Тимошенко марно розраховує на Хусейна

Чи достатньо часу дали захисту ЮВТ на читання справи?

На тлі останніх гучних справ, що розглядаються Печерським райсудом м.Києва, ще більшої актуальності набуло питання трактування норм кримінально-процесуального закону стосовно надання можливості вільного ознайомлення з матеріалами справи підсудному та його захисникові. Причому погляди, скажімо, адвокатів Юлії Тимошенко та прокуратури і суду на це питання кардинально різняться.

Недоречний «відеопрецедент»

Принагідно, як юрист-практик і партнер однієї з найбільших юрфірм України, котра веде велику кількість судових справ, зауважу, що за винятком випадків, коли захист навмисно затягує ознайомлення, такі проблеми, як в Ю.Тимошенко, трапляються досить рідко.

Нагадаю, що ст.255 КПК передбачає: «Після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи...» Також зазвичай ми, адвокати, посилаємось і на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, у п.«b» §3 ст.6 якої передбачено, що «кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення» має право «мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту».

Законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Тобто рішення Євросуду є частиною законодавства України, і, наприклад, українські суди мають керуватися ними при винесенні своїх рішень. Таким чином, очевидно, слід проаналізувати прецедентні рішення страсбурзького суду з цього приводу.

Так, представники Ю.Тимошенко багато надій покладають на справу «Хусейн та інші проти Азербайджану». Дійсно, Євросуд у цій справі встановив, «що обставини справи розкривають серйозні проблеми щодо достатності часу і умов, наданих захисту для ознайомлення з матеріалами справи при підготовці до судового розгляду». Водночас убачається, що та справа є далеко не тотожна справі екс-прем'єра. Адже в рішенні Євросуду зазначається, що, «за словами заявника, його адвокату був наданий доступ до всіх матеріалів справи тільки на один робочий день». Інший заявник, за його словами, «мав менше 100 годин для вивчення справи, що було недостатнім для повного ознайомлення з усіма доказами».

Дійсно, захист в Азербайджані було поставлено в надзвичайно жорст­кі умови. Але заради справедливості слід зазначити, що матеріали тієї справи становили 22 томи документів загальним обсягом понад 6200 сторінок, а також 22 відеокасети, кожна з яких містить близько 2,5 год. відеоматеріалу. При цьому Євросуд, виявивши порушення вимог конвенції в цій справі, врахував насамперед наявність відеоматеріалів, точніше, фізичну неможливість їх перегляду у відведений строк. Більше того, в рішенні Євросуду також зазначено, що деякі з адвокатів підсудних «заявили, що вони бачать відеодокази вперше в судовому слуханні, оскільки вони не були надані у їх розпорядження стороною обвинувачення до початку судового розгляду».

Таким чином, у справі, на рішення в якій намагається посилатися Ю.Тимошенко, Євросуд установив два значні порушення: ненадання учасникам провадження доступу до всіх матеріалів справи та надання недостатнього часу для перегляду відеоматеріалів. Очевидно, захист колишнього Прем'єр-міністра не мав таких проблем: на жаль, перебіг перемовин щодо газу не записувався на відео (хоча, можливо, слід зробити запит у ФСБ?).

Ознайомлення в розумних межах

Напевно, доцільним було б дослідити практику Євросуду в справах, «не обтяжених» відеокасетами та ситуаціями, коли захисту взагалі не показали частини матеріалів. Так, у 2010 році у справі «Гаважук проти України» Європейський суд установив, що надані на ознайомлення з матеріалами справи 5 днів є достатнім і розумним строком. Цитую: «Таким чином, Суд уважає, що заявник був належним чином повідомлений про те, в чому він обвинувачується, і йому було надано відповідний час і засоби підготовки позиції захисту».

У рішенні Євросуду в іншій справі («Шопс проти Німеччини», 2001 р.) зазначено: «Європейський суд зауважив, що всі томи справи були направлені адвокатові 9 червня 1994 р. після завершення попереднього слідства і пред'явлення заявникові обвинувального висновку. Адвокат отримав для ознайомлення 132 основні та 2 додаткові томи справи щонайменше за два тижні до того, як верховний земельний суд 30 червня 1994 р. ухвалив рішення про подовження попереднього ув'язнення заявника. Таким чином, адвокатові було надано можливість ознайомитися з основною частиною, безперечно, об'ємної справи й відповідним чином побудувати захист заявника».

В іншій цікавій справі («Кемпбелл та Фел проти Великої Британії», 1984 р.) Євросуд установив: «Заявник твердить, що в ході розгляду справи в раді він став жертвою порушення п.«b» §3 ст.6, згідно з яким кожному обвинуваченому надається право... «мати час і можливості для підготовки свого захисту»... Пан Кемпбелл був поінформований про пред'явлені йому обвинувачення 1 жовтня 1976 р., тобто за 5 днів до початку засідання ради... Суд уважає, що за таких обставин у заявника було достатньо часу для підготовки свого захисту».

Не погодився Євросуд з порушеннями строків для ознайомлення з матеріалами справ і в багатьох аналогічних ситуаціях (справа «Падін Жестозо проти Іспанії» тощо).

У цілому ж, аналізуючи практику Євросуду, завважимо, що у Страсбурзі досить жорстко підходять до виконання країнами, які ратифікували конвенцію, вимог щодо достатності часу на ознайомлення з матеріалами справи підсудними та їхніми захисниками. Водночас і в набагато більш «кричущих» випадках, ніж у «справі Тимошенко», Євросуд не знаходив порушень строків у частині їх розумності та достатності.

При цьому очевидно, що питання відповідних строків, аби не було конфліктів між обвинуваченням і захистом, підлягає уточненню Верховною Радою шляхом унесення відповідних змін до КПК. Напевне, народним депутатам, які сьогодні забезпечують «шумову підтримку» Ю.Тимошенко під час судового процесу, слід повернутися до своїх прямих обов'язків — покращувати закони.