Не правосуддям єдиним…

Вітчизняні суди дуже часто звинувачують у закритості, принаймні в деяких столичних обителях Феміди представникам ЗМІ не завжди раді. Наш тижневик вирішив перевірити, чи охоче відчинять двері працівникам пера в установах третьої гілки влади в різних областях. На нашу пропозицію висвітлити роботу регіональних храмів правосуддя охоче відгукнувся голова Апеляційного суду Чернігівської області Садіг Тагієв. При цьому про діяльність цього органу журналісти «ЗіБ» дізналися не лише зі слів її очільника, а й мали змогу поспілкуватися з його колегами, і побачити трудові будні суду на власні очі.

Зустрічають за формою...

Шлях, який довелося подолати з Києва, аби дістатися пункту призначення, минув непомітно: менш як 2 год. їзди автомобілем з метушливої та вічно мітингуючої столиці — і ви опиняєтесь у самому центрі Чернігова. Здається, тут, на Червоній площі, люди далекі від політики, немає звичних для Києва наметових містечок, промовистих написів на плакатах, гучних закликів демонстрантів. Життя тече розмірено і спокійно. Тишу порушують клаксони, ревіння яких супроводжує численні весільні кортежі.

Як розповіли «ЗіБ» місцеві жителі, за традицією, молодята обов'язково мають тричі об'їхати Червону площу, натискаючи на клаксон. І охочих взяти шлюб цієї п'ятниці було багато. Щоправда, дотриматися традиції їм заважали ремонтні роботи, які проводилися на одній з прилеглих вулиць, якраз навпроти будівлі Апеляційного суду Чернігівської області.

Як розповів керівник установи, особисто він не в захваті, що бруківку, якій понад 100 років, знімають. І річ не тільки в тому, що постійний гуркіт заважає працювати, а й у тому, що ремонтні роботи порушують історичну архітектоніку міста.

Суд розташований навпроти Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка, і, як виявилося згодом, таке сусідство вплинуло на суддів.

Поблизу названого суду розташована ще одна обитель Феміди — Господарський суд Чернігівської області. До речі, архітектура обох будівель зовні дуже схожа. Відмінності починаються з вивісок на фасадах. На табличці органу спеціалізованої юстиції спершу написано «Вищий господарський суд України», а потім уже назва установи. У сусідів на скромній табличці немає згадки про колег із вищих інстанцій. Втім, як розповів С.Тагієв, найближчим часом він планує змінити вивіску: прибрати напис «Україна», оскільки, за його словами, і так очевидно, що суд — на території України.

Фасад споруди здивував і тим, що, хоча, аби зайти до суду, і потрібно здолати лише одну сходинку, є пандус. Погодьтеся: про таку «розкіш» у більшості столичних судів, не кажучи вже про громадський транспорт, люди на інвалідних візках можуть лише мріяти. Такі ж зручності для осіб з особливими потребами передбачені й у приміщенні суду.

І якщо вже говорити про здивування, то перше, що його викликало, тільки-но ми переступили поріг кабінету голови суду, це табличка із написом «Ведеться відеоспостереження». Як розповів «ЗіБ» С.Тагієв, це, так би мовити, превентивний захід, аби убезпечити себе від недобросовісних відвідувачів, зокрема й чиновників, які можуть звертатися з проханнями «вирішити» справу. Таку інновацію, на переконання нашого співрозмовника, потрібно було б увести в усіх обителях Феміди, особливо з огляду на розмови стосовно надання правоохоронним органам права провокації хабара. Такі ж таблички є і в кабінетах заступників голови та інших суддів. Щоправда, «ЗіБ» відкрили таємницю: не всі приміщення обладнані спеціальною відеотехнікою.

Відкритість як традиція

Це не єдиний секрет, який «ЗіБ» удалося дізнатися. Ми були приємно вражені тим, що перед репортерами відчинилися майже всі двері обителі Феміди. Таке ставлення до ЗМІ зустрінеш далеко не в кожній установі.

«Суди повинні бути відкритими для громадян», — у цьому переконаний С.Тагієв. Журналісти «ЗіБ» стали далеко не першими гостями, які відчули дієвість цього вислову на собі. За словами нашого співрозмовника, вперше день відкритих дверей у суді провели в травні. Його учасниками стали студенти юридичних факультетів п'яти вищих навчальних закладів Чернігова. Майбутніх правників ознайомили з діяльністю суду, продемонстрували зали засідань. За словами С.Тагієва, такі заходи за участю студентів, громадських організацій у стінах суду будуть проводити щонайменше раз у півроку.

А поки що всі охочі можуть дізнатися про діяльність цього органу третьої гілки влади із сайту, який постійно поповнюють новою інформацією. Також у суді є прес-служба. А зовсім нещодавно, наприкінці липня, С.Тагієв провів зустріч із місцевими представниками мас-медіа. Це його перша прес-конференція на посаді голови суду, на якій, за його ж словами, він відверто розповів не тільки про роботу, а й про свої статки. На переконання керманича, людина, яка обирає професію судді, повинна бути готовою до того, що не лише її професійне, а й особисте життя буде під прискіпливою увагою громадськості та ЗМІ.

На запитання «ЗіБ», скільки сьогодні отримує очільник апеляційного суду, С.Тагієв розповів, що близько $2000. Він поділився з нами і тим, що нині в Чернігові власного помешкання не має, проживає в гуртожитку. Також розповів, що, коли був заступником голови Апеляційного суду Луганської області, мав змогу піти працювати у вищу інстанцію, але відмовився на користь нинішньої посади. За словами Садіга Рзайовича, на останній він почувається досить упевнено, оскільки є досить енергійною людиною і має багато планів щодо подальшого вдосконалення ввіреного йому суду й інших обителей Феміди області. Деякі із них, за словами нашого співрозмовника, в плачевному стані. Як розповів С.Тагієв, за ці 8 місяців, які він очолює суд (Вища рада юстиції призначила його на адміністративну посаду 20 гру­дня 2010 р.) відвідав майже всі 24 суди області. Як видно з фотографій, продемонстрованих головою апеляційного суду, про інноваційні технології деякі загальні суди знають лише з чуток, комп'ютер — один на всіх, не кажучи вже про жахливі приміщення зі «стелею, що відпадає». При цьому С.Тагієв пообіцяв, що докладе всіх зусиль, аби виправити ситуацію на краще. Йому вже вдалось оснастити окремі суди комп'ютерною технікою.

Попереду області всієї

Щоправда, розповіді про жахливі приміщення деяких судів Чернігівської області на фоні комфортних умов праці в органі апеляційної інстанції видалися нам дещо нереальними. У стінах останнього відчувається рука господаря. Просторі кабінети для суддів та їхніх помічників, розраховані на двох осіб. При цьому умови праці помічників нічим не відрізняються від умов праці їхніх безпосередніх начальників. Майже в кожній робочій кімнаті гарні меблі, кондиціонери, сучасні комп'ютери.

С.Тагієв продемонстрував столичним журналістам і святая святих суду — кімнату, де розташований сучасний сервер (див. фоторепортаж на стор. 8 — Прим. ред.), за допомогою якого і працює автоматизована система документообігу. За словами нашого співрозмовника, аби розподілити справи, заходити до цього кабінету не потрібно, треба тільки занести відомості до комп'ютера, який розташований у канцелярії, а система автоматично визначить, до кого із суддів надійде справа. Також «ЗіБ» продемонстрували старий сервер, який працював раніше: він нагадує звичайний системний блок комп'ютера. Як розповів нам системний адміністратор, сучасний сервер у суді з'явився завдяки С.Тагієву. Останній стверджує, що технічних труднощів майже не виникає. «Якщо програмний продукт досконалий, жодних проблем не повинно бути», — переконаний він.

Особливим предметом гордості очільника суду є зала, в якій встановлено технічне обладнання для дистанційного опитування постраждалих та свідків, а також спеціально обладнана відокремлена кімната, де під час судових слухань перебуватимуть особи, щодо яких ужито заходів безпеки. Встановлене обладнання надає можливість повністю відокремити постраждалих і свідків від інших учасників судового процесу під час проведення судового слідства та слухання кримінальних справ, де йдеться про торгівлю людьми та інші тяжкі злочини, зокрема обіг наркотичних засобів. Останній вид злочинів, за словами нашого співрозмовника, досить поширений на Чернігівщині, оскільки саме через цю область проходить наркотрафік. Таких кримінальних діянь останнім часом у регіоні стало дуже багато.

