Викрадення родинного масштабу

Минуло п’ять років відтоді, як для України набула чинності Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Відповідно до неї викраденням уважається вивезення за кордон дитини одним з батьків усупереч волі та правам іншого.

У цій конвенції під терміном «викрадення» розуміється незаконне переміщення чи утримування дитини, якщо при цьому порушуються права піклування про останню відповідно до законодавства держави, в якій дитина постійно проживала до переміщення чи утримування.

Суть конвенції полягає в тому, що один з батьків (чи будь-яка інша особа, якій належить право піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини та, зокрема, вивозити її в іншу державу. А в разі виникнення такої ситуації дитина має бути негайно повернута в державу свого постійного проживання для того, щоб компетентний орган останньої прийняв рішення про визначення місця проживання дитини та участь в її вихованні батьків (інших осіб). Головними цілями конвенції є забезпечення негайного повернення дітей до держав їх постійного місця проживання та захист від шкідливих наслідків їх незаконного переміщення до інших держав чи незаконного утримування.

За словами міністра юстиції Олександра Лавриновича, за період застосування конвенції Мін'юстом як центральним органом її виконання було опрацьовано 136 заяв.

Зокрема, міністерство на підставі конвенції направило 37 заяв до іноземних органів. Найбільша кількість із них була спрямована до Італії — 17 заяв, до США — 5, до Німеччини — 3, до Бельгії — 3. Із них 29 заяв стосувалися повернення дитини в Україну та 8 заяв — реалізації права доступу до дитини, яка проживає за кордоном.

Крім того, 99 документів надійшло до України від іноземних органів. Найбільшу кількість заяв надіслала Італія — 24, Німеччина — 13, США — 7, Польща — 6, Нідерланди — 6, Ізраїль — 6, Кіпр — 5, Чехія — 4. Із них 82 заяви стосувалися повернення дитини, яка перебуває на території нашої держави, до країни місця постійного проживання та 17 заяв — реалізації права доступу до дитини, яка проживає в Україні.

Усі заявники в цих справах, як і особи, котрі вивезли або утримували ту чи іншу дитину, перебували з нею в родинному зв'язку. У більшості випадків заявниками виступали матері чи батьки дітей. В одному випадку заявником виступила установа, якій згідно з рішенням суду були передані права піклування про неповнолітню особу.

Довідка

Країни, у відносинах з якими Україна застосовує конвенцію

Албанія

Аргентина

Багамські Острови

Бельгія

Болгарія

Боснія і Герцоговина

Бразилія

Велика Британія

Венесуела

Вірменія

Гондурас

Греція

Грузія

Еквадор

Естонія

Ізраїль

Ірландія

Ісландія

Іспанія

Італія

Китай

Кіпр

Колумбія

Латвія

Литва

Люксембург

Македонія

Мальта

Марокко

Мексика

Монако

Нідерланди

Німеччина

Нова Зеландія

Панама

Перу

Польща

Португалія

Румунія

Сан-Марино

Сейшельські Острови

Сербія

Словаччина

Словенія

Сполучені Штати Америки

Туреччина

Угорщина

Уругвай

Фінляндія

Франція

Хорватія

Чехія

Чилі

Чорногорія

Швеція