Українсько-російські відносини в газовій сфері змусили Путіна блефувати
Співробітництво між Україною і Росією в газовій сфері стало каменем спотикання міждержавних відносин. Росія наполегливо вимагає від України в цьому питанні поступитись. Україна ж уперто не здається. Щоб хоч у який спосіб урегулювати стратегічно важливе не тільки для обох, а й для багатьох європейських країн газове питання, на певні поступки час від часу змушені йти як Україна, так і Росія. Однак легше від цього особливо нікому не стає. Перегляду газових контрактів періодично вимагає то одна, то інша сторона. Сьогодні цією стороною є Україна.
Вирок із перспективою
Як стверджують експерти, «газова справа», порушена проти Юлії Тимошенко може привести до перегляду підписаних у січні 2010 р. газових угод між Україною і Росією. Принаймні такі далекоглядні цілі Києва в разі винесення обвинувального вироку колишньому Прем’єр-міністрові вже вгледіли в Кремлі. Тому заздалегідь російська сторона почала наполягати (див. №33 «ЗіБ». — Прим. ред.) на тому, що контракти були підписані без порушень законодавства Росії та України.
Натомість екс-президент Віктор Ющенко наприкінці допиту в Печерському райсуді заявив: «Україна має ініціювати скасування газових угод 2009 р. Ці угоди завдають величезних збитків нашій країні, і в найближчі роки вони є найбільшим фактором дестабілізації країни». Щоб відвести від себе зайві підозри, В.Ющенко тут-таки, в суді, наголосив на тому, що ключові моменти переговорів проводилися віч-на-віч між прем’єрами Росії та України.
Так це чи ні — не надто важливо. Принаймні не в цьому масштабі. Важливо (в першу чергу для самої України), що зиск від газових домовленостей Росія одержала значний. Учасники переговорів від російської сторони з радощів навіть зізналися представникам ЗМІ: «Ми ніколи доти ще не випивали так багато, як у ті січневі дні».
Обмивати росіянам дійсно було що… Росія погодилася скинути і таки скинула Києву ціну на газ… Правда, лише до 2010 р. Опісля ціна знову «підскочила» до $450 (експерти вважають, що сьогодні така ціна є непід’ємною для української економіки).
Подейкують, що Володимир Путін тоді, під час зустрічі віч-на-віч із Ю.Тимошенко, натиснув на Юлію Володимирівну, нагадавши їй про кримінальну справу, пов’язану з її підприємницькою діяльністю. Українські слідчі у «справі Тимошенко» кажуть, що йдеться про вирок Московського гарнізонного військового суду щодо генерала російської армії Георгія Олійника. Його засудили за нецільове використання $323 млн. На цю суму корпорація «Єдині енергетичні системи України», до якої на той час мала безпосереднє відношення Ю.Тимошенко, недопоставила будівельних матеріалів російським військовим. У нашій прокуратурі припускають, що В.Путін міг натякнути Юлії Володимирівні на можливе «реанімування» цієї справи.
Не позбавленою логіки тут виглядає позиція третього Президента України щодо самої «газової справи»: «Установлення істини буде неможливим без залучення до судового слідства учасників переговорів від російської сторони — В.Путіна й Олексія Міллера. Залучення цих людей як свідків є, на мій погляд, обов’язковою умовою для з’ясування всіх обставин укладення такої угоди».
Кремлівський блеф
Від зустрічі в Сочі між президентами двох країн — України і Росії — багато хто, включаючи аналітиків, очікував якихось прояснень у ситуації, що склалась навколо газового питання. Напередодні Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що наш Уряд сподівається домовитись із Росією про ціну на газ: на третій квартал 2011 р. — $348, на четвертий — $388.
Росія не відмовляється від перегляду газових угод. Утім, отримати від такого перегляду хоче ні мало ні багато — газотранспортну систему України.
Втім, у самій Росії надії на, звісно ж, позитивне для Росії вирішення газового питання, схоже, не втрачають. Більше того, в ситуації, що склалася (йдеться про «газову справу» Юлії Тимошенко), Москва не боїться розраховувати і на виграш.
