Більшість майбутнього

Суддівської переваги у ВРЮ доведеться чекати роками

Одним з найбільш дискусійних нюансів під час підготовки реформи третьої гілки влади стало питання щодо призначення суддів на адмінпосади та їх звільнення. Зрештою, народні обранці зробили головною в цій справі Вищу раду юстиції, яка відповід¬но до новацій має стати «суддівською». Щоправда, служителі Феміди в її лавах поки що перебувають у меншості, і так буде ще не один рік.

Окрилені реформою

За кілька останніх місяців роботи ВРЮ суддів¬ський корпус розпрощався з трьома десятками суддів, у діях яких ВРЮ знайшла порушення присяги. Між іншим, за історію існування цього конститу¬ційного органу (12 років) було звільнено 113 служителів Феміди, які заплямували мантію. Зважаючи на таку активізацію роботи, яку у ЗМІ охрестили «генеральним прибиранням», «чисткою мантій», а дехто — навіть репресіями, до кінця цього року Рада може побити рекорд по кількості звільнень.
У самій ВРЮ запевняють, що надмірних заходів Рада не вживає, а лише виконує свою роботу, а такій оперативності посприяла насамперед судова реформа, яка розблокувала діяльність цього органу. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження», який було прийнято 13 травня 2010 р., зменшено кількість членів, необхідну для проведення засідання. Тож наразі, як пояснюють представники Ради, накопичилася велика кількість подань з минулого року, до яких раніше через відсут¬ність кворуму руки не доходили.
Утім, з початком епохи звільнення суддівських лав усе частіше лунають заяви щодо перетворення ВРЮ, активність якої лякає служителів Феміди, в каральний непідконтрольний орган. На цьому неодноразово наголошували очільник ВС Василь Онопенко, а також ті, хто потрапив під колеса очисного механізму. Зокрема, колишній суддя Окружного адмінсуду м.Києва Петро Ковель як у воду дивився, коли прогнозував, що сподіватися на допомогу Вищого адміністративного суду не варто, мовляв, скасувавши рішення ВРЮ, судді наражаються на потенційну небезпеку.
У свою чергу екс-очільник цієї ж обителі Феміди Олег Бачун, який також оскаржував рішення ВРЮ та парламенту щодо свого звільнення, запевнив, що Рада, до складу якої входить чимало представників, не пов’язаних з правосуддям, не може «судити» суддів.

Перспективна більшість

На нестачу служителів Феміди у цьому органі судді скаржилися давно. І нарешті їх, можна сказати, почули. Одна з реформених новел передбачає розширення суддівського представництва у цьому органі. Якщо раніше про обмеження в делегуванні представників до ВРЮ не йшлося, то в прийнятому законі «Про судоустрій і статус суддів» вони чітко прописані.
Відповідно до змін, хоча парламент і Президент призначають по 3 члени ВРЮ, кожен з них має делегувати по 2 судді. У свою чергу з’їзд адвокатів та з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ, кожен з яких обирає 3 члени, повинні визначити по 1 судді. Відповідно, всеукраїнська конференція працівників прокуратури, яка додає ще 2, зобов’язана забезпечити 1 місце служителю Фе¬міди. Якщо підрахувати, то внаслідок таких метаморфоз більшість творців суддівського корпусу буде представниками третьої гілки влади.
Щоправда, рекомендаціям, які містяться у Європейській хартії про закон «Про статус суддів», новела все ж не відповідає. У документі встановлено, що не менше половини складу цього органу мають бути судді, обрані такими ж суддями. Виходячи з цього, левову частку членів ВРЮ мав би визначати з’їзд суддів.
Європейські експерти неодноразово звертали увагу вітчизняних законодавців на проблему втручання політиків у судову владу й закликали до максимального зниження полі¬тичної складової у процедурі призначення та звільнення суддів. Однак поки що прогресивні зміни, спрямовані на посилення незалежності судової системи, видаються дещо примарними. Як за¬значено в «Перехідних положеннях» закону «Про судоустрій і статус суддів», члени ВРЮ, котрі отримали посади до набрання ним чинності, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення термі¬ну, на який їх було призначено. Тож на практиці новели можуть запрацювати щонайменше через кілька років. А отже, суддівська більшість у Раді залишається в перспективі.

До переможного кінця

Зазнала реформених змін і процедура позбавлення служителя Феміди мантії. Відповідно до нового закону (ч.2 ст.111) подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, минаючи Комітет ВР з питань правосуддя, який раніше ухвалював відповід¬ний висновок, потрапляє до сесійної зали. Щоправда, в ч.1 ст.89 Конституції за¬значено, що розгляд парламентом будь-якого питання здійснюється після попередньої підготовки та розгляду його комітетами.
Більше того, дещо парадоксальною видається процедура ухвалення рішення, оскільки відтепер парламентарі голосуватимуть, так би мовити, до переможного кінця. У разі неодержання більшості голосів нар¬депів п.5 ст.111 передбачено проведення повторного голосування. Втім, зважаючи на постійні політичні парламентські пертурбації, вирішення долі судді може затягуватися на невизначений час, оскільки терміни ухвалення такого рішення не прописані.
Щоправда, майбутнє служителя Феміди, котрий отримав червону картку у ВРЮ, можна легко спрогнозувати. Аби повернути мантію і репутацію, останньому доведеться сподіватися хіба що на ВАС. Однак поки ще нікому зі звільнених суддів не вдалося заручитися підтримкою в цій обителі Феміди.

Повноваження розбрату

Законодавчі новації внесли корективи й в порядок отримання та позбавлення адмінпосад.
Тривалий час точилися гострі дискусії довкола пов¬новажень призначати суд¬дів на адмінпосади та звільняти. Після того як у 2007 році КС визнав неконституційною норму про те, що керівництво суду за¬тверджується главою держави, парламенту рекомендували прийняти закон, який врегулював би це питання. Втім, оскільки знайти власника привабливих повноважень було непросто, ці функції тимчасово відійшли до Ради суддів. Після дворічного штилю суперечки знову загострилися, оскільки КС позбавив орган суддівського самоврядування права призначати на адмінпосади. Парламент знову опинився перед дилемою. Щоправда, цього разу завдяки змінам у владі нардепи домовилися значно швидше. Відпо¬відно до прийнятого закону монопольне право призначати та звільняти суддів з адмінпосад отримала ВРЮ.
Розширення компетенції ВРЮ стало яблуком розбрату між законниками. Утім, як запевняють окремі законодавці, підстав для суперечок немає, оскільки керівні посади суттєво втратили свою привабливість. А отже, чутки про необмежений вплив Ради перебільшені.
До речі, як з’ясувалося, від збільшення повноважень ВРЮ не в захваті навіть деякі члени цього конституційного органу. Зокрема, заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов в одному з інтерв’ю розцінив це як «зайву дію». Політик також додав: якщо раптом Венеціанська комісія порекомендує ви¬ключити даний пункт із закону, він буде «за». При цьому він запевнив, що дана норма відповідає Конституції, оскільки, виходячи з рішення КС, повноваження ВРЮ можуть бути встановлені законом.
Утім, чи погоджуватися з такою позицією і шукати нових «власників» повноважень — справа парламенту.

Тетяна КУЛАГІНА