Чи повірить бізнес у благі наміри держави вивести економіку з «тіні» шляхом економічної амністії?
Амністія капіталу в експертних колах називається одним зі способів пожвавити економіку й вивести з «тіні» частину господарського обігу. Час від часу законодавчі ініціативи такої спрямованості вносяться до парламенту. Але далі проектів справа поки що не просувається. Як повідомляв «ЗіБ», у ВР зареєстровано черговий такий документ. Спробуємо за допомогою експертів оцінити шанси на його ухвалення.
З тіні на світло
Проект закону «Про легалізацію доходів юридичних і фізичних осіб» (№3590) є не першою спробою держави запустити механізм легалізації доходів. Документи подібного змісту були зареєстровані у 2002—2003 рр., але не знайшли підтримки у Верховній Раді.
Автором «спроби №3» став «регіонал» Григорій Смітюх. У пояснювальній записці до проекту він зазначив, що, «за різними оцінками, тіньовий сектор в економіці України становить від 30 до 50% ВВП». Якщо ж провести так звану економічну амністію, то, впевнений нардеп, це активізує підприємницьку діяльність, ускладнить рейдерські атаки, а також скоротить сферу поширення корупції. Адже нелегальний капітал також потребує захисту, а для цього заручається такою ж незаконною підтримкою з боку правоохоронних органів і бюрократії.
За задумом парламентаря, процес легалізації доходів повинен стати одноразовою акцією, підкріпленою посиленням відповідальності в разі повторних правопорушень у цій сфері.
Як відзначають експерти, серед особливостей цього проекту — поширення амністії не тільки на фізичних, а й на юридичних осіб, які засновані громадянами України або з їх участю.
Сам механізм досить простий: юридична або фізична особа подає декларацію про доходи, які хоче легалізувати, в Міністерство юстиції, а це відомство згодом видасть відповідне свідоцтво. Ціна такого документа — 1% від суми доходів, що легалізуються. За розрахунками автора проекту, це збільшить доходи бюджету в рік проведення легалізації на 3 млрд —3,5 млрд грн. Не кажучи вже про ефект, який буде отримано за рахунок детінізації економіки.
Нагадаємо, що об’єктами легалізації можуть бути:
• гроші в національній та іноземній валюті, як у готівці, так і безготівкові;
• цінні папери, частки в майні юридичних осіб;
• земельні ділянки, природні ресурси;
• об’єкти інтелектуальної власності;
• інше рухоме та нерухоме майно, майнові права.
Якщо свого часу із цих об’єктів не були сплачені відповідні податки та збори або для отримання таких доходів було порушено закон, достатньо заплатити 1% — і держава забуде про ці правопорушення.
Причому легалізувати можна буде майно, що перебуває як в Україні, так і за кордоном. Правда, в останньому випадку це не означає, що майно буде легалізовано відповідно до законодавства країни знаходження, і компетентні органи не зможуть виявити цікавість до його власника, якщо дізнаються про сумнівне походження джерела придбання даного майна. Втім, автор ініціативи стверджує, що його проект не суперечить Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншим міжнародним актам у цій галузі.
Конфіденційність — під питанням
Особливої уваги, як відзначають експерти, заслуговують також положення, що гарантують конфіденційність інформації, яка буде надана в процесі легалізації доходів. Зокрема, до таких відомостей проект відносить загальну інформацію про суб’єкта легалізації, включаючи паспортні дані й ідентифікаційний номер для фізичних осіб, а також перелік об’єктів легалізації, їх вартість і місцезнаходження. І хоча встановлено, що суб’єкти легалізації звільняються від зобов’язання надавати інформацію про джерела отримання легалізованих доходів, на думку експертів, відповідні органи не забудуть скористатися можливістю отримати такі дані. Наприклад, мотивуючи таке бажання необхідністю перевірити, чи не отримані ці доходи злочинним шляхом, що робить неможливою їх легалізацію. На думку експертів, ця суперечність повинна бути усунена шляхом унесення відповідних змін до проекту.
Тим більше що проект передбачає підстави для анулювання свідоцтва про легалізацію. Таке анулювання відбувається в разі притягнення суб’єкта легалізації до кримінальної відповідальності за злочин, при скоєнні якого легалізація доходів не допускається. До таких проект відносить, зокрема, тяжкі злочини проти основ національної безпеки України, а також проти життя і здоров’я людини. Крім того, як зазначає керівник корпоративної практики ЮК «Алексєєв, Боярчуков та партнери» Юлія Кильчинська, «Мін’юст має право анулювати свідоцтво у випадку, якщо судом установлено, що особою була подана недостовірна інформація про перелік об’єктів легалізації та їх місцезнаходження».
На думку експертів, практика легалізації доходів і майна дійсно є ефективним інструментом для загального декларування. Але тільки в тому випадку, якщо держава здатна виконати гарантії щодо відсутності відповідальності й захистити права суб’єкта, що розкрив інформацію про свої доходи та їх джерела.
І, хоча автор пропонує внести до Кримінального кодексу окрему норму, що передбачає покарання за розголошення інформації, отриманої в ході процедури легалізації, навряд чи це стане стримувальним чинником для охочих отримати або передати такі відомості. Як мовиться, питання лише в ціні.
Ось і виходить, що річ не в тому, наскільки якісним буде закон, а в тому, чи повірять у його дотримання державою ті, хто готовий легалізувати свої доходи. Та й чи повірять самі народні депутати в те, що цей закон виконуватиметься без зловживань і перекосів як з боку бізнесу, так і державних органів.
Окрема думка
Юлія КИЛЬЧИНСЬКА, керівник корпоративної практики ЮК «Алексєєв, Боярчуков та партнери»:
— Очевидно, що встановлення плати за декларування доходів і отримання свідоцтва говорить про бажання держави знайти додаткову статтю для поповнення коштів. Якщо таку норму буде встановлено, плата за видання свідоцтва повинна коригуватися залежно від категорії осіб, котрі декларують доходи, і суми останніх. Оскільки до об’єктів легалізації законопроект відносить, зокрема, нерухоме й рухоме майно, процедура визначення вартості всіх задекларованих доходів також буде спірним моментом. Крім того, законопроект не враховує в повному обсязі джерел доходів, до яких, наприклад, можуть належати дивіденди й роялті, спадщина, доходи від продажу рухомого чи нерухомого майна або його оренди.
Відповідно до законопроекту відомості про об’єкти легалізації, їх місцезнаходження й вартість не підлягають перевірці податковими або іншими контрольними органами. Але, з другого боку, міністр юстиції визначатиме перелік осіб, яким надається доступ до такої інформації. Крім того, інформація може бути надана Мін’юстом правоохоронним органам у разі порушення кримінальної справи проти особи, котра задекларувала доходи. І хоча остаточне рішення повинне ухвалюватися колегіально на засіданні Верховного Суду, проект дає можливість третім особам дістати доступ до такої інформації, наприклад у ході розгляду ВС відповідної заяви про надання згоди на доступ.
Попередні спроби запровадити подібні процедури в Україні не увінчались успіхом. На мою думку, це пов’язано з відсутністю з боку держави ефективного захисту прав людини, доходи якої задекларовані. Крім того, навіть у разі ухвалення такого закону держава внаслідок своєї політичної нестабільності не може гарантувати, що інформація про отримані доходи не буде надалі використана проти декларанта.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!