Як розповів С.Тагієв, установлення сучасного обладнання стало можливим завдяки програмі представництва Міжнародної організації з міграції в Україні за підтримки Державного департаменту США у співпраці з Урядом України. Це, на думку нашого співрозмовника, допоможе українським громадянам відчути, що органи державної влади захищають їхні права та інт­е­реси. «Забезпечуючи захист постраждалих, ми зміцнюємо роль правоохоронної та судової систем, підвищуючи ступінь довіри до них», — стверджує С.Тагієв. Розповів він і про тонкощі роботи обладнання. У залі суду розташований великий плазмовий екран, такий же монітор, але трохи менший, є на столі в судді. Лише останній під час допиту може бачити анонімного свідка або постраждалого, який перебуває у відокремленому приміщенні. Інші спостерігають за свідком по великому монітору з викривленням зображення та зміною голосу.

С.Тагієв розповів, що такий допит потребує неабиякої майстерності й від самого судді, аби свідок або потерпілий, стосовно якого застосовуються засоби безпеки, не викрив себе. Якщо анонімний свідок починає озвучувати інформацію, яка може допомогти зрозуміти, хто він, головуючий повинен натиснути кнопку, розміщену під столом, і тоді трансляція показань припиниться. Суддя повинен бути ще й психологом, а також мати розвинену інтуїцію, аби вчасно відчути, коли анонімна особа почне говорити зайве. Адже нерідко одне необережно сказане слово може коштувати їй життя.

Мистецтво об'єднує

Однак не лише прогресивним і сучасним обладнанням славиться Апеляційний суд Чернігівської області. На початку статті ми зазначали, що він розташований навпроти драматичного театру, і мистецтвом тут просякнуті навіть стіни, в буквальному розумінні. Картини, художні фотографії розміщені всюди: в коридорах, кабінетах, залах судових засідань і навіть у спеціально обладнаній відокремленій кімнаті, де під час судового процесу перебувають анонімні свідки і потерпілі.

Таку любов до прекрасного в суді прищепив С.Тагієв, одна зі стін у кабінеті якого нагадує картинну галерею. За його ж словами, суддя є палким поціновувачем мистецьких виробів. У Луганську, де він мешкав раніше, у вільний від роботи час займався реставрацією старовинних годинників, один з яких прикрашає тепер його робочий кабінет у Чернігові. «Якщо я піду у відставку, то без роботи не залишуся», — жартує господар.

У суді постійно діє виставка фоторобіт суддів Олександра Щербакова та Ірини Бобрової. Герої світлин — судді та працівники суду — закадровані на роботі і в моменти відпочинку. Тематика виставки постійно змінюється: дивовижна природа Чернігівщини, її історико-архітектурні пам'ятки, по­ртрети відомих юристів.

А на початку травня в чернігівському Музеї сучасного мистецтва «Пласт-арт» проходила виставка картин та фоторобіт суддів О.Щербакова та нині покійного Миколи Боброва. Останній був очільником апеляційного суду в 1973—1978 і 1986—1995 рр., і виставку присвятили його пам'яті. Ідейним натхненником та організатором мистецького заходу був С.Тагієв.

Про колишнього керманича суду він розповідає із захопленням. М.Бобров правосуддю віддав більш ніж 35 років. Фронтовик, нагороджений численними орденами і медалями. Понад 8 років працював радником у системі правоохоронних органів та правосуддя Афганістану. Надавав дієву допомогу в реформуванні інститутів державної влади, а також брав безпосередню участь у розробці конституції цієї країни.

Особливу увагу в суді приділяють і дозвіллю. На переконання С.Тагієва, спільний відпочинок колег згуртовує колектив. Нещодавно судді апеляційного суду відвідали Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», розташований у Батурині. Вони ознайомилися з пам'ятками історії та культури: Палацово-парковим ансамблем останнього гетьмана України Кирила Розумовського, цитаделлю Батуринської фортеці, побували в будинку генерального судді Василя Кочубея. Ці події були закадровані і знайшли своє відображення на виставці фоторобіт, яку нам охоче продемонстрував С.Тагієв. Він розповів, що подібні екскурсії вихідного дня планує проводити з колегами постійно.

