Тонка межа подарунка

Розрізнити подарунок та хабар досить важко, тому питання отримання та передання подарунків публічними службовцями регулюється законодавчо. Де провели цю тонку межу вітчизняні парламентарі, пояснили фахівці Мін’юсту.

Обов'язкове декларування подарунків особами, що обіймають політичні посади, а в деяких державах — усіма публічними службовцями, запроваджено на законодавчому рівні у низці країн Європи. Так, в Польщі обов'язковість декларування подарунків передбачена для осіб, які обіймають політичні посади, а також місцеві виборні посади, в Угорщині — для членів Парламенту, у Великій Британії, Іспанії та Німеччині — для членів уряду та осіб, котрі обіймають політичні посади, а в Латвії — для всіх публічних службовців.

Тривалий час точилися гострі дискусії з приводу того, як врегулювати зазначене питання на законодавчому рівні в нашій країні: заборонити взагалі приймати подарунки; дозволити лише подарунки, вартість яких не перевищує встановлену; зобов'язати передавати в орган державної влади, де працює публічний службовець, усі подарунки або лише ті, ціна яких вища за визначену, та реєструвати їх отримання тощо.

Нарешті знайшли компроміс у врегулюванні питання одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави, котрий відображено у законі «Про засади запобігання і протидії корупції».

Так, відповідно до ч.1 ст.8 закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, та деяким прирівняним до них особам забороняється приймати дарунки (пожертви) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами, тобто у формі так званого завуальованого хабара. Крім того, категорично забороняється приймати будь-який дарунок (пожертву) від підлеглої особи.

Згідно із законом публічним службовцям дозволено приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених ч.1 цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків, одержаних від одного джерела протягом року, — однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Таке обмеження вартості дарунка не поширюється на дарунки, які дарують близькі особи. Близькими особами закон визначає подружжя, дітей, батьків, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених, а також інших осіб за умови їх постійного проживання разом із суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Отже, в цьому випадку мова йде не тільки про близьких осіб суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення, з якими він перебуває в офіційному родинному зв'язку, а й про інших членів його сім'ї, за умови, якщо вони проживають разом та ведуть спільне господарство, як це передбачено ч.2 ст.3 Сімейного кодексу, відповідно до якої сім'ю складають особи, котрі спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Крім того, дарунками не вважаються загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Враховуючи вимоги закону, до особистих подарунків належать подарунки, одержані від близьких осіб, давніх друзів та добрих знайомих, які дарують подарунки з нагоди, наприклад, дня народження, ювілею або загальновизнаного свята (Новий рік, Міжнародний жіночий день, День захисника Вітчизни) за умови, що їх дарунки не впливатимуть на прийняття публічними службовцями правомірних рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.

До дарунків, котрі дозволено буде приймати публічним службовцям, можуть належати і ділові дарунки (сувеніри), і прояви гостинності (запрошення на каву або вечерю) у скромних масштабах, які широко використовують для налагодження добрих ділових відносин і зміцнення робочих стосунків.

Однак умовами прийняття таких подарунків та проявів гостинності є знову ж таки те, що такі подарунки та прояви гостинності не будуть постійними, не впливатимуть на прийняття публічними службовцями рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.

Важливою вимогою закону є встановлення обов'язку передавати подарунки, одержані як дарунки державі, тобто вручені під час візитів, урочистостей, інших офіційних заходів, до того органу державної влади, в якому працює публічний службовець, в порядку, встановленому Кабміном. Тож вказане питання буде остаточно врегульоване після прийняття Урядом рішення про затвердження порядку передання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави.