У конституційний хвіст

Опозиція передумала ліквідовувати КС, але вимагає імпічменту та переатестації суддів

На цьому тижні три опозиційні фракції подали свої пропозиції до президентського проекту закону про внесення змін до Конституції щодо посилення гарантій незалежності суддів. Виявилося, що за короткий час категоричні вимоги, які висувалися лідерами опозиціонерів раніше, зазнали суттєвих змін: від ідеї ліквідувати Конституційний Суд вони відмовилися, але тепер мають бажання ліквідувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів та фактично провести люстрацію всіх служителів Феміди.

Пропозиції без перспектив

Як стало відомо «ЗіБ», 23 жовтня представники опозиції подали свої пропозиції стосовно проекту змін до Конституції (№2522а). Під ним підписалося 156 нардепів. Сенсу в появі зауважень після висновку єдиного органу конституційної юрисдикції, а тим більше після голосування за базовий документ у першому читанні — не більше, ніж у появі передвиборних агіток. Адже ні Регламент ВР, ні Конституція не передбачають додавання бодай однієї букви до проголосованого в першому читанні законопроекту, якщо йдеться про зміни до Основного Закону.

Не треба бути дойдою в конституційному праві, аби зрозуміти, що уділ такого акта буде аналогічним до долі закону №2222-IV, який був ухвалений наприкінці 2004 року з порушенням процедури. Водночас ознайомлення з черговими пропозиціями (попередні — у вигляді альтернативного законопроекту змін до Конституції — докладно аналізувались у №39 «ЗіБ») дозволяє побачити методи, якими опозиція збирається забезпечувати незалежність судової влади.

Перше, що відзначили експерти, до яких звернувся «ЗіБ», — відмова опозиції від своїх же вимог про ліквідацію єдиного органу конституційної юрисдикції. Очевидно, штабні юристи пояснили своїм лідерам, що такого кроку в Європі точно не зрозуміють.

Відмовилися в опозиції й від гасел про виборність суддів народом та парламентський контроль за віт­чизняною Фемідою. Адже щойно у Верховній Раді з’явився президентський проект, представник ВО «Батьківщина» Віктор Швець (один з адвокатів Юлії Тимошенко у «справі ЄЕСУ» у 2005 році) заявив у коментарі нашому виданню, що «відгородивши ВР від обрання суддів, ми тим самим відстороняємо від цього процесу український народ». Можливо, тому його підпису під новими пропозиціями й немає.

Ця ж теза була відтворена свого часу у зверненні об’єднаної опозиції до Венеціанської комісії за підписами всіх трьох лідерів, у якому усунення парламенту від обрання суддів розцінено як «посягання на основи конституційного ладу України», через що експертів ВК просили не розглядати президентський проект узагалі. Водночас у нових зауваженнях до проекту опозиція вирішила все ж прислухатися до рекомендацій Європи, але разом з тим переглянула й власну позицію щодо можливості залишити за главою держави церемоніальну функцію в процедурі призначення суддів безстроково.

Попри нарікання на безмежне посилення повноважень Вищої ради юстиції, озвучені 2 тижні тому в сесійній залі Арсенієм Яценюком, тепер опозиціонери пропонують передати ВРЮ всі функції — від призначень і переведень до звільнень і позбавлення суддів недоторканності.

ВРЮ без ВРУ

Якщо кілька тижнів тому представники опозиції палко доводили, що парламент має бути причетним до формування суддівського корпусу, то тепер позиція змінилася. Напевне, після роз’яснень європейських експертів, які були здивовані намірами противників влади зберегти політичний вплив на правосуддя. Але погодитися з президентським варіантом формування складу ВРЮ опозиція так і не спромоглась. У «пропозиціях трьох» представництво судової гілки влади у складі ВРЮ скорочується на 4 посади: очільники КС та РСУ, на думку опозиції, не достойні брати участь у роботі цього органу, а замість 12 суддів, яких обиратиме з’їзд, достатньо й 10. Щоправда, підписанти погодилися залишити у складі цього органу Голову Верховного Суду.

Натомість повноваження щодо призначення на адмінпосади незгодні хочуть доручити здійснювати органам суддівського самоврядування, а не залишити їх за ВРЮ. А граничний вік перебування суддів на посадах зберегти той самий, що й сьогодні, — 65 років.

Імпічмент нам у руки

Та й сама ВРЮ, на думку лідерів опозиції, не повинна бути єдиною інстанцією у формуванні суддівського корпусу. Як і «альтернативний проект», їхні пропозиції містять таку новелу, як «імпічмент судді». Втім, відредаговану. Раніше для ініціювання процедури позбавлення судді мантії пропонувалося зібрати 20 тис. підписів представників громади, на територію якої поширюється юрисдикція місцевого або апеляційного суду, або 150 автографів народних депутатів, а остаточне рішення мало прийматися або на місцевому референдумі, або, знов-таки, парламентом. Причому 225-ма голосами — замість «традиційних» 226-ти.

