Голова Ради суддів загальних судів П.ГВОЗДИК

«Сьогодні орган суддівського самоврядування не має важелів впливу на рішення, які приймають інші гілки влади»

Одна з ключових цілей судової реформи передбачала посилення ролі органів суддівського самоврядування. Чи відповідає це сьогоднішнім реаліям і чи мають органи суддівського самоврядування необхідні важелі впливу, аби забезпечувати суддівську незалежність, — нашому тижневику розповів голова Ради суддів загальних судів, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Павло ГВОЗДИК.

«Для ефективнішої роботи члени ради суддів мають працювати на постійній основі»

— Павле Олександровичу, у вересні минулого року вас обрали головою Ради суддів загальних судів. З якими труднощами довелося стикнутися за рік очолювання органу суддівського самоврядування?

— Рада суддів загальних судів, яка була створена у вересні минулого року, це абсолютно новий орган суддівського самоврядування. А тому труднощі, з якими ми стикнулися, переважно пов’язані з організаційними нюансами. Впродовж усього року ми створювали організаційну структуру та набиралися досвіду. Зокрема, сформували підходи до вивчення організації роботи в судах та виробили методику щодо підготовки документів для рекомендації на адмінпосаду.

Цьому питанню й нині приділяється посилена увага, оскільки поки що ми не визначили єдиного механізму. Проте це не говорить про наше небажання. Річ у тім, що в системі загальних судів найбільша кількість адмінпосад і, відповідно, найбільше вимог, які слід ураховувати при вирішенні питання щодо надання рекомендації для призначення. Щоб напрацювати такий механізм, потрібно узагальнити практику. Чим ми, власне, і займаємося.

Крім іншого, діяльність РСЗС ускладнює те, що її представники мають основне місце роботи і можуть збиратися лише раз на місяць. Тому для ефективнішої роботи доцільніше було б, аби члени Ради суддів загальних судів працювали на постійній основі.

— Чи зміняться найближчим часом підходи до принципів роботи РСЗС, чи почне вона нарешті працювати на постійній основі?

— Це залежить від законодавця, а не від нас. Ми зараз напрацьовуємо відповідні пропозиції, адже такий крок потребує серйозної підготовки.

— Що, виходячи з вашого досвіду, складніше очолювати: суд чи раду суддів?

— Напевно, що раду суддів. Складніше насамперед тому, що більший масштаб роботи, а також відсутні адміністративні важелі. Практично я не маю жодних адміністративних повноважень стосовно членів ради суддів та співробітників ДСАУ, які з нами спів­працюють. Очолювати як суд, так і раду суддів складно, але водночас цікаво.

— Як ви ставитеся до того, що кількість членів РСЗС зменшилася до 11 осіб? Чи справляється рада суддів з навантаженням і чи не бракує робочих рук?

— Суддів, які сьогодні присутні в РСЗС, абсолютно достатньо, аби справлятися з визначеним колом зав­дань. Тому збільшувати чисельність членів ради немає потреби. Від того, що поповниться склад органу суддівського самоврядування, його діяльність не покращиться. Як свідчить практика, найбільш ефективна робота в малих групах.

Що стосується додаткових робочих рук, то нам насамперед потрібен апарат, який належним чином забезпечуватиме діяльність ради суддів. Сьогодні ці функції частково покладені на працівників ДСАУ.

— Законодавчо визначена кількість членів ради не забезпечує представниц­тва всіх регіонів. На минулій конференції як один з компромісів було запропоновано принцип ротації, тобто на кожній наступній конференції склад РСЗС мав би змінюватися. Щоправда, на черговій конференції це питання не ставилося. Проблема регіонального представництва в РСЗС вже неактуальна?

— Повсякчас виникають питання, буцімто рада суддів не забезпечує представництва всіх регіонів. Як на мене, це абсолютно не відповідає дійсності. Адже судді, які обрані членами РСЗС, представляють усю нашу країну: є представники із Західного, Центрального регіонів, АРК, місцевих, апеляційних та вищого спеціалізованого судів.