Офіційна Росія наполегливо намагається нав’язати Україні російсько-білоруський сценарій розвитку газових відносин. Керівництво країни не полінувалося навіть провести таку собі (інакше не назвеш) промоакцію. Із залученням, звісно ж, білоруської сторони.
Напередодні переговорів між урядами Росії та Білорусі В.Путін на офіційному рівні пообіцяв Білорусі з 2012 р. надати суттєву знижку на газ. Хоча раніше Білорусі неодноразово було відмовлено в знижках.
За оцінкою експертів, які виходили зі схемами російсько-білоруських підрахунків, ціна для Білорусі може становити $200 і дорівнювати внутрішньоринковій ціні в Росії. Самому ж «Газпрому» знижка для Мінська обійдеться приблизно в $3 млрд.
Однак у результаті такої домовленості Білорусь цілком і повністю втратить контроль над газотранспортною системою своєї країни. Нагадаємо, що 50% газотранспортної системи Білорусі (як наслідок попередніх домовленостей) вже належать «Газпрому».
Тим часом заявлену ціну на газ для Білорусі Росія намагається використати як приманку для України. 15 серпня в Сочі, під час зустрічі російського президента Дмитра Медведєва, українського міністра енергетики Юрія Бойка і голови «Газпрому» О.Міллера російська сторона заявила, що Києву і Москві варто будувати співпрацю в газовій сфері за моделлю білоруських колег.
«На контрасті Росія демонструє своє доброзичливе ставлення до Білорусі. Кремль показує В.Януковичу, який рівень преференцій могла би одержати Україна», — вважає заступник гендиректора Центру політичних технологій Олексій Макарик.
Реально ж, дехто з аналітиків навіть припускає, що насправді, жодної знижки на російський газ для Білорусі не буде...
Не насторожувати Україну не може ще й факт того, що першими тему приманки для України підняли відразу кілька провідних російських ЗМІ. Говорити про рівень свободи слова в цій країні сьогодні не доводиться. Тому залишається незрозумілим: навіщо Росія відкриває очі Україні на сам факт заманювання?
Хоч там як, але Україна за приманкою не пішла. Позиції тут непохитні. «Білорусь іде своїм шляхом, Україна — своїм», — сказав М.Азаров. Для нього білоруський варіант не прийнятний. Свою газотранспортну систему Україна віддавати не збирається. Не поспішає розглядати й можливість вступу до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану…
До всіх можливих (більш-менш прийнятних) поступок, здається, Україна вже вдалась… Яким буде подальший перебіг подій — покаже час.
Сьогодні ж очевидним залишається тільки одне: в особі Віктора Януковича Росія одержала явно не ту людину, на яку робила ставку на позаминулих та минулих президентських виборах. Уже добре видно, що В.Янукович не тільки не буде здавати Росії Україну, але й готовий піти на все заради інтересів України.
Серйозним козирем офіційного Києва сьогодні є карта «Тимошенко». Розігрувати її в інтересах держави, здається, Україна не боїться й у міжнародних судах…
Думка політологів
Чи можна розцінювати надання Білорусі знижок на газ як приманку для України?
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, політолог:
— Так, це дійсно певний сигнал для українських переговорників. Росія хоче показати: якщо ви підете на поступки в управлінні трубою, ми підемо на поступки в ціні на газ. Росія чітко дає зрозуміти що без таких поступок сподіватися на зменшення ціни на газ Україні не варто. Для України це тривожний сигнал.
Зі свого боку Україна також шле сигнали — лякає Росію стокгольмським судом.
Володимир ФЕСЕНКО, політолог:
— Швидше за все, це оприлюднення того варіанта, який вони вважають прийнятним. Переговори фактично зайшли в глухий кут. Треба шукати якусь компромісну модель. Зараз вони показали своє бачення цієї моделі. Ця модель містить у собі прямі загрози для України. Однак точкою для відштовхування цей варіант може бути. Але якщо Росія думає, що ми тільки бачимо «скидку на газ» для Білорусі, то вона глибоко помиляється.
Наш варіант — газовий консорціум. Компроміс, я думаю, треба шукати між цими двома моделями. Російською та українською.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 7.31 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!