Осінній марафон на приз президентської республіки
Головною інтригою нового політ¬сезону стане ймо¬вірність повернення до президентсько-парламентської республіки формату 1996 року. Принайм¬ні цей напрям докладання зусиль Президент озвучив на День незалежності. Хоча аналітики відзначають, що країна вже фактично повернулася до цієї форми правління навіть з більшим ухилом шальок владних терезів у бік глави держави.
Завдання- максимум
Суб’єктами, здатними скасувати політреформу 2004 року, називають Україн¬ський народ, Верховну Раду та Конституційний Суд. Перший може висловити свою волю на референдумі, другий — двічі проголосувати за втрату чинності законом №2222, третій — ухвалити рішення, в якому констатувати порушення процедури ухвалення змін до Конституції.
Є й четвертий, комбінований, спосіб: прийняти на всеукраїнському референдумі новий Основний Закон, яким принагідно завершити конституційну реформу в частині повноважень місцевого самоврядування. У такий спосіб можна забезпечити позитивний супровід необхідності переписування Конституції, основною метою якого буде названо перерозподіл влади на користь місцевих органів.
Обрати цей шлях закликає, зокрема, Голова ВР Володимир Литвин. Він уважає, що «парламент зобов’язаний довести до логічного завершення конституційний процес, який було розпочато, і зокрема, щодо організації влади на місцях».
На необхідності такої реформи наголошує й екс-спікер Арсеній Яценюк. Він, зокрема, пропонує ліквідувати державні адміністрації й, за польським зразком, запровадити інститут префектів, яких призначатиме Президент. А на обласному рівні дати можливість радам утворювати виконавчі комітети й самостійно визначати розподіл коштів місцевих бюджетів.
Прикметно, що Віктор Янукович також не проти передати більше влади на місця. «Вважаю, що велике значення має потреба під¬силення регіонального самоврядування. Є необхід¬ність проведення адміністративної реформи. А без змін до Конституції це неможливо», — зазначив він в інтерв’ю китайським ЗМІ.
Його одвічна опонентка Юлія Тимошенко також обі¬цяє, що «перед наступними виборами ми будемо об’¬єднувати людей навколо нового проекту Конституції». Які саме вибори — парламентські чи президентські — маються на увазі, вона не уточнила. Очевидно, цей документ стане новим лейтмотивом її передвиборної кампанії 2012 року. Залежно від результату «біло-червоні» й визначатимуться як зі зміс¬том, так і зі строками чергового редагування Основного Закону.
Курс 300
У чинного глави держави вибір ширший, хоча часові рамки дещо вужчі. Він уже відзначив, що саме Конституція 1996 року «від¬повідає світовим стандартам». Виступаючи на майдані Незалежності, гарант окреслив своє бачення владного устрою: «Це сильний Президент, в якого є практичні важелі координації контролю над реалізацією ключових питань реформ та стратегічного курсу держави». З огляду на висловлене побажання, що «така політична система повинна запрацювати якомога швидше», шлях до неї через парламент чи/та референдум занадто довгий.
Значно коротше — через вул. Жилянську. За прогнозами, свій вердикт із цього приводу єдиний орган конституційної юрисдикції може оприлюднити до кінця жовтня. Проте і втручання Конституційного Суду, на думку окремих експертів, може виявитися недостатньо.
Висловлюються припущення, що КС констатує порушення процедури ухвалення закону №2222, але останнє слово залишить за нардепами. Тоді коаліції доведеться віднайти 300 голосів для позитивного голосування. Й, оскільки завітної чисельності наразі немає, цей шлях заведе в глухий кут. Та й кожен наступний голос коштуватиме дедалі дорожче.
З погляду конституційного права, рішення КС не потребує легітимізації та набуває чинності з моменту оприлюднення. Хоча, дійсно, вердикт Суду може спричинити бурхливі дискусії правників і не менш резонансні протести опозиції. Наприклад, у частині строків повноважень чинного парламенту, оскільки, за первісним текстом Конституції, всі представницькі органи обиралися на 4 роки.
Заради зняття політичної напруженості «регіоналам» краще поступитися в цьому питанні. Але чи ви¬стачить у партійного керівництва сміливості вкоротити собі депутатського віку? Та й у партнерів по коаліції мало бажання на рік раніше йти на вибори.
Водночас перспектива дострокового прощання з мандатом може, навпаки, допомогти знайти однодумців у лавах опозиції. Тоді, на виконання рішення КС, можна буде 300-ми голосами одночасно зі схваленням повернення до «старої» Конституції, визначити й дату проведення чергових парламентських виборів, скажімо, в березні 2012 року. Юридично — не бездоганно, але певні пристрасті вгамує.
Влада з народних рук
Начебто простіше отримати «сильні» повноваження з рук народу. Принаймні представники опозиції для проведення конституційної реформи також схильні звертатися за народною підтримкою. Зокрема, А.Яценюк наголошує, що «будь-які зміни до Конституції повинні пройти все¬український референдум, перше голосування в парламенті, друге голосування в парламенті й тільки потім — підпис Президента».
Щоправда, Основний Закон такої процедури не вимагає: референдумом схвалюються зміни тільки до трьох «захищених» роз¬ділів. Проводити ж консультативне опитування, як засвідчив досвід 2000 року — марне витрачання коштів.
Проте, очевидно, рано чи пізно акт найвищої юридичної сили доведеться змінювати. І не тільки заради місцевого самоврядування. Наприклад, розпочата судова реформа також вимагає коригування низки положень Основного Закону, аби Президент і Верховна Рада принаймні не виконували ролі «анг¬лійської королеви» в призначенні та обранні суддів. Та й з призначенням керівництва судів також очікуються складнощі через відсутність у Конституції прямої вказівки на орган, який може їх здійснювати.
Додамо сюди ж ідею двопалатного парламенту, від якої ще не відмовилися, реформу кримінальної юстиції, мовне питання та позаблоковий статус — й отримаємо неосяжну різноманітність пропозицій з удосконалення Основного Закону. Але чим грандіоз¬ніші плани, тим менше шансів на їх утілення в життя. Отже, до глобальних цілей скоріше йтимуть маленькими кроками, роблячи ставку не стільки на думку народу, скільки на здат¬ність переконати його в тому, що все, що не робиться, піде йому на користь. Силою аргументів чи навпаки — залежатиме від виконавців цього завдання.
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!