Якщо говорити про представництво кожної області, то потрібно збільшити кількість членів ради до 27. У такому разі виникає інше питання: це мають бути представники апеляційних чи місцевих судів? Таким чином, урешті-решт ми знову прийдемо до 77 чоловік, як було раніше.

— Відповідно до законодавчих змін тепер у радах суддів немає людей, які обій­мають адмінпосади. Пропрацювавши рік в умовах, коли діяло таке обмеження, чи вважаєте, що унеможливлення перебування в складі рад керівництва судів було доцільним?

—Очевидно, що законодавець виходив із зовсім іншого розуміння посади голови суду. Оскільки сьогодні суддівське керівництво позбавили значної частини адміністративно-розпорядчих повноважень, то відпала й необхідність його участі в роботі рад суддів. Крім того, рада, по своїй суті, є органом, який здійснює низку функцій щодо конт­ролю діяльності голів судів. Тому цілком логічно, що ті особи, яких мають конт­ролювати, не входять до РСЗС.

«Об’єднання зусиль двох рад сприяє мобілізації колективної сили в боротьбі з тривалими арештами»

— Нещодавнє звернення глави держави стосовно великої кількості заареш­тованих та тривалого розгляду справ спонукало РСУ та РСЗС консолідувати зусилля і навідатися з перевіркою у проб­лемні регіони. Що ви очікуєте від таких узгоджених дій?

— Безумовно, об’єднання зусиль двох рад сприяє мобілізації колективної сили в боротьбі з тривалими арештами. Звернення глави держави свідчить про те, що це явище стало небезпечним. Ситуація, яка склалась у деяких регіонах, негативно впливає на репутацію нашої країни та перешкоджає європейській інтеграції.

Нещодавно РСЗС вивчала організацію роботи судів у м.Севастополі. Досліджуючи причини тривалого перебування під вартою, ми встановили, що значною мірою це пов’язано не з діяльністю суду, а з роботою органів, які повинні забезпечувати доставку осіб у судові засідання. Тому вирішувати цю проблему необхідно спільними зусиллями судів, прокуратури та підрозділів, які здійснюють тримання та доставлення арештантів. Зі свого боку рада суддів, вивчаючи випадки порушення строків розгляду справ, перевіряє, чи належним чином голова здійснює свої управлінські функції та організовує роботу суду.

Керівництву варто не забувати про такий потужний механізм, як збори суддів, на яких потрібно обговорювати, чому затягується вирішення справи і яких заходів уживає суддя для її оперативнішого розгляду. Крім того, апеляційні суди, які мають надавати методичну допомогу судам нижчого рівня, не завжди роблять це якісно. Сьогодні така методика зводиться до констатації факту та сухої статистики. При цьому відсутній аналіз ситуації.

— Якою має бути методична допомога?

— Вона може надаватися в кількох формах. Наприклад, у вигляді методички, де пояснювалося б, як розглядати ту чи іншу категорію справ. Або це може бути індивідуальна методична допомога. Фактично за роки незалежності в нас напрацьовані тільки методичні рекомендації щодо того, як проводити узагальнення судової практики. Тому сьогодні потрібно розробити методичні рекомендації, де би чітко прописувалися критерії, які необхідно врахувати, щоб визначити, який запобіжний захід слід обрати.

— Як ви ставитеся до того, щоб за тяганину несли відповідальність не лише законники, які її допустили, а й голови судів?

— За порушення розумних строків повинні відповідати особи, які їх умисно допустили. Ми не можемо звинуватити суддю, коли в нього не було реальної можливості розглянути справу у визначений законом строк. Водночас якщо очільник суду надає відпустку працівникові, котрий розглядає справу, в якій особа перебуває під вартою, і не контролює перебігу такої справи, звичайно, це може бути підставою для притягнення голови до відповідальності. Можливо, тут не зовсім правильно говорити про дисцип­лінарну відповідальність, але в нас є свій важіль впливу. Тих керівників, які не можуть опанувати ситуацію в суді, будемо звільняти з посад. Іншого виходу при сьогоднішній ситуації немає. Для того щоб покращити стан справ, ми повинні вживати рішучих заходів.

