Дискримінація по матері

Чи варто нам наслідувати європейську моду на «несексистську» мову?

Рада Європи рекомендує всім 47 членам, включаючи Україну, відмовитися в офіційному зверненні від «сексистської» мови. Для цього слова «мати» і «батько» хочуть замінити терміном «батьки», а в однині — «батько».

У резолюції ПАРЄ йдеться, що «уявлення про домогосподарку є традиційною моделлю поведінки, яку приписують жінці, а це заважає встановленню повного рівноправ’я статей». Чи відповідають такі рекомендації традиціям українського народу?

З ініціативою відмінити слова «мати» і «батько» виступила представниця Со¬ціалістичної партії Швейцарії Доріс Штумп. За даними німецької газети Bild, вона закликала не зображати жінок як «пасивних і другорядних істот, матерів і сексуальних об’єктів».
Швейцарія є прикладом уживання нейтральної та політкоректної лексики в діловому спілкуванні. Місцеві чиновники замінюють слова «мати» і «батько» на «один з батьків» або рідше «батько».
Питання про рівно¬правність статей порушується в Європі часто. Так, у 2006 році у Франції було запропоновано відмінити поняття «мадемуазель», яке використовується для звернення до незаміжньої дівчини, і залишити тільки «мадам», що вживається відносно заміжньої пані.
Вся ця кампанія проходить під знаком боротьби за рівність статей та усунення сексуально зумовленої дискримінації. Якщо йти далі, то скоро доведеться відмінити й інші зумовлені статевою належністю слова: «син» і «дочка», «брат» і «сестра», «бабуся» й «дідусь», а також, за логікою речей, «чоловік» і «жінка». Всі ці слова будуть замінені безособовим третім родом «воно», або безособовим — «вони».
Зрозуміло, що європейцям це потрібно практично з однією метою — для пов¬ної легалізації одностатевих стосунків. Проте в даному випадку Європа схожа на удава, який ковтає свій хвіст. Адже цивілізація, котра проголосила найвищою цінністю індивідуальність людини, сама ж її і знищує. Індивідуальність людини, її особисті цінності в сучасному західному суспільстві знищуються універсальним «воно», тотальним інформаційним, соціальним і фінансовим контролем над особистістю. Схоже, Європа уві¬йшла в одне з Дантових кіл пекла, в якому гіперболізовані права одних людей (часто меншини) починають знищувати і дискримінувати права інших (часто більшості).
Чи сприяє це меті відродження і розвитку культури українського народу? — запитання риторичне. Адже багато країн, котрі поважають себе, і народи — від Саудівської Аравії до Китаю і Японії — обирають власний шлях розвитку.
Для кожного народу джерелом духовних сил були, є і будуть свої традиції та культура. У конкретному випадку, архітиповому для українського народу (напевно, як і для всіх слов’янських) є культ матері — символу роду, життя, любові. Він пронизує всю українську культуру, кожну форму її вираження: чи то літературу, живопис, чи народну твор¬чість. Без цього поняття фактично неможливо уявити українську культуру.
Що ж тоді, наслідуючи «модне віяння» Європи, нам теж потрібно відмовитися від самого поняття «мати»? У такому разі, напевно, всі наші предки, які загинули за право нащадків вільно розвивати свою культуру, перевернуться у трунах. Наші матері нас теж не зрозуміють.
Не в нас — на Заході було придумано термін «гуманітарна інтервенція», метою якої є універсалізація та знеособлення всього світу. Її натхненники чудово розуміють, що суспільство, позбавлене цінностей гуманізму і духовності, зрештою приречене на поразку.

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, народний депутат України,
заслужений юрист України