«Цілком таємна» енергетика

США радили Тимошенко розповісти правду про газові контракти

Загострення і так непростих українсько-російських відносин в енергетичній сфері, а також плани нашого східного сусіда щодо монополізації всього європейського ринку, схоже, змусили занервувати і Вашингтон. Так, минулого тижня скандальний сайт Wikileaks видав на-гора низку серйозних таємних матеріалів: звіти американських посольств із різних країн світу. Із Києва й Москви депеші відправляли колишні посли США Вільям Тейлор і Джон Байєрлі. Основні теми — газові суперечки між Києвом і Москвою, а також проблеми, що виникли під час укладання договору про Митний союз між Росією, Казахстаном і Білоруссю.

«Краще пізно...»

Колишній радник Президента з питань енергетики Богдан Соколовський каже, що у 2009 році ніяких реальних пропозицій щодо вирішення гострих питань у стратегічно важливій сфері з боку США не надходило. Америка мовчала. Однак, із розсекречених депеш бачимо: позиція була. Є вона і зараз. Швидше за все, ця позиція залишилася незмінною. Єдина відмінність полягає у тому, що тепер ми її знаємо. У Вашингтоні бояться енергетичної залежності Європи від Росії.

Здається, сьогодні ці страхи можуть, як ніколи, вдало зіграти на руку Україні. Принаймні ми можемо небезпідставно очікувати на підтримку США в українсько-російському газовому спорі.

Так, підписаний у 2009 році Протокол щодо контролю над транзитом газу знайшов своє відображення у депеші В.Тейлора, яку той направив у Держдепартамент США 11 січня того ж року. Там зазначено: «Нерівномірні умови дадуть «Газпрому» можливість доступу до комерційної інформації, закладеної в газотранспортній системі України. Це може дозволити «Газпрому» значно збільшити свій вплив на транзит газу і, не виключено, на весь газовий сектор України. У свою чергу це може призвести до загрози українському суверенітету».

Можливо, ми так ніколи б і не стали читачами засекречених писань, якби ситуація в енергетичній сфері не набула нових обертів. І мова не тільки про Україну...

Хоча навряд чи хтось наважиться заперечувати, що саме тут позиція офіційного Києва є ключовою. Якщо Україна все-таки прийме умови Росії та здасть свою «трубу» «Газпрому», вся Європа може опинитися в залежності від Москви.

Серйозно підіграє цьому Німеччина. Нещодавно одна з найбільших у країні енергетичних компаній E.ON AG заявила про готовність продати свою газотранспортну систему завдовжки 12 тис. км. Головною причиною такого рішення тут називають постійні фінансові втрати через перспективу закриття всієї атомної промисловості Німеччини до 2022 року. Основним потенційним покупцем німецької «труби» експерти називають «Газпром».

Якщо українсько-німецький «пасьянс» для Росії складеться вдало, «Газпром» отримає можливість повністю контролювати ціноутворення в Європі. І навіть — у будь-який момент перекрити кран.

«Росукренерго» як розмінна монета?

Своєрідною «жертвою» підписання українсько-російських газових контрактів 2009 року стала компанія «Росукренерго». Її, в буквальному розумінні слова, тоді викинули з енергетичного ринку України. Офіційно — позбулися посередника. Обнародувані Wikileaks документи змушують «по-американськи» подивитися на тодішню ситуацію.

У своїй депеші В.Тейлор писав: «Газпром» заявив про свою готовність відмовитися від газових посередників за умови, що Україна платитиме повну європейську ціну — поточна ціна $314,7 за 1000 м3 може бути демонстрацією наслідків такого кроку». Нагадаємо: у 2008 році «Газпром» продав «Росукренерго» близько 740 млн м3 газу за ціною $314,7 за 1000 м3 незважаючи на те, що раніше була обумовлена ціна в $179,5.

