Незгода з відповіддю не свідчить про бездіяльність

Стадіям дисциплінарного провадження передує вирішення питання про те, чи містить звернення відомості про наявність ознак проступку судді

Вищий адміністративний суд України
Іменем України
Постанова

24 березня 2011 року м.Київ №П/9991/171/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого — судді Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

суддів: Веденяпіна О.А., Головчук С.В., Зайця В.С., Розваляєвої Т.С.,
при секретарі судового засідання Черняк К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 6 до Вищої ради юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Особа 6 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії ВРЮ при розгляді його скарги від 14.10.2010 та зобов'язати ВРЮ провести перевірку і прийняти акт за результатами розгляду названої скарги від 14.10.2010 з направленням акта на його адресу.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, розглядаючи його скарги від 14.10.2010 та від 2.12.2010, грубо порушив норми стст.40, 68, ч.3 ст.131 Конституції, ч.2 ст.84, ч.2 ст.85 закону «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких він має право на звернення зі скаргою на дії судді, а також право на обгрунтовану відповідь, просить суд задовольнити його позовні вимоги.

У письмових запереченнях на позов представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Вказує, що повноваження, організація і порядок діяльності ВРЮ визначаються Конституцією, законом «Про Вищу раду юстиції» та регламентом Вищої ради юстиції. Саме законом «Про Вищу раду юстиції» визначено суб'єктів, за зверненнями яких колегіальний орган Вища рада юстиції вправі ухвалювати свої рішення. Жоден інший суб'єкт не може претендувати на розгляд його звернення на засіданні Ради. На скаргу позивача від 14.10.2010 направлено 25.11.2010 відповідь за підписом голови Вищої ради юстиції. Незгода заявника з відповіддю не свідчить про бездіяльність органу або його посадової особи.

У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням заперечень та наданих доказів.

У зв'язку із зазначеним справа відповідно до вимог ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що 21.10.2010 на адресу Вищої ради юстиції надійшла скарга позивача від 14.10.2010, в якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Верховного Суду Пшонку М.П.

Зі змісту скарги вбачається, що позивач оскаржив дії судді Верховного Суду Пшонки М.П. стосовно відмови в прийнятті його касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Львівської області про залишення апеляційної скарги без руху, а також дії цього судді щодо відмови в задоволенні заяви позивача про роз'яснення ухвали Верховного Суду стосовно відмови в прийнятті названої касаційної скарги. Просив дати оцінку законності дій судді та притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

Листом №Б-431/2-12091/0/9-10 від 25.11.2010 за підписом голови Вищої ради юстиції Колесниченка В.М. позивачу, зокрема, повідомлено, що ВРЮ діє в межах повноважень, визначених в ст.131 Конституції та ст.3 закону «Про Вищу раду юстиції», і не вправі давати правову оцінку судовим рішенням. У відповіді також зазначено, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції, але подана скарга відомостей для призначення перевірки відносно судді Пшонки М.П. не містить.

9.12.2010 позивач знову звернувся до ВРЮ зі скаргою, в якій просив здійснити перевірку за його попередньою скаргою від 14.10.2010 та дати обгрунтовану відповідь.

Листом №Б-431/3-151/0/9-10 від 12.01.2011 за підписом голови Вищої ради юстиції Колесниченка В.М. позивачу, зокрема, повідомлено, що ВРЮ колегіально розглядає тільки звернення, стосовно яких призначалася перевірка, — згідно з рішенням Конституційного Суду №9-рп/2002 від 21.05.2002 (справа про закон «Про Вищу раду юстиції»). Усі інші звернення розглядаються в порядку, встановленому законом «Про звернення громадян». Оскільки за результатами розгляду скарги від 14.10.2010 перевірка не призначалась і дано роз'яснення, то відповідного акта Радою як колегіальним органом не приймалось. У листі також зазначено, що в разі надходження від позивача повторних звернень з питань, на які вже дано відповіді, їх розгляд на підставі ч.3 ст.8 закону «Про звернення громадян» буде припинено.

Вважаючи таку відповідь не­обгрунтованою, позивач у позовній заяві посилається на те, що згідно з ч.3 ст.131 Конституції, ч.4 ст.3, стст.27, 38, 40, 41 закону «Про Вищу раду юстиції» ВРЮ зобов'язана розглянути його скаргу по суті, провести перевірку і надати акт, прийнятий за результатами розгляду скарги.

У силу ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження, організація і порядок діяльності ВРЮ визначені Конституцією, законом «Про Вищу раду юстиції» та Регламентом Ради.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції, п.3 ч.1 ст.3 закону «Про Вищу раду юстиції», п.2 ч.1 ст.85 закону «Про судоустрій і статус суддів» до відання ВРЮ належить здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду і суддів вищих спеціалізованих судів.

Згідно з ст.1 закону «Про Вищу раду юстиції» ВРЮ є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетенції — про їх дисциплінарну відповідальність.

Стаття 84 закону «Про судоустрій і статус суддів» визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Частини 2 та 3 ст.84 названого вище закону, зокрема, передбачають, що право на звернення зі скаргою (заявою) стосовно поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Не допускається зловживання правом звернення до органу, вповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.

Крім того, у ч.4 ст.84 цього закону закріплено, що дисциплінарну справу стосовно судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, які не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

У силу ст.38 закону «Про Вищу раду юстиції» підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена ВРЮ за результатами перевірки повідомлень, що надійшли до Вищої ради юстиції.

Відповідно до ст.39 цього закону стадіями дисциплінарного провадження є:

1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2) відкриття дисциплінарного провадження;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

Стаття 40 цього закону передбачає, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, голови або його заступника одним із членів ВРЮ шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

При цьому закон «Про Вищу раду юстиції» встановлює право, а не обов'язок одного із зазначених суб'єктів доручити провести перевірку даних про дисциплінарний проступок.

У рішенні Конституційного Суду від 21.05.2002 №9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції (конституційності) положень чч.2 і 4 ст.1, абз.2 п.8 ч.1 ст.18, ч.1 ст.25, пп.1, 2, 4 ч.1 ст.30, ч.1 ст.31, ч.1 ст.32, п.2 ч.2 ст.33, п.2 ч.2 та ч.3 ст.37, стст.38 і 48 закону «Про Вищу раду юстиції» зазначається, що ВРЮ зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів, уповноваженого Верховної Ради з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених ч.5 ст.126 Конституції підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Аналіз наведених положень законів «Про Вищу раду юстиції» та «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду дає підстави для висновку, що стадіям дисциплінарного провадження передує вирішення питання про те, чи містить звернення, що надійшло до ВРЮ, відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Не вбачаючи в скарзі позивача відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді Верховного Суду, голова Вищої ради юстиції Колесниченко В.М. у силу своїх повноважень дав письмову відповідь на його скаргу.

Отже, спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції як колегіального органу, а з її посадовою особою, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції на основі закону.

За таких обставин є підстави вважати, що Вища рада юстиції в цьому випадку не порушила вимог законодавства і не вчинила протиправних дій та не допустила протиправної бездіяльності відносно позивача.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись стст.86, 159—163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Особи 6 відмовити.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.