будуть збільшуватися повільніше через зменшення прибутковості та зниження зацікавленості в експорті цих груп товарів для підприємців.
Не менш кумедно виглядає ініціатива Кабміну ввести сплату державою пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ. По суті, Кабмін відновлює раніше діючу норму, скасування якої ініціював екс-міністр фі¬нансів Віктор Пинзеник. Однак невирішеним залишається питання: до яких саме платників податків застосовуватиметься ця норма.
В Уряді обговорюється ідея прив’язати її до так званих білих списків платників податків, які не за¬плямували репутацію підо¬зрами з боку ДПАУ або ж зуміли знайти спільну мову зі співробітниками податкової.
Автори ПК обіцяють прописати шестимісячний адаптаційний період (наприклад, Росія та Білорусь запроваджували цей документ частинами), за підсумками якого, можливо, в документ унесуть певні поправки. А може, і не внесуть.
Світлана КРЮКОВА,
«Економічна правда»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!