У руках Києва опинилися важливі економічні важелі
Газ і нафта дійсно дуже легко спалахують. Наприкінці серпня енергетична тематика знов розі¬гріла українську по¬літику, а разом з нею Центральну і Східну Європу. Крім Києва, залученими до проектів, які можуть порушити геополітичну рівновагу в регіоні, виявилися Білорусь, Росія і Литва.
Газова монополія
Недавня новина стосується початку переговорів між Москвою і Києвом про створення єдиного супермонополіста в газовому секторі, який згідно з планом повинен народитися від злиття російського «Газпрому» і українського «Нафтогазу». 20 серпня глава «Газпрому» Олексій Міллер і український міністр енергетики Юрій Бойко зустрілися, щоб реалізувати проект, який стосується видобутку блакитного палива в Росії, його транзиту через територію України і розвитку енергетичної інфраструктури нашої країни.
«Під час зустрічі почалися переговори про створення нової єдиної енергетичної компанії, — йдеться в повідомленні «Газпрому». — Ми задоволені перебігом переговорів, рівнем співпраці з «Нафтогазом», особливо в тому, що стосується підписання нових довгострокових контрактів про забезпечення Києва газом і його транзит через українську територію».
Нагадаємо: пропозиція об’єднати «Газпром» і «Нафтогаз» в єдину компанію несподівано надійшла від російського прем’єр-мі¬ністра Володимира Путіна українському колезі Миколі Азарову в травні цього року на зустрічі в Сочі. Проте, на думку багатьох експертів, мова не йде про злиття на рівних умовах, оскільки українській стороні належатиме тільки 6% акцій.
Тому опозиція, по-перше, звинуватила Кремль у намірі поширити свій контроль на українську газотранспортну систему, щоб панувати в економічному, а отже, і в політичному плані. По-друге, звинуватила Адміністрацію Президента і Уряд у зраді національних інтересів, у розпродажі основних галузей української індустрії заради вигоди фінансових магнатів. І дійсно, об’єднатися хочуть й інші колоси найважливіших економічних галузей регіону — від ядерної енергетики і гідроелектроенергетики до літакобудування (відповідна пропозиція В.Путіна прозвучала на тій же зустрічі в Сочі).
Енергетичний удар
Скандал, пов’язаний з блакитним паливом, стався 19 серпня. Суд Шевченківського району м.Києва підтвердив рішення Арбітражного суду м.Стокгольма щодо спору між «Нафтогазом» і «Росукренерго», загадковою компанією, зареєстрованою в Швейцарії, на 50% контрольованою «Росгазаг», філією «Газпрому», і на 50% — швейцарською компанією Centralgas Holding, що є агентом двох українських олігархів Івана Фурсіна і Дмитра Фірташа.
«Росукренерго» був монополістом у галузі продажів туркменського газу (дешевшого, ніж російський, який «Газпром» продає Києву) і діяв як посередник в енергетичних переговорах між Москвою і Києвом до листопада 2009 р. У січні Росія та Україна домовилися про ліквідацію швейцарської компанії, а «Газ¬пром» надав «Нафтогазу» право використовувати газ «Росукренерго», який зберігається в українських сховищах. Колишній посередник, проте, подав позов до Арбітражного суду м.Стокгольма, звинувативши українську компанію в крадіжці блакитного палива і недотриманні умов контракту, що діє з 2006 р.
8 червня 2010 р. суд ¬ухвалив, що компанія «Наф¬тогаз» повинна повернути 11 млрд м3 газу і заплатити $5,5 млрд на користь компанії, контрольованої Д.Фірташем. Ні «Газпром», ні Київ ніяк не відреагували на це рішення. Навпаки, новий Уряд взяв на себе всі зобов’язання попереднього, очолюваного Юлією Тимошенко. Крім того, СБУ зробила запит, який дуже скоро привів до арешту деяких компаньйонів леді Ю.
Від такого енергетичного удару Київ має можливість оговтатися за допомогою Білорусі і Литви. Проте вже на іншому фронті, нафтовому. Мінськ готовий поступитися Києву 5 з 9 млн т нафти, імпортованої з Венесуели за право транзиту через Україну. Ця можливість цілком конкретна, тим більше що уряд Білорусі вже уклав договір з Литвою про використання її нафтопроводів.
Перевезення нафти по Чорному морю до Одеси коштувало б значно менше, ніж до Клайпеди на Бал¬тійському морі. Проте умова залишається в силі. Дійсно, якщо білоруська сторона готова до переговорів, Київ повинен зробити рішучий і сміливий крок, змінивши використання нафтопроводу Одеса — Броди.
Цей нафтопровід будувався протягом 1996—2001 рр., але запрацював тільки в 2004-му, коли Київ, щоб протистояти енергетичній залежності від Росії, вирішив використовувати його у зворотному напрямі: з України до Білорусі. Це рішення було анулюване Урядом Віктора Януковича, який відновив оригінальне використання нафтопроводу, — для перекидання сирої нафти російського консорціуму TNK-BP з міста Броди до Одеси. Цей напрям Київ зобов’¬язаний зберігати ще 2 роки, оскільки перший Уряд ¬В.Януковича уклав договір з Москвою з метою задіяти нафтопровід «Дружба», який перекачує нафту з Росії в балтійські країни і Білорусь, природним продовженням якого є нафтопровід Одеса — Броди.
Отже, Київ може прийняти сміливе рішення, змінивши джерело постачання і політико-енергетичну залежність від Кремля. Згідно з думкою деяких експертів «білоруський варіант», можливо, і вигідний. Але важко припустити, що вертикаль влади в Україні кине виклик Москві і передчасно відмовиться від угоди про використання нафтопроводу «Дружба», втративши можливість отримати економічно вигідні й політично незалежні поставки.
До того ж «білоруський варіант» виключить можливість перегляду Кремлем ціни, що стягується за постачання природного газу, на яке так сподівається український Уряд. На думку Кабміну, попри знижку, отриману після підписання В.Януковичем і Дмитром Медведєвим харківської угоди, ціна на паливо дуже обтяжлива для української економіки.
Маттео КАЦЦУЛАНІ,
«Il Legno Storto»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!