У разі розірвання договору лізингодавець має право стягнути прострочену заборгованість у безспірному порядку та вимагати відшкодування збитків, а не подвійної плати за користування. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.09.2013 №3-25гс13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 вересня 2013 року м.Київ №3-25гс13
Судова палата в господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Потильчака О.І., Фесенка Л.І. та Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «Південбудтранс» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 20.07.2011 у справі №5/206/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг» до ЗАТ «Південбудтранс», правонаступником якого є ПрАТ «Південбудтранс», про стягнення неустойки і повернення транспортних засобів та зустрічним позовом про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
До Верховного Суду звернулося ПрАТ «Південбудтранс» із заявою про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 20.07.2011 у справі №5/206/10 із підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ч.2 ст.785 Цивільного кодексу, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
На обгрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копію постанови ВГС від 21.11.2011 у справі №16/33, у якій висловлено протилежну правову позицію.
Ухвалою від 14.06.2013 ВГС допустив до провадження справу №5/206/10 для перегляду Верховним Судом оскаржуваної постанови.
У заяві ПрАТ «Південбудтранс» просило постанову ВГС від 20.07.2011 у справі №5/206/10 скасувати та прийняти нове судове рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата в господарських справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, 14.12.2006 сторони уклали договір фінансового лізингу №133 із протоколом узгодження розбіжностей. Згідно з умовами договору позивач (лізингодавець) передав відповідачу (лізингоодержувач) в оплатне користування на умовах фінансового лізингу (з правом викупу за залишковою вартістю) транспортні засоби в кількості 37 шт. на загальну суму 10377232 грн. 82 коп. Дана сума пізніше була відкоригована та склала 10091125 грн. 25 коп.
Із 14.12.2006 до 1.10.2009 лізингоодержувач сплатив лізингодавцю 8561653 грн. 31 коп. лізингових платежів. Однак, оскільки ТОВ «Євролізинг» порушувало умови договору, 22.08.2009 ЗАТ «Південбудтранс» подало до суду позов про розірвання договору. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, цей позов було задоволено — договір розірвано.
Проте в указаному рішенні суду не зазначено про повернення предмета договору.
Тому позивач подав позов до суду про повернення транспортних засобів і стягнення 3906438 грн. 36 коп. неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК.
Водночас ЗАТ «Південбудтранс» подало до суду зустрічну позовну заяву про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди.
У результаті розгляду справи судами позов було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
При цьому в основу постанови касаційного суду покладено висновки суду про те, що відповідач після розірвання договору не повертав транспортних засобів, а продовжив користування предметом лізингу. Тому на підставі ч.2 ст.785 ЦК було стягнуто з відповідача на користь позивача 3906438 грн. 36 коп. неустойки.
Проте з такими висновками погодитись не можна з таких підстав.
Частиною 1 ст.2 закону «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 №723/97 встановлено, що відносини, які виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.
За приписами чч.2 і 3 ст.806 ЦК до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Право лізингодавця та лізингоодержувача відмовитися від договору лізингу передбачено ст.7 закону №723/97, а наслідки розірвання визначено ст.10 цього закону. Так, пп.5 і 6 ст.10 закону №723/97 передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору.
Статтею 22 ЦК та ст.224 Господарського кодексу визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Не врахувавши особливостей щодо наслідків припинення договору фінансового лізингу, встановлених законом №723/97, господарські суди дійшли необгрунтованого і незаконного висновку про застосування до спірних правовідносин ст.785 ЦК, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в разі неповернення наймодавцеві предмета найму.
За таких обставин заява ПрАТ «Південбудтранс» підлягає частковому задоволенню, а постанова ВГС від 20.07.2011 у справі №5/206/10 — скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Євролізинг» про стягнення з відповідача 3906438 грн. 36 коп. неустойки із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись стст.111-14 , 111-23- 111-25 ГПК, Судова палата в господарських справах ВC
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Приватного акціонерного товариства «Південбудтранс» задовольнити частково.
Постанову ВГС від 20.07.2011 у справі №5/206/10 скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Євролізинг» про стягнення з відповідача 3906438 грн. 36 коп. неустойки, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111-16 ГПК.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!