Вища кваліфікаційна комісія суддів продовжила переводити законників на нові місця роботи, поближче до власних квартир, батьків і дітей. Щоправда, окремі претенденти тільки даремно приїздили до столиці — їм довелося задовольнитися заздалегідь визначеною відмовою.
Я люблю тебе, Києве
Безперечно, засідання ВККС 5 вересня залишиться приємним спогадом для Олександра Бурлаки. Тільки в березні цього року він став суддею Кіровського районного суду м.Кіровограда, але, попрацювавши там лише півроку, вирішив перевестися до столиці — в Солом’янський районний суд.
Звісно, у членів ВККС виникло запитання, чому він вирішив так швидко змінити місце роботи. Пояснюючи причини свого рішення, О.Бурлака зазначив, що в Києві мешкає його дружина. І в столиці, на відміну від Кіровограда, у нього є житло.
Микола Мельник поцікавився, навіщо ж у такому разі суддя поїхав працювати в Кіровоград. О.Бурлака розповів, що в цьому місті пропонували викладацьку роботу його дружині, тому вони вирішили змінити місце проживання. Однак потім усе змінилося — дружина не змогла отримати посаду, і тепер суддя намагається влаштуватись у Києві.
Переїхати до столиці прагнула й Галина Козленко, котра працює в Харківському районному суді Харківської області. Так само як і О.Бурлака, вона прагнула отримати посаду в Солом’янському районному суді і так само працювала законницею лише півроку.
Вона розповіла про те, що її мати померла і тепер батько живе в Києві сам. Тому вона хоче переїхати до нього і допомагати йому. Щоправда, коли члени ВККС поставили кілька запитань, то з’ясувалося, що мати законниці померла ще у 2007-му, тобто за кілька років до того, як Г.Козленко отримала посаду в Харкові. Крім того, «кваліфікаційники» довідалися, що батькові претендентки 57 років і він наразі має роботу, тому не потребує особливої підтримки.
Ускладнює стан справ і квартирне питання. Дуже часто законники бажають перевестися, бо змушені знімати житло, коли в іншому місті мають власні квадратні метри. У ситуації ж із Г.Козленко все з точністю до навпаки — своє житло в неї є в першій столиці України, а в Києві квартиру їй доведеться знімати.
Та, попри все, члени ВККС вирішили не стояти на заваді бажанню суддів працювати в місті на Дніпрі; після нетривалого обговорення за зачиненими дверима рекомендацію на перехід до Солом’янського райсуду отримали і О.Бурлака, і Г.Козленко.
Так само позитивні висновки про переведення до іншого суду в межах п’ятирічного строку одержали ще 6 законників. Причому трьом із них доводилося складати письмовий іспит, оскільки вони бажали працювати в іншій юрисдикції. Отримали рекомендації і двоє суддів, які вже були обрані безстроково, але теж прагнули іншої спеціалізації.
Хмельницький? Недалеко ходити!
Щоправда, не всім суддям цього дня пощастило. Так, одразу троє суддів прагнули перейти до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, до того вони вже певний час працювали в райцентрах Хмельниччини.
Усі вони розповіли членам кваліфкомісії про причини, які спонукають їх до переїзду. Так, Сергій Шинкоренко повідомив, що в нього в Хмельницькому є житло, крім того, впродовж тривалого часу саме в цьому місті він працював помічником судді. Інший претендент — Людмила Гладій — розповіла, що в Хмельницькому проживає її сім’я.
Однак, як згодом виявилося, пояснення щодо причин переїзду були зайвими. Члени кваліфкомісії після обговорення за зачиненими дверима поінформували суддів, що до Хмельницького міськрайонного суду вже оголошено конкурс, а тому перевестись до нього наразі неможливо. Звісно, було б дивним, якби місця, за які незабаром мають розпочати боротьбу претенденти, дісталися тим, хто переходить із інших судів.
Водночас не зрозуміло, навіщо суддів запрошували до Києва і вислуховували причини переходу, якщо рішення вже було заздалегідь визначеним. Значно простіше було б повідомити законників поштою чи телефоном. Якщо ж кваліфікаційники не встигли цього зробити, то могли б принаймні запросити кандидатів до «закритих» судів першими і вибачитися за те, що тим довелося згаяти стільки часу, а не змушувати чекати своєї черги в коридорі.
Такий самий, неприємний, сюрприз очікував і двох кандидатів на місце в Красноградському районному суді Харківської області. Як повідомили «кваліфікаційники», там узагалі вакансій немає. Чому ж про це не знали претенденти і навіщо вони приїхали на засідання — незрозуміло. Та, як відомо, на помилках учаться, і тому треба сподіватися, що в майбутньому таких непорозумінь у роботі ВККС не виникатиме.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 9.33 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!