Перший заступник голови Ради федерації РФ Олександр Торшин запропонував створити суд Співдружності Незалежних Держав з прав людини. При цьому зазначається, що його не слід розглядати як альтернативу Європейському суду. Як пояснив О.Торшин, у громадян Росії буде вибір між Страсбургом і судом з прав людини країн СНД.
Вибір інстанції
Російському сенаторові здається, що жителі країн СНД віддадуть перевагу новому суду, в якого будуть переваги перед Страсбургом. Але, швидше за все, це припущення ні на чому не грунтується. Звертатися до Європейського суду з прав людини громадян змушує недовіра до національних органів правосуддя. Апелюють до Євросуду — незалежного органу, рішення якого не пов’язані з побажаннями виконавчих органів та правозастосовувачів у окремих країнах. СНД ж, під егідою якої О.Торшин хоче створити локальний суд з прав людини, як об’єднання країн саме по собі не має статусу, проекція якого могла б створити суду з прав людини СНД репутацію, близьку до тієї, що є в страсбурзького суду.
Співдружність Незалежних Держав не виправдала практично жодного очікування, які на неї покладали при створенні. Якщо навіть не звертати уваги на вихід з СНД Грузії, то можна пригадати й необов’язковість застосування численних модельних законів, прийнятих Міжпарламентською асамблеєю, і невдалу спробу «реанімації» Співдружності за допомогою створення Митного союзу й низку інших прикладів.
Та й репрезентативність суду СНД апріорі буде підпорядкована переконанням представників владних структур країн — учасниць СНД через автократичність режимів у більшості з них. Тому люди, котрі втомилися добиватися справедливості в національних судах, навряд чи підуть до суду СНД з прав людини, бо на психологічному рівні він буде ідентичний національним судам — як за складом, так і за компетенцією.
Конвенція СНД
Репутація міждержавного об’єднання і характер політичних режимів країн, що до нього входять, надзвичайно важливі для забезпечення працездатності створюваних ним інститутів. Міжамериканська конвенція з прав людини, яку прийняли 20 листопада 1969 року на дипломатичній конференції в Коста-Риці, багато в чому скопійована з європейської (підписана 12 з 19 держав, що брали участь), був створений Міжамериканський суд з прав людини з функціями, аналогічними Євросуду. Але його діяльність виявилася неефективною. За роки свого функціонування суд, наприклад, виніс трохи більш ніж 10 консультативних висновків та рішень.
Та й на якій правовій основі буде функціонувати суд Співдружності? Основним джерелом, з яким Страсбург співвідносить будь-яку оспорювану норму і на основі якого він функціонує, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яку, вступивши до Ради Європи, Росія ратифікувала в березні 1998 року. Пропонується керуватися Конвенцією СНД про права і основні свободи людини від 26 травня 1995 року, але її, окрім Росії, ратифікували тільки Таджикистан і Білорусь. Парламентська асамблея Ради Європи визнала закладені в ній механізми захисту прав людини слабкішими, ніж в європейській конвенції. Тобто, по суті, громадяни країн СНД, для яких пропонується створити новий суд, автоматично поступляться обсягом своїх прав, якщо звернуться до нього.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.68 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!