Наскільки вірогідною є така версія — питання. Однак розуміння того, що щось тут не так, є. Особливо, якщо взяти до уваги тодішні офіційні заяви «Газпрому» щодо «погіршення погодних умов у Туркменистані». Саме вони нібито змусили «Газпром» продавати замість азійського газу російський. Натомість у Туркменистані стверджували, що повністю виконують свої зобов'язання. З депеш видно, що американці в московську версію вірили не дуже: «Росія могла використовувати туркменський газ для власних потреб замість того, щоб виконувати підписані контракти з Україною», — сказано там.

Серйозно замислитися заставляє ще одна, досить суперечлива, депеша того ж В.Тейлора: «Юлія Тимошенко заявляла про свої наміри відсторонити «Росукренерго» й «Укргазенерго» як посередників у газові сфері. Це завжди підтримував уряд США». У чому полягали тут інтереси Америки? Навіщо Вашингтону, який так відкрито виступає проти монополізації енергетичного ринку, виступати за ідею «відсторонення посередників»?

Утім, усі виставлені на Wikileaks документи, що стосуються «Росукренерго», виглядають досить знаковими. 9 вересня суд Південного округу Нью-Йорка має розглянути справу за позовом Ю.Тимошенко до співвласника «Росукренерго» Дмитра Фірташа. Екс-прем'єр оскаржує рішення Стокгольмського арбітражного інституту торгової палати, яким Д.Фірташу в кінці квітня цього року «Нафтогаз» повернув 12,1 млрд м3 газу.

Американська шпаргалка

Над питанням, яким чином засекречені документи потрапляють до Wikileaks, сьогодні сушать голову не в одній країні. Однак те, що їх розголошення не випадковість, — уже факт. Нова партія документів — цьому підтвердження. Тут чітко простежується не тільки позиція США щодо енергетичної ситуації в Європі. Матеріали нагадують інструкції щодо подальших дій, у разі виконання яких і Україна, й інші країни Європи зможуть розраховувати на підтримку США.

У дипломатичних депешах (уже з Чехії) є меседж і для Росії. Він від віце-президента США Джо Байдена: «Наша адміністрація не така наївна стосовно Росії, як може декому здаватися. Ми бачимо, що Росія прагне мати власні зони впливу у світі. Досягнути цього Росія хоче шляхом монополізації енергетичної сфери. Нас не турбує, чи купуєте ви ядерну енергію у Франції або в США, але якщо ви купуєте її в Росії, то тут у мене виникають запитання». Дж.Байдена, як випливає з депеш, дивує, що країни Європи недостатньою мірою реагують на загрозу того, що «одна країна може легко перекрити їм кран». До речі, недавно енергетичний комітет Європейського парламенту вже висловив занепокоєння з приводу можливого посилення впливу російської компанії на внутрішньому ринку однієї з найбільших країн Євросоюзу — Німеччини.

У розсекречених депешах міститься досить чітка й конкретна позиція щодо України. По-перше (і це для нашої країни дуже важливо), в українсько-російському газовому конфлікті США — на боці України.

Дж.Байєрлі писав: «Я апелював до голови «Газпрому» словами комісара ЄС, який у розпал газового конфлікту після детальної перевірки говорив про те, що не помітив ніяких ознак крадіжки газу з боку України... Міллер відповів досить сердито, що ніхто не сумнівається в тому, що Україна газ крала. Він часто підвищував голос й інколи навіть підстрибував з місця. Міллер називав українських лідерів «кримінальним підприємством», а самі дії України під час кризи нелогічними». Далі з документів убачається, що посол США виступав чи не як адвокат України. Чи можемо ми розраховувати сьогодні на таку підтримку з боку США? Виглядає, що так.

Американську сторону не приваблювала й ідея альтернативного газопроводу в обхід України. Разом з тим США пропонує Україні шукати альтернативу російському газу, натякаючи на готовність цьому посприяти.

Також привертає увагу ще одна депеша, яка надійшла до Держдепу США в січні 2011-го. В.Тейлор писав: «Ю.Тимошенко має розказати всю правду про газові контракти. Включаючи формулу розрахунків, інші деталі. Інакше вона поставить і себе, і ці угоди під удар».

Мабуть, цю тезу також можна вважати своєрідним меседжем для колишнього українського Прем'єра. Такий собі заклик до щиросердного зізнання.