— Весною цього року РСЗС здійснювала перевірку в судах столиці та Київській області. При цьому голів судів, де була зафіксована тяганина у справах, викликали для пояснень на раду суддів. Чи були такі заходи результативними?

— Результати таких заходів помітні. Внаслідок проведеної роботи кількість осіб, які перебувають під вартою, зменшилася. Щоправда, нам не вдалося досягти кардинального скорочення. Попри певне покращення, чисельність арештантів залишається досить великою.

— Європейський суд в одній зі справ проти України вказував, що в нас відсутній орган, який може контролювати дотримання розумних строків розгляду справ. Як ви вважаєте, чи потрібний такий орган і кого бачите в ролі контролера?

—Я не бачу необхідності у створенні окремого органу. Із цим завданням цілком можуть справлятися апеляційна й касаційна інстанції та ВККС, до якої люди звертаються зі скаргами на суддів, котрі допустили порушення строків розгляду справи.

«РСЗС зацікавлена в тому, щоб посада голови діставалася лідерові»

— Рада суддів господарських судів прийняла положення, яким визначено процедуру висунення кандидата на адмінпосаду. Чи не вважаєте й ви за потрібне розписати цей механізм?

— Спеціального порядку висунення кандидатури на керівну посаду в нас немає. Власне, право ініціативи належить раді суддів. Але це не означає, що до нас не може звернутися особа, яка бажає зайняти крісло керівника, чи голова суду. Я думаю, щось змінювати немає потреби. Якщо ми розпишемо в положенні, за чиїм поданням це відбувається, то вийде, що комусь віддаємо перевагу.

— Коли РСЗС розглядає дві кандидатури на адмінпосаду, в кого більше шансів отримати рекомендацію?

— У таких випадках ми починаємо з ретельного вивчення анкетних даних кандидатів. Після цього з’ясовуємо ставлення колективу суду до претендентів на керівну посаду. Проаналізувавши інформацію, ми запрошуємо їх на засідання РСЗС і під час бесіди визначаємося, чи підходить та чи інша кандидатура на посаду керівника.

Насамперед потрібно, щоб претендент бачив перспективу і міг чітко викласти свої міркування. Інколи ми підтримували осіб, які мали менший досвід, але були більш енергійними та ініціативними. РСЗС зацікавлена в тому, щоб посада голови діставалася лідерові, котрий підтвердить, що може не тільки приймати рішення, а й забезпечувати їх виконання. У цілому за той час, який працює РСЗС, ми не допускали помилок.

— Не так давно ВРЮ за поданням РСЗС звільнила з посади голови Апеляційного суду Вінницької області Людмилу Стеблюк. Чи є вже охочі зайняти порожнє крісло?

— Кандидатури є, але вони ще вивчаються. Л.Стеблюк звільнили з посади голови через те, що вона практично не виконувала своїх обов’язків. Прикро, але Людмила Павлівна навіть не розуміла того, що має виконувати. У своєму колективі вона не була лідером. Коли ми досліджували ситуацію в цьому суді, то помітили серйозні порушення. При цьому Л.Стеблюк запевняла, що все добре. Замість того щоб прислухатися до наших рекомендацій, вона почала боротися з колективом, не задоволеним її діяльністю.

— В яких ще судах РСЗС досліджувала стан організації роботи? Які найпоширеніші недоліки помічають члени ради суддів? Чи контролюється процес виправлення помилок?

— Таких масштабних досліджень стану організації роботи, як в Апеляційному суді Вінницької області, ми ще не проводили. Проте, гадаю, протягом наступного року представники РСЗС побувають в усіх судах. Як свідчить практика, такі візити дуже корисні. Після того як члени РСЗС відвідали суди Севастополя, стан організації роботи в них значно покращився. Очевидно, контроль мобілізує суддів.

