Надійний храм миру

Нам належить зробити свій внесок у будівництво системи безпеки

Сьогодні світ стоїть на порозі створення нових правил гарантування захищеності для всіх країн. Складність вирішення деяких конфліктів, збільшення кількості терористичних актів, розповсюдження різних видів зброї змушують переглянути підходи до давно сформованих принципів колективної безпеки.

І Київ бере безпосередню участь у формуванні нових. Перший крок Україна зробила ще 16 років тому, відмовившись від статусу ядерної держави. А цієї весни наша країна зробила ще один вагомий внесок у справу нерозповсюдження ядерної зброї та гарантування безпеки — відмовилася від високо¬збагаченого урану.

Ядерне нерозповсюдження

Світ не вперше ставить перед собою завдання розробити нові принципи гарантування безпеки. Це питання особливо почало турбувати наддержави після закінчення Другої світової війни. І хоча бажання США й СРСР захистити все людство, укривши його своїм «надійним крилом», пояснювалося лише наміром ¬отримати пальму першості на міжнародній арені, в той час виникла актуальна й досі ідея створення храму миру. Її запропонував британський державний і політичний діяч Вінстон Черчилль. Він говорив: «Ми повинні сьогодні розглянути питання про запобігання війні та створення умов для свободи і демократії так швидко, як тільки це можливо в наших державах. Труднощі й небезпеки, які загрожують нам, не зникнуть, якщо ми заплющимо на них очі. Вони не зникнуть від простого очікування того, що має статися, і не будуть вирішені політикою заспокоєння».
Як понад 60 років тому, так і сьогодні політика за¬спокоєння не є запорукою вирішення питань, що стосуються безпеки. У ХХІ ст. перевагу віддають політиці дій і взаємних гарантій. Як і всі країни, Україна прагне залучитися до будівництва храму миру й надійно за¬кріпити в цій споруді свої «цеглинки безпеки».
Варто нагадати, що 5 грудня 1994 року Київ підписав Будапештський меморандум у зв’язку зі своїм приєднанням до Договору про нерозповсю¬дження ядерної зброї. Цей документ також підписали РФ, США, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, які підтвердили своє «зобов’я¬зання утримуватися від погрози силою або її за¬стосування проти терито¬ріальної цілісності або полі¬тичної незалежності України і що ніяке їхнє озброєння ніколи не буде застосоване проти України, крім як з метою самооборони».
Після 16 років Київ розуміє, що настав час переглянути так зване ядерне питання. Адже нинішній міжнародний стан вимагає зміни вищезазначеного меморандуму й ухвалення окремого документа, який би гарантував національну безпеку України.
Два місяці тому Верховна Рада доручила Кабінету Міністрів підготувати проект міжнародного договору про гарантії безпеки України і забезпечити його підписання провідними ядерними державами: Росією, Великою Британією, США, Китаєм і Францією. Також Київ наполягає на розробці гарантій безпеки для неядерних держав.
Перший крок до перегляду ядерного питання буде зроблений буквально днями. Адже згідно з інформацією, що з’явилася в деяких ЗМІ, в ході візиту українського Президента Віктора Януковича до Китаю 2—5 вересня планується отримати від Пекіна підтвердження даних ще в першій половині 1990-х років минулого століття гарантій незастосування проти Києва ядерної зброї.
Крім того, Україна і Китай повинні закріпити основні принципи взаємодії на міжнародній арені: захист державного суверенітету і територіальної цілісності, боротьба з тероризмом і організованою міжнародною злочинністю, протидія розповсюдженню матеріалів і технологій для створення зброї масового знищення. Не виключено, що В.Янукович порушить ці питання і під час запланованих візитів до Франції, Великої Британії, США (участь в Генеральній Асамблеї ООН).

Поза блоками, але зі співпрацею

Важливим внеском в побудову храму миру стала відмова України від участі в різних блоках. Київ членству у воєнно-політичних організаціях віддав перевагу партнерству з ними. Проте це ще не все. Якщо з часів ¬отримання незалежності Україна вважала пріоритетною співпрацю з Північноатлантичним альянсом, то цього року вона «відкрила» для себе Організацію договору про колективну безпеку, створену державами СНД: Білоруссю, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Росією, Таджикистаном.
Щоб більше знати про принципи безпеки, у ВР недавно була створена міжфракційна депутатська група з інформування ¬громадян країни про діяльність ОДКБ. Парламентарі заявляють, що Київ має намір тісно співробітничати із цією організацією, виходячи зі своїх національних інтересів, і така співпраця жодною мірою не суперечитиме позаблоковому статусу нашої країни.
І з боку ОДКБ неодноразово звучали заяви про за¬цікавленість у співпраці з Україною. Представники цієї організації вважають, що без участі Києва неможливо в повному обсязі гарантувати безпеку на західному напрямку. А в травні російський президент Дмитро Медведєв запросив Україну взяти участь у діяльності ОДКБ.
Корисним для Києва може бути і неформальний саміт глав держав — членів цієї організації, що пройшов 20—21 серпня в Єревані. Ця зустріч дозволила всім учасникам ОДКБ проаналізувати розвиток воєн¬но-політичного блоку за останні роки, включаючи сумний досвід подій у Киргизстані.
Зокрема, на порядок денний були винесені питання вдосконалення діяльності організації зі зміцнення системи колективної безпеки і розвитку механізму кризового реагування. Від ефективності діяльності ОДКБ залежатиме ставлення до неї інших пострадянських країн і те, чи скоро будуть сформульовані нові принципи безпеки.
Багато експертів уважають, що активізація контактів ОДКБ з Україною дуже ймовірна. Продуктивною може стати співпраця Києва з організацією в рамках підготовки запропонованого Москвою договору про євробезпеку, мета якого — прискорити «ремонт» європейської архітектури безпеки. За задумом президента РФ, за допомогою договору в міжнародному праві повинен бути закріплений принцип неподільності безпеки. Мова йде про юридичне зобов’язання, відповідно до якого жодна держава і жодна міжнародна організація не можуть зміцнювати свою безпеку за рахунок безпеки інших країн і організацій.
***
Уже сьогодні храм миру будують за новими канонами, і Київ докладає всіх зусиль, щоб зробити свій внесок у цей процес. Як і всі країни, Україна від участі в спільній діяльності з вироблення принципів безпеки сподівається отримати гарні дивіденди — впевненість у своїй захищеності.

Марина ЗАКАБЛУК

Думка експерта

Яку роль відводять Україні у створенні системи колективної безпеки?

Володимир КОРНІЛОВ:
— Існує кілька міжнародних систем безпеки. Наймогутніша на Заході — НАТО, а на пострадянському просторі — ОДКБ. У принципі ці військово-політичні блоки неодноразово висловлювалися про те, що бажали б бачити у своїх лавах Київ. Україна цікавить НАТО виключно як територія, яка в разі гіпотетичного конфлікту з Росією може відіграти важливу геостратегічну роль у планах Північноатлантичного альянсу. Що стосується ОДКБ, то тут розуміють: у найближчому часі членство в ній Києва не можливе. ОДКБ ставиться до України не просто як до території, а як до братської держави, яка ще недавно була «під одним дахом» з членами цієї організації.