Від референдуму відмовились, як і від «20 тисяч». Адже з’ясувалося, що автори ідеї не в ладах зі знанням географії власної країни: у деяких районах загальна кількість усього населення ледь перевищує це число. Тож його замінили на «20%».

Для відсторонення від посади суддів вищих спеціалізованих та Верховного судів думка громадян уже не потрібна. Достатньо 150 нардепів для початку та 300 — у кінці. При цьому мотиви «імпічменту» значення не матимуть: чи то суддя порушив закон, чи то просто не сподобався якомусь партійному бонзі.

На думку як вітчизняних, так і європейських експертів, за такої процедури позбавлення мантії всі гарантії незалежності суддів, зокрема й обрання безстроково, не матимуть сенсу. Як прогнозують аналітики, щоразу, як відбуватиметься «переформатування» більшості у Верховній Раді, у політиків виникатиме спокуса помститися суддям за раніше ухвалені рішення.

Яскравий приклад тому — ставлення теперішньої опозиції до єдиного органу конституційної юрисдикції. Щоправда, як зазначалося, від ідеї ліквідації КС незгодні все ж відмовилися. Можливо, тимчасово, оскільки усвідомили, що для цього потрібно проводити референдум, результат якого, швидше за все, буде протилежним бажаному.

Люстрація через атестацію

Якщо не вдається позбутися КС, опозиціонери вирішили ліквідувати… ВККС. Між іншим, раніше жодних претензій до роботи цього органу вони не висловлювали.

Натомість регулярні нарікання на судову систему втілились у появу нової підстави для звільнення суддів — непроходження переатестації. Власне про чистку суддівських лав, або люстрацію в тій чи іншій формі, в опозиції говорили давно. Тепер розмови набули форми законодавчої ініціативи.

Згідно з поправками до «Перехідних положень» законопроекту глави держави, майбутнє судової системи опоненти останнього бачать таким чином. Після ухвалення змін до Конституції впродовж місяця повністю оновлюється склад ВРЮ. Після цього за рік через цей орган мають пройти усі (!) судді від місцевого до Верховного судів — для переатестації. Щоправда, її критерії та взагалі сенс ще мають бути визначені законом. Який ще треба розробити й ухвалити за той самий місяць, що формуватиметься нова ВРЮ.

Проте в опозиції, схоже, не переймаються необхідністю втілення в життя власних ідей. Хоча не виключено, що вже зараз складаються чорні списки тих суддів, які ухвалювали «неправильні» рішення (на кшталт списку суддів, звільнити яких свого часу вимагав від ВРЮ Президент Вік­тор Ющенко). А критерії для «не­атестації» потім підлаштують під конкретні персоналії.

Коли сплячий прокинувся…

Що ж, зміна орієнтації в даному випадку цілком укладається у відомий вислів Кристофера Баклі: «У мене є принципи, якщо вони вам не подобаються — у мене є інші». Нагадаємо, що від самої появи президентського проекту змін до Конституції щодо посилення гарантій незалежності суддів представники опозиції раз у раз наполягають на необхідності доопрацювати документ. При цьому висуваються вимоги, які часто суперечать одна одній.

Зокрема, як зазначалося вище, наступного дня після позитивного висновку Венеціанської комісії на президентський проект до тієї ж ВК звернулися з проханням не розглядати його. Уже після спливу строків для внесення альтернативного документа й у день оприлюднення висновку КС нарешті з’являється опозиційний проект. У ньому не враховано позицій, на яких неодноразово наполягали європейські експерти. Коли ж представники інституцій Старого світу закликали всі політичні сили в Україні підтримати запропоновані главою держави зміни до Конституції, в опозиції не знайшлося жодного голосу на їх підтримку. Натомість висувається вимога створити робочу групу, яка напрацює новий документ. Хоча свого часу лідери опозиції категорично відмовилися від участі в роботі Конституційної асамблеї, де й опрацьовуються такі ініціативи.

На думку фахівців, варіант із черговими пропозиціями до законопроекту №2522а є не чим іншим, як наміром затягти конституційний процес у неприродний спосіб. Адже використати ці пропозиції за призначенням немає жодної законодавчої можливості. Тобто, перефразовуючи олімпійське гасло, нині для опозиції головне не результат і навіть не власна участь у розробленні змін, а можливість відстрочити їх унесення. Аби знову й знову говорити про необхідність посилення незалежності судової системи.