21 вересня в Джорджії був страчений Трой Девіс, якого визнали винним у вбивстві поліцейського Марка Мак-Фейла, скоєному в 1989 році. Вирок постановили ще в 1991-му, проте його виконання не раз відкладалося. У США проходили акції протесту, учасники яких вимагали відмінити страту. Вони стверджували, що достатніх доказів вини Т.Девіса надано не було. Проти страти висловлювалися, зокрема, папа римський Бенедикт XVI, екс-президент США Джиммі Картер та експерти ООН з прав людини.
Прохання захисту про пом’якшення покарання для Т.Девіса відхилили 20 вересня. Відхилено було і прохання адвоката про те, щоб ув’язненого перевірили на детекторі брехні. За помилування Т.Девіса було зібрано близько мільйона підписів. Люди, присутні біля в’язниці в м.Джексоні, де вирок мали виконати, надії не втрачали. Там було кілька сотень чоловік, в основному противників страти. Учасники акції поводилися спокійно, проте за ними все ж таки стежило більш ніж 100 поліцейських.
Спочатку страту призначили на 19.00 за місцевим часом, але її відклали на кілька годин. У цей час Верховний суд США розглядав чергову апеляцію на вирок. Її відхилили. Т.Девісу зробили смертельну ін’єкцію.
Подія була настільки непривабливою, що й твердим прихильникам страти було про що замислитися. Засуджений до останнього моменту не вірив, що його страчують. У попередні роки — у 2007-му і двічі у 2008-му — Т.Девісу вже призначали час страти, проте потім вона переносилася. Так, у жовтні 2008 р. Верховний суд США скасував страту за 2 години до виконання вироку. У 2009 р. Верховний суд розпорядився знов розглянути справу, проте суддя в Саванні ухвалив, що для скасування рішення присяжних немає підстав.
Страту засудили Рада Європи, Франція та Німеччина. З надзвичайно різкою заявою виступила Amnesty International. За оцінкою організації, через страту Т.Девіса система правосуддя в США була «розхитана до основ». У зверненні підкреслюється й головна претензія до події — у винності страченого існували сумніви.
Головне, на що звертали увагу прихильники версії невинності Т.Девіса, — це те, що 7 з 9 свідків, котрі дали показання проти нього, згодом або відмовилися від них, або дали інші, що суперечать першим. Пістолет, яким було здійснено вбивство, не знайшли. Висловлювалися підозри, згідно з якими спочатку свідки говорили під тиском поліції. Стверджувалося навіть, що в злочині зізналася інша людина, проте суд визнав це свідченнями з чужих слів і не взяв до уваги.
Противники страти вважали, що Т.Девіс став жертвою прагнення поліцейських якнайшвидше знайти винного в смерті колеги. А на задньому плані, як завжди в подібних випадках, була підозра в тому, що поліція могла керуватися расовими забобонами (Т.Девіс — чорношкірий).
Що стосується показань свідків, то в США дискусії з приводу того, наскільки можна їм довіряти, останнім часом ведуться все активніше. Випадки, коли через багато років знаходяться докази невинності людини, засудженої до смерті на основі свідчень очевидців, іноді дійсно трапляються.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.43 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!