«Забезпечення незалежності суддів значною мірою залежить від інших гілок влади»

— На переконання голови РСУ Ярослава Романюка, наразі органи суддівського самоврядування не повною мірою гарантують незалежність суддів. За даними моніторингу, лише 36,1% опитаних законників уважають, що діяльність РСЗС щодо захисту незалежності суддів є ефективною. Чи має РСЗС реальні важелі впливу, щоб гарантувати суддівську незалежність? Чого бракує раді суддів для 100-відсоткової ефективності?

— Виконання одного з фундаментальних обов’язків органу суддівського самоврядування — забезпечення незалежності суддів — значною мірою залежить від дій інших гілок влади. Сьогодні орган суддівського самоврядування не має важелів впливу на рішення, які приймають інші гілки влади. Ми навіть не маємо своїх представників у Верховній Раді та Кабміні. А така необхідність уже назріла. Коли говоримо про судову владу, то це певною мірою теоретична конструкція, оскільки відсутній орган, який би її представляв.

— У законі прописано, що конференція суддів — це єдиний орган суддівського самоврядування, який обговорює і вирішує питання щодо фінансування діяльності служителів Феміди. Чи можна реалізувати цю норму на практиці?

Наступного року ми намагатимемося реалізувати її на практиці. Спробуємо сформувати й затвердити бюджетний запит. Одначе, щоб реалізувати такі наміри, нам потрібен апарат. Адже для 11 членів ради, які працюють у різних регіонах, це не так просто.

«Судді вищих судів не повинні працювати в режимі першої інстанції»

— Ви працювали в Апеляційному суді Івано-Франківської області, зараз — у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ. Де більше навантаження?

— Звичайно, більше навантаження в столиці. Крім обов’язків судді, у мене значний обсяг роботи як у голови РСЗС. За характером я активна людина, тому роботи мені вистачало і в Апеляційному суді Івано-Франківської області, й у ВСС.

— Судді постійно скаржаться на велике навантаження. Як можна розвантажити законників, зокрема представників ВСС?

— Перш за все для цього необхідно чітко визначити категорії справ,  рішення в яких можуть оскаржуватися до касаційної інстанції. Потрібно зробити так, щоб за допомогою процесуальних та організаційних фільтрів до вищого спецсуду надходила менша кількість справ. Судді вищих судів не повинні працювати в режимі першої інстанції. Завданням вищого спеціалізованого і Верховного судів є забезпечення єдності судової практики. Сьогодні представники вищого суду визначають правильність конкретного рішення. При цьому механізм формування єдиної практики наразі відсутній. Очевидно, що ми не врятуємо ситуацію постановами пленуму ВСС. Суддя повинен бути аналітиком, а його сьогодні поставили на конвеєр.

— 1 жовтня ВСС відсвяткував свою першу річницю. Чи відпрацьований вже алгоритм роботи суду, чи вирішені всі організаційні нюанси?

— Всі організаційні моменти, що стосуються розгляду цивільних і кримінальних справ, уже вирішено. Судові палати працюють безперебійно. Ми прийняли перші дві постанови пленуму ВСС. Водночас судді ВСС зіткнулися з матеріально-технічними труднощами. Нам катастрофічно не вистачає місця. Судді тісняться в одному кабінеті, а апарат узагалі ніде розмістити. Звичайно, обмеження в просторі ускладнюють роботу. Зараз голова ВСС займається цим питанням, і вже найближчим часом нам обіцяють покращити умови.

— Яка судова система, на вашу думку, найбільше підходить для нашої країни?

— Я вважаю, що потрібно повернутися до тієї системи, яка існувала в Радянському Союзі. Три судові ланки: місцеві, апеляційні та вищі суди (може бути й Верховний суд, який би об’єднував усі види юрисдикції). Всі суди мають бути об’єднані в межах цих трьох ланок. Радянська система була проста і зрозуміла громадянам. А ми сьогодні наближаємося до ситуації, яка існує в США, де законодавство занадто ускладнене.