Атмосфера комфорту

А ось у ставленні колег до свого керманича журналісти мали змогу пересвідчитися на власні очі. Відчувається, що в колективі справді досить тепла і дружня атмосфера. Втім, за словами С.Тагієва, так було не завжди. Коли він прийшов працювати в Чернігів, то не з усіма суддями знайшов спільну мову. На думку нашого співрозмовника, дуже необхідним є вміння йти на компроміс, а також важливі щирість і відвертість.

Коли «ЗіБ» влаштували екскурсію суддівськими кабінетами, стало зрозуміло: законники до розмови зі столичними журналістами не готувалися. В їхніх відповідях не було завчених фраз і дифірамбів на адресу керівництва. Деякі з них охоче відповідали на запитання, а деякі, навпаки, ніяковіли. Відразу видно, що суддівська публіка в регіонах, на відміну від столиці, менш досвідчена в контактах зі ЗМІ.

Лейтмотивом спілкування із представниками Апеляційного суду Чернігівської області була судова реформа. Що змінилося за рік після прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» у житті володарів мантій? Які основні позитиви і негативи судової реформи вони можуть назвати? Ці питання «ЗіБ» адресував і колегам С.Тагієва.

За словами представника цивільної палати суду Віктора Шевченка, проблеми виникають у зв'язку зі скороченням строків розгляду справ. Адже нерідко буває, що судді доводиться відкладати слухання справи через те, що сторони зловживають своїми правами і не з'являються в засідання. «Швидкість — не завжди показник якості», — стверджує законник. Також В.Шевченко переконаний, що їхня професія творча, важливе не тільки знання законів, а й правозастосовна діяльність, життєвий досвід.

А ось представник кримінальної палати Іван Баглай, відповідаючи на запитання нашого тижневика, заявив, що він як юрист не може оцінювати закони негативно. «Взагалі, в моїй роботі особливих змін не відбулося, оскільки на сьогодні кримінальний процес майже не змінився, проект нового КПК тільки підготовлений», — розповів він.

Усі, з ким «ЗіБ» довелося поспілкуватися, були одностайні в одному: в цій обителі Феміди працювати надзвичайно комфортно.

***

Можливо, комусь здаватиметься, що репортаж про Апеляційний суд Чернігівської області виявився аж надто позитивним, однак — чи то негатив від журналістів ретельно приховали, чи то його дійсно було мало. Зрозуміло, що цій обителі Феміди, як і решті українських судів, не вистачає бюджетного фінансування, яке задовольняє потреби третьої гілки влади лише на третину. Проте і в таких умовах храмам правосуддя вдається створювати комфорт, причому не тільки для суддів, а й для громадян. Діло, як кажуть, майстра знає. Очевидно, вітчизняним судам просто не вистачає таких майстрів.

Пряма мова

Як змінилася ваша робота після впровадження судової реформи?

Світлана АКУЛЕНКО, суддя Апеляційного суду Чернігівської області:

Незважаючи на складну політичну й економічну ситуацію в країні, відчуваються позитивні зрушення, зокрема щодо зміцнення незалежності судової системи. Прогрес уже відчувається, головне, що гірше не стало. Мені як судді-практику хочеться, щоб і надалі законодавство вдосконалювали, аби в ньому не було колізій. Зокрема, потрібно покращити судовий процес.

Віра ГРИГОР'ЄВА, суддя Апеляційного суду Чернігівської області:

Закон «Про судоустрій і статус суддів» відповідає вимогам нашого часу, але якщо ці вимоги зміняться, то, думаю, зміниться і законодавство. Адже закон — це живий інструмент! І судді, який ухвалює рішення, необхідно вміти його застосовувати. Ми з колегами з розумінням ставимося до того, що зараз у країні дуже складна економічна ситуація, і нам хочеться, щоб держава більше уваги приділяла проблемам судової гілки влади.

Людмила НАВОЗЕНКО, заступник голови Апеляційного суду Чернігівської області:

— З прийняттям нового закону працювати на адміністративній посаді стало складніше. Потрібно бути героєм, аби погодитись очолити суд. Фактично керівництво суду позбавили майже всіх прав, при цьому вимоги до керівників висувають жорсткіші, ніж до інших суддів. Аби за нинішніх законодавчих реалій обійняти адміністративну посаду, потрібно бути віртуозним дипломатом.