Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе тільки в разі незаконної відмови в прийнятті такого об’єкта в експлуатацію
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
20 квітня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до Особи 6, Особи 7, Особи 8, Особи 9, третя особа — Виконавчий комітет Одеської міської ради, про знесення об’єкта самочинного будівництва та за позовом Особи 7, Особи 8, Особи 9 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Особа 10, Особа 11, Особа 12, Особа 6, Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Родос», Особа 13, про визнання права власності, за касаційними скаргами управління архітектури та містобудування Одеської міської ради і Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м.Одеси від 1.04.2008 та ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 11.06.2008,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2007 року Особа 7, Особа 8, Особа 9 звернулися до суду з позовом до Особи 6 про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок. Свої вимоги обгрунтовували тим, що за згодою Особи 6, власника земельної ділянки за Адресою 1, за власні кошти збудували на цій ділянці житловий будинок загальною площею 593,3 м2. Оскільки Особа 6 їхнє право власності не визнає, а будівництво проведене без належно оформленого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, після уточнення позовних вимог просили визнати за ними право спільної часткової власності на житловий будинок загальною площею 593,3 м2, розташований за Адресою 1, і виділити їхні частки в натурі.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 27.08.2007 позов задоволено.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 14.03.2008 рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.08.2007 скасовано за нововиявленими обставинами.
У грудні 2007 року УАМ Одеської міської ради звернулося до суду з позовом до Особи 6 про зобов’язання знести за власні кошти об’єкт самочинного будівництва, розташований за Адресою 1.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 14.03.2008 до участі у справі за позовом УАМ Одеської міської ради як співвідповідачів залучено Особу 7, Особу 8, Особу 9.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 14.04.2008 справи за позовами УАМ Одеської міської ради та Особи 7, Особи 8, Особи 9 об’єднані в одне провадження.
Після уточнення позовних вимог Особа 7, Особа 8, Особа 9 просили визнати право власності за Особою 7 на житловий будинок загальною площею 164,7 м2, розташований за Адресою 2; за Особою 8 — право власності на житловий будинок загальною площею 216,9 м2, розташований за Адресою 3; за Особою 9 — право власності на житловий будинок загальною площею 211,5 м2, розташований за Адресою 4.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 1.04.2008, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.06.2008, у задоволенні позову УАМ Одеської міської ради відмовлено, позов Особи 7, Особи 8, Особи 9 задоволено: визнано за Особою 7 право власності на житловий будинок загальною площею 164,7 м2, розташований за Адресою 2; за Особою 8 — право власності на житловий будинок загальною площею 216,9 м2, розташований за Адресою 3; за Особою 9 — право власності на житловий будинок загальною площею 211,5 м2, розташований за Адресою 4.
УАМ Одеської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 1.04.2008 та ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 11.06.2008, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 7, Особи 8, Особи 9 відмовити, позов УАМ Одеської міської ради задовольнити.
Виконком Одеської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 1.04.2008 та ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 11.06.2008, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до змін, унесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Задовольняючи позов Особи 7, Особи 8, Особи 9 та відмовляючи в задоволенні позову УАМ Одеської міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що житловий будинок зведений на належній Особі 7, Особі 8, Особі 9 земельній ділянці без порушення державних будівельних, санітарних норм та прав інших осіб.
З таким висновком судів погодитися не можна.
За положеннями ч.2 ст.6 Конституції, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Згідно з пп.1 п.«б» ч.1 ст.31 закону від 21.05.97 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Згідно з ст.9 закону від 20.05.99 «Про архітектурну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст.24 закону «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тобто заінтересовані особи зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, в разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування (далі — дозвіл на будівництво).
Відповідно до чч.1, 2, 3, 7 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі суттєвого відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе в тому разі, якщо в прийнятті такого об’єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, необхідних для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
Судом установлено, що Особі 6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 14.06.2007 належала земельна ділянка площею 0,0457 га із цільовим призначенням — для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд — за Адресою 1. Власниками суміжних земельних ділянок є Одеська міська рада, Особа 10, Особа 11,Особа 12, ТОВ «Родос» та Особа 13. За письмовим дозволом Особи 14 від 16.06.2007 Особа 7, Особа 8, Особа 9 протягом 2006—2007 років самовільно побудували три житлові будинки: загальною площею 164,7 м2 за Адресою 2;загальною площею 216,9 м2 за Адресою 3;загальною площею 211,5 м2 за Адресою 4, що підтверджується технічними паспортами, виготовленими бюро технічної інвентаризації. Відповідно до припису від 27.12.2006 протоколу про порушення у сфері містобудування від 20.09.2006 та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 22.09.2006 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Одеської міської ради встановлено, що вказані житлові будинки споруджені Особою 6 самовільно, без оформлення проектної та дозвільної документації, та зобов’язано Особу 6 припинити будівництво. За договором дарування від 15.12.2007 Особа 6 безоплатно передав у власність Особі 7, Особі 8, Особі 9 спірну земельну ділянку площею 0,0457 га в такому співвідношенні: Особі 7 — 0,0125 га, Особі 8 —0,0157 га, Особі 9 — 0,0175 га. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2008 №076/2008 указані об’єкти самовільного будівництва (житлові будинки за Адресою 2, Адресою 3, Адресою 4) відповідають державним будівельним і санітарним нормам, мають 100% готовності для експлуатації; спричинення шкоди користувачам суміжних земельних ділянок не виявлено.
Оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних щодо звернення позивачів до органів місцевого самоврядування про прийняття в експлуатацію спірних житлових будинків, а також про відмову цих органів у його вирішенні, висновок суду про визнання права власності на самочинно збудовані споруди є передчасним.
При цьому, поклавши в основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи, суд не врахував, що в справі відсутні висновки державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) з питань відповідності будівництва об’єкта архітектури проектній документації, державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови населених пунктів.
Не перевірив суд і дотримання позивачами вимог ч.3 ст.376 ЦК щодо надання кожній з них земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Таким чином, на порушення вимог стст.214, 215 ЦПК, суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
Згідно з ст.33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа, за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача, розглядається спочатку.
Особа 7, Особа 8, Особа 9 звернулися з позовом про визнання права власності до Особи 6, зазначивши Одеську міську раду як третю особу.
З матеріалів справи та судового рішення не вбачається, що Особа 7, Особа 8, Особа 9 заявляли клопотання про заміну відповідача, а суд таку заміну провів з відмовою в позові до неналежного відповідача, проте, за змістом судового рішення, відповідачем є Виконком Одеської міської ради.
Апеляційний суд на вказані порушення норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, доводів апеляційних скарг не перевірив та постановив ухвалу, текст якої є ідентичним рішенню суду першої інстанції.
За таких обставин і з підстав, передбачених ч.2 ст.338 ЦПК, судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційні скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради й управління архітектури та містобудування Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 1.04.2008 та ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 11.06.2008 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.68 МБ)
Матеріали за темою
До уваги ошуканих інвесторів компанії ТММ
04.02.2024
Розширено перелік сервісів, доступних у ЦНАП